Справа № 344/18293/14-ц
Провадження № 22-ц/779/2024/2015
Категорія 24
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
03 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2015 року, -
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2015 року позов Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” (далі КП "ЄРЦ") до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП “ЄРЦ” 2814,63 грн. заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та 243,60 грн. судового збору.
На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що таке рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, суд не звернув жодної уваги на норму ч.1 та ч.2 статті 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", і не врахував, що договір про передачу власником на баланс майна та управління ним, як власником квартири та балансоутримувачем будинку, яким є КП "ЄРЦ", не укладався. Тому зазначає, що своє майно він утримує сам, як це передбачено ст.322 ЦК України.
Також суд не вказав у рішенні доказів про те, що договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений на основі типового договору, був запропонований йому, як споживачу, у визначений законодавством спосіб чи у будь-який інший спосіб і що він відмовився його підписати. Більше того, питання укладення такого договору перед судом взагалі не ставилось. Проте ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що за відсутності договору він несе обов'язок оплачувати послуги у порядку, визначеному законом. При цьому, суд не вказав норми, які його зобов'язують оплачувати ненадані послуги та які містять строки для такої оплати.
Окрім того, суд зазначив у рішенні, що відповідачем не надано жодного доказу фіксування обставин якості і претензій щодо такої якості у формі та у спосіб, які передбачені положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" або "Про захист прав споживачів". Фіксування обставин надання чи ненадання послуг чи надання неякісних послуг, які прописані у вказаних законах, можливе за наявності договірних відносин між споживачем і виконавцем.
Помилкового висновку суд дійшов і з приводу того, що позивач обґрунтував позов належними правовими підставами, а відповідач не спростував позов. Суд не розмежував вартість тих послуг, які апелянт визнає, від інших послуг з переліку, факт надання яких мав би обґрунтувати позивач. Вважає, що позивачем не доведено того, що послуги на зазначену в позові суму фактично були надані йому, як споживачу, оскільки не представлено жодного належного доказу (актів виконаних робіт, оплачених рахунків за електроенергію, вивезення сміття).
З наведених підстав просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити.
Представник КП "ЄРЦ" в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи. Подав суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, яке колегію суддів відхилено та ухвалено справу розглядати без участі представника позивача, який не надав обґрунтованих доказів для відкладення справи.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 02.06.2011 року №212-Х позивача КП"ЄРЦ" визначено з 01.11.2011 року виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в м. Івано-Франківську (а.с.6).
15.09.2011 р. рішенням Івано-Франківської міської ради №383-14 затверджено структуру, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в м. Івано-Франківську, затверджено основні умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в м. Івано-Франківську (а.с.7).
27.12.2011р. рішенням Івано-Франківської міської ради №842 затверджено побудникові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в м. Івано-Франківську (а.с.16, 17).
Згідно копії акту прийняття-передачі об'єкта, складеного 01.11.2011р., ЖЕО №1 передало зі свого балансу, а КП "ЄРЦ" прийняло в управління об'єкт за адресою вул.Урожайна, 16, м.Івано-Франківськ (а.с.19).
Із довідки №0202/88599, виданої 20.02.2014 року КП "ЄРЦ", вбачається, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м.Івано-Франківськ; квартира приватизована, на житловій площі зареєстровані 3 особи (відповідач, його дружина та дочка) (а.с.20).
Як вбачається із матеріалів справи, договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території між сторонами по справі укладено не було.
Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.
Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Із наведених норм закону слід зробити висновок, що відсутність між сторонами укладеного договору про надання послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій, за умови фактичного надання таких послуг виконавцем та одержання їх споживачем, не є підставою для звільнення споживача від оплати за фактично надані послуги.
У справі, яка переглядається, виник спір з приводу стягнення заборгованості за отримані послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій та правильності її нарахування.
Відповідач, як власник квартири, користується наданими позивачем послугами, але не сплачує їх, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 2814 грн. 63 коп., що підтверджується довідкою про розрахунки за надані послуги (а.с.257).
Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростовано.
Таким чином, відповідач, як власник квартири, користується наданими позивачем послугами, але не сплачує їх, хоча відсутність договору між сторонами не звільняє споживача від сплати за отримані послуги.
Суд правильно вважав, що відповідач не надав суду жодного доказу на спростування розрахунку позивача щодо платежів за житлово-комунальні послуги із урахуванням якості таких послуг і його претензій щодо якості послуг. Також суду не надано жодного доказу фіксування обставин якості і претензій щодо такої якості, у формі і у спосіб, які передбачені положеннями Закону України «Про житлово- комунальні послуги» або Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача в користь позивача заборгованість за надані послуги.
Як вірно встановлено судом, позивач надавав послуги відповідачу, тому незважаючи на відсутність між сторонами договору, дані послуги відповідач зобов'язаний оплатити. З огляду на це, безпідставним є посилання апелянта на ст.322 ЦК України та на відсутність договору як підставу для звільнення від сплати за надані послуги.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно ненадання позивачем відповідачу послуг, оскільки із матеріалів справи вбачається, що такі послуги надавалися і цього факту відповідачем не спростовано.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий В.М. Соколовський
Судді: О.Ю. Беркій
ОСОБА_3