Справа № 351/792/15-ц
Провадження № 22-ц/779/1859/2015
Категорія 54
Головуючий у 1 інстанції Боднарук М.В. М. В.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
04 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.
секретаря Мельник О.В.,
з участю: позивача ОСОБА_2
представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Снятинського дитячого будинку-інтернат про поновлення на роботі та оплати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 06 липня 2015 року,-
у травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що з 14.03.2014 року працював інструктором з праці Снятинського дитячого будинку-інтернат. Наказом № 22 від 30.04.2015 року його звільнено з роботи за ст. 40 п. 3 КЗпП України. Посилаючись на неправомірне оголошення йому 06.04.2015 року догани за втечу із закладу вихованця ОСОБА_5, відсутність його вини в отриманні травми вихованцем ОСОБА_6, просив поновити його на роботі на посаді інструктора з праці Снятинського дитячого будинку інтернат, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.
Рішенням Снятинського районного суду від 06 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Снятинського дитячого будинку-інтернат про поновлення на роботі та оплати за час вимушеного прогулу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 28.04.2015 року о 15 год. 15 хв., в той час коли він закривав двері майстерні, де проводились заняття, вихованець ОСОБА_6 спіткнувся і впав з сходів, отримавши вивих руки. Суд не врахував, що ОСОБА_6 упав не під час занять в приміщенні класу, а зі сходів після закінчення занять, що підтверджується медичними документами та комісією, яка встановила, що вихованець упав за межами класу та приміщення майстерні, тому передати його під розписку молодшій сестрі він не міг. Інший вихованець ОСОБА_7 покинув територію закладу не з його вини, так як не рахувався в його групі. Він відпустив його на урок катихизації, однак останній на урок не пішов, а втік із закладу. Звільнення з роботи можливе тільки за систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків, а щодо ОСОБА_6 мав місце нещасний випадок. Не враховано судом і те, що в актах службового розслідування відсутні підтверджуючі його вину дані, йому не виплачено компенсацію за неотримані дні відпустки. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, представники Снятинського дитячого будинку-інтернат доводи апеляційної скарги заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, інструктор праці Снятинського будинку інтернату, 01.04.2015 року отримав під розписку в молодшої медичної сестри в спальному приміщенні вихованців, в тому числі ОСОБА_7 для проведення занять, під час яких відпустив останнього на урок катихизації. Вихованець скориставшись тим, що його ніхто не супроводжує, втік із території закладу, пізніше був виявлений на вокзалі в с. Мамаївці Кіцманського району, за що позивачу була оголошена догана за грубе порушення посадових обов'язків.
28.04.2015р. ОСОБА_2, проводив заняття з вихованцями своєї групи і в цей час вихованець ОСОБА_6 упав та вивихнув руку. Профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача за повторне на протязі місяця порушення своїх посадових обов'язків і 30.04.2015 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за ст. 40 п. 3 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_8, як інструктор з праці, в обох випадках отримавши під розписку в молодшої медичної сестри у спальному корпусі вихованців, в тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_6, узяв на себе відповідальність за особистий догляд, здоров'я вихованців до часу їх здачі під розписку медичній сестрі чи іншій службовій особі будинку-інтернат, що ним виконано не було, так як ОСОБА_7 покинув територію закладу, а ОСОБА_6 упав і вивихнув руку, тому позивача правильно було звільнено з роботи на підставі ст. 40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Колегія судів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 покинув територію закладу не з його вини, а щодо ОСОБА_6 стався нещасний випадок, так як ці доводи спростовані матеріалами справи та суперечать вимогам закону.
Установлено, що 14.03.2014 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду інструктора з праці Снятинського дитячого будинку-інтернат.
Наказом директора Снятинського дитячого будинку-інтернат від 6 квітня 2015 року № 59 ОСОБА_2 оголошено догану за грубе порушення своїх посадових обов'язків, самоусунення від постійного нагляду за вихованцями, що дало можливість ОСОБА_7 покинути територію інтернату і могло призвести до летального випадку.
Згідно акту службового розслідування щодо випадку під час занять інструктора з праці ОСОБА_2 28 квітня 2015 року вихованець ОСОБА_6 самовільно покинув заняття, так як інструктор за ним не наглядав, намагався покинути територію інтернату та під час того, як перелазив через огорожу, впав і вивихнув руку.
Наказом директора Снятинського дитячого будинку-інтернат від 30 квітня 2015 року № 22 ОСОБА_2 звільнено з роботи з 30.04.2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
За змістом ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Частиною 2 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пункті 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Отже, необхідна наявність застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного стягнення, а не фактична наявність сукупності таких заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, вихованці Снятинського дитячого будинку-інтернат є інвалідами: ОСОБА_7 - другої групи, ОСОБА_6 - першої групи інвалідності.
Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні" держава гарантує інвалідам створення умов для реалізації їх прав нарівні з іншими громадянами та забезпечення їх особливого захисту, а також потреби у постійному сторонньому догляді.
Дитячий будинку-інтернат - соціально-медична установа для постійного проживання дітей віком до 18 років (у разі потреби відділення для молоді віком до 35 років) з вадами фізичного та/або розумового розвитку і психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг.
Основними завданнями будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання, медичної та соціальної реабілітації та надання медичної допомоги вихованцям з фізичними або розумовими вадами розвитку та психічними розладами.
При прийнятті на роботу персонал такого закладу ознайомлюється із специфікою роботи інтернатної установи, посадовими інструкціями та повинен усвідомлювати складність роботи з вихованцями для забезпечення їх особливого захисту, а також потреби у постійному сторонньому догляді, обов'язковому нагляді вихователів за безпекою підопічних та надані необхідної допомоги тим з них, які її потребують.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 посадової інструкції інструктора з праці Снятинського дитячого будинку-інтернат він несе персональну відповідальність за особистий догляд, життя, здоров'я вихованців, дотримуючись розпорядку дня під час проведення режимних моментів з закріпленою групою (підйом, зарядка, сніданок) та занять в класах соціально-трудової реабілітації; при цьому співпрацює з молодшим медичним персоналом, дотримуючись чіткого ведення записів у зошитах передачі вихованців; несе відповідальність за чітке виконання трудової діяльності під час робочого процесу в класах соціально-трудової реабілітації.
Згідно п. 3.3 цієї посадової інструкції інструктор з праці виконує правила і дотримується норм охорони праці, забезпечує охорону життя і здоров'я вихованців під час проведення трудової терапії.
Позивач не заперечував проти того, що він ознайомлений з посадовою інструкцією та підтвердив наявність двох випадків, що мали місце з вихованцями інтернату ОСОБА_7, ОСОБА_6 під час проведення ним занять.
Суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини справи, дослідив усі наявні докази, які підтвердились показаннями свідків і дійшов правильного висновку про доведеність факту систематичного невиконання ОСОБА_2 обов'язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку Снятинського дитячого будинку- інтернату і трудового законодавства, а також його звільнення з дотриманням вимог закону.
При застосуванні дисциплінарних стягнень адміністрація інтернатного закладу діяла в порядку, визначеному ст.149 КЗпП України.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідачем при звільненні ОСОБА_2 із займаної посади були дотримані вимоги п. 3 ч. 1 ст. 40, ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, не встановлено. Норми матеріального права судом застосовано правильно.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законним, а наведені в апеляційній скарзі доводи не обґрунтованими.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Снятинського районного суду від 06 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Девляшевський В.А. Меленко О.Є.