Броварський міськрайонний суд Київської області
м. Бровари, вул. Грушевського, 2, 07400, (04594) 6-49-92
справа 2-2836/10
Іменем України
22 червня 2010 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок та доплату суми щомісячної соціальної допомоги,
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області (далі - ОСОБА_4 ПФУ), в якому зазначала, що згідно із ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року вона, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 цього Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, виплату якої повинно здійснювати ОСОБА_4 ПФУ.
Верховна Рада України ст. ст. 77, 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” призупиняла дію ст. 6 вказаного вище Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України та є неконституційним пункт 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на підставі якої повинна була нараховуватись та виплачуватись соціальна допомога.
Згідно із п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції та встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було визнано неконституційним.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, встановленим на відповідний рік ст. 65 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, враховуючи суму виплаченої соціальної допомоги, їй, ОСОБА_3, як дитині війни, за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2010 року ОСОБА_4 ПФУ недоплатило щомісячну соціальну допомогу на загальну суму 5501 грн. 40 коп.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Про грубе порушення її прав вона дізналася після публікації Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року в офіційному виданні “Вісник Конституційного Суду України” № 4 від 07 листопада 2007 року.
Враховуючи те, що вона є людиною похилого віку, пенсіонером, має проблеми із здоров'ям, вона не могла вчасно дізнатися про порушення її прав.
Просила зобов'язати ОСОБА_4 ПФУ здійснити перерахунок щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року із розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати з урахуванням вже проведених виплат.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, просила суд розглянути справу у її відсутності за станом здоров'я.
Відповідач ОСОБА_4 ПФУ у судове засідання теж не з'явилося, у своєму клопотанні просить розглянути справу у їхній відсутності, позовні вимоги ОСОБА_3 не визнає, просить у задоволенні позову відмовити.
Звертає увагу суду на те, що згідно із ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в редакції, що діяла до 01 січня 2008 року, було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, встановлюється в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються з 01 січня 2006 року, а ст. 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у 2006 році не впроваджувався.
Згідно із ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було призупинено.
Після Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, яким визнано таким, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким на 2007 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплата щомісячної допомоги дітям війни, виходячи із ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” у 2007 році проводилась лише тим особам, які є інвалідами.
З 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з якими дітям війни до пенсії або грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, розмір якої відповідно до ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року № 530 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,10 грн., з 01 липня 2008 року - 48,20 грн. та з 01 жовтня 2008 року по даний час - 49,80 грн.
Саме в таких розмірах позивачеві виплачується підвищення до пенсії як дитині війни.
Як на момент прийняття Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, так і до цього часу, законодавчої норми, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком, немає.
З ухвали Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року № 27-у/2009 видно, що Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що у ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсій за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 цього Закону, виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно із цим Законом.
У ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, тому правові підстави для стягнення коштів з Пенсійного фонду України відсутні.
Також наголошує на тому, що виплати дітям війни - це не пенсія, а соціальна надбавка, яка виплачується не з бюджету Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів державного бюджету. ОСОБА_4 ПФУ лише здійснює виплату цієї надбавки в межах фінансування.
Таким чином, ОСОБА_4 ПФУ не може нести відповідальність власними коштами за соціальні зобов'язання державного бюджету України.
Просить у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно із ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно із п. 1 розділу ІV “Прикінцеві положення” Закону України “Про соціальний захист дітей війни” цей ОСОБА_5 набирає чинності з 01 січня 2006 року.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік було зупинено.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” пункт 17 ст. 77 було виключено, а ст. 110 викладено у новій редакції та встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
ОСОБА_5 був опублікований 22 березня 2006 року, чинності він набрав з 01 квітня 2006 року, тому з цього часу ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” почала діяти.
Однак виплата щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком дітям війни могла здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі та згідно із порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році такого порядку виплати дітям війни підвищення до пенсії не визначив, вимоги позивача ОСОБА_3 щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову було зупинено.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року, тобто з дня прийняття Конституційним Судом України Рішення про неконституційність пункту 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, позивачу ОСОБА_3 як дитині війни мала виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема, пунктом 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції та встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що з 01 січня 2008 року відповідач ОСОБА_4 ПФУ виплачує позивачу ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 01 січня 2008 року - 47 грн., з 01 квітня 2008 року - 48,10 грн., з 01 липня 2008 року - 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року по даний час - 49,80 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Після прийняття Конституційним Судом України зазначеного Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Верховною Радою України зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не вносилися, тому положення цієї статті, згідно з якими дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком, є чинними з 22 травня 2008 року по даний час саме в такій редакції.
Таким чином, з 22 травня 2008 року, тобто з дня прийняття Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 про неконституційність пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, позивачу ОСОБА_3 як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року № 530 у пункті 8 установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн. та з 01 жовтня - 49,80 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору щодо розміру з 22 травня 2008 року щомісячної соціальної допомоги дітям війни постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року № 530 застосуванню не підлягає.
Проаналізувавши зазначені вище норми Законів України, Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, враховуючи ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача ОСОБА_3 щодо невиплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком тривало в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року, тому за ці періоди ОСОБА_4 ПФУ повинно здійснити перерахунок та доплатити позивачу недоплачену суму щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.
Оскільки Рішення Конституційного Суду України зворотної дії не мають, на періоди з 01 січня по 08 липня 2007 року та з 01 січня по 21 травня 2008 року вони не поширюються.
Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_5 України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, яким визначено розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає можливим для розрахунку підвищення до пенсії дітям війни (соціальної допомоги) застосувати саме ч. 1 ст. 28 даного Закону.
У цьому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цим Законом, як критерій визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбачено мінімальну пенсію за віком, що, на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За таких обставин, доводи відповідача ОСОБА_4 ПФУ щодо відсутності підстав для застосування до перерахунку та підвищення пенсій дітям війни розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є безпідставними, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, чинним законодавством не встановлено.
Пенсійний фонд України діє у відповідності з Положенням “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача ОСОБА_3 є ОСОБА_4 Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області, тому воно і повинно здійснювати відповідну доплату соціальної допомоги позивачу.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що відповідач ОСОБА_4 ПФУ повинно здійснити перерахунок та доплатити позивачу ОСОБА_3 щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року, виходячи із 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та виплатити їй за вказані періоди недоплачену суму соціальної допомоги з урахуванням проведених виплат.
На підставі ст. ст. 22, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 11, 15, 212 - 215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4 Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області провести перерахунок щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_3 відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року із розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та виплатити їй за вказані періоди недоплачену суму соціальної допомоги з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Дутчак І.М.