01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.12.06 р. № 25/21-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Барицької Т.Л.
Рєпіної Л.О.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
Від позивача - Ткаченко П. В. - по довіреності.
Від відповідача - Трифонов С. М. - по довіреності, Лесечко Л. В. - по довіреності.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Геліофарм"
на постанову Господарського суду м.Києва від 11.10.2006
у справі № 25/21-А (Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Геліофарм"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.09.2005 р.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ТОВ “НВФ “Геліофарм» звернулося до суду з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000522308/0 від 25.06.2004 р. та № 522308/1 від 10.08.2004 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період укладання та виконання договору з ДНВП “Електронмаш» № 11/01 від 31.03.2004 року (придбано 183 комплекси обробки та накопичення на магнітному диску ЄС 5074), позивач мав достатні підстави для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 29 890 000,00 грн.
Постановою Господарського суду м. Києва від 11.10.2006 р. у справі № 25/21-А в позові ТОВ “НВФ “Геліофарм» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ “НВФ “Геліофарм» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, оскільки вважає, що вона була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та заперечення ДПІ у Печерському районі м. Києва на неї, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка достовірності заявленого до відшкодування податку на дану вартість ТОВ “НВФ “Геліофарм» із бюджету за квітень 2004 року. За результатами проведення даної перевірки відповідачем було складено акт № 60/23-8/7-31243247 від 25.06.2004 року.
На підставі вище вказаного акту ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000522308/0 від 25.06.2004 року (встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 29 890 000,00 грн.).
Рішенням начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.08.2004 року № 27610/10/25-011, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000522308/0 від 25.06.2004 року - без змін.
Після прийняття рішення від 09.08.2004 року за результатами розгляду скарги позивача, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 522308/1 від 10.08.2004 року (встановлено те ж саме завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 29 890 000,00 грн.).
Згідно вище вказаного акту та рішень, позивач не має права на відшкодування податку на додану вартість із бюджету так як податковий облік на підприємстві ТОВ “НВФ “Геліофарм» ведеться з порушенням вимог п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97 (зі змінами та доповненнями) та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями). У зв'язку з цим згідно рішень, суму заявленого позивачем до відшкодування податку на додану вартість за квітень 2004 року зменшено на 29 890 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2004 року між ТОВ “НВФ “Геліофарм» (покупець) та ДНВП “Електронмаш» (постачальник) був укладений договір № 11/01, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар - комплекс обробки та накопичування на магнітному диску ЄС 5074 відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язався отримати та оплатити вказаний товар.
Згідно специфікації № 1 до договору поставки № 11/01 від 31.03.2004 року, предметом договору є поставка позивачу комплексу обробки та накопичування на магнітному диску ЄС 5074 у кількості 183 шт. загальною вартістю 179 340 000,00 грн. (у т.ч. 29 890 000,00 грн. ПДВ).
При виконанні договору № 11/01 від 31.03.2004 року ДНВП “Електронмаш» було оформлено податкову накладну від 20.04.2004 року № 5840 адресовану ТОВ “НВФ “Геліофарм», із зазначенням в якості номенклатури товару продавця - комплекс обробки та накопичування на магнітному диску ЄС 5074 в кількості 183 шт. загальною вартістю 179 340 000,00 грн. (у т.ч. 29 890 000,00 грн. ПДВ).
Придбаний у ДНВП “Електронмаш» товар ТОВ “НВФ “Геліофарм» було передано ТОВ “Ювенал» згідно договору комісії на експорт № 01/04-04 від 01.04.2004 року для подальшої його реалізації нерезидентам України, тобто для продажу товару на експорт.
ТОВ “Ювенал», виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором комісії № 01/04-04 від 01.04.2004 року, здійснило реалізацію прийнятого на комісію товару фірмі нерезиденту (контракт № 22 від 23.04.2004 року з фірмою “NORCA Gmbh», яка є юридичною особою за законодавством Німеччини).
Таким чином, ТОВ “Ювенал» повністю виконало свої зобов'язання та відвантажило на експорт товар на загальну суму 149 539 486,00 грн.
Факт вивезення (експортування) товару за межі митної території України підтверджується належно оформленою вантажною митною декларацією (ВМД) № 10200/4/011816 від 30.04.2004 року на зворотньому боці якої вказано, що задекларований у вказаній ВМД товар вивезено за межі митної території України у повному обсязі 30.04.2004 року.
Факт вивезення (експортування) товару в повному обсязі за межі митної території України підтверджується також й листом Чернігівської митниці Північної регіональної митниці ДМС України №13/8577 від 8.12.2004 року.
Оплата за експортований товар надійшла на рахунок ТОВ “НВФ “Геліофарм» у розмірі 28 063 050,00 доларів США (еквівалент 149 539 486, 00 грн.).
Колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що податок на додану вартість за угодами по придбанню товару до бюджету не сплачувався. При цьому колегією враховується наступне.
Як вже зазначалося вище, позивачем було придбано товар на підставі договору поставки № 11/01 від 31.03.2004 року між ТОВ “НВФ “Геліофарм» та ДНВП “Електронмаш». Згідно специфікації № 1 до договору поставки № 11/01 від 31.03.2004 року предметом договору є поставка позивачу комплексу обробки та накопичування на магнітному диску ЄС 5074 у кількості 183 шт. загальною вартістю 179 340 000,00 грн. (у т.ч. 29 890 000,00 грн. ПДВ).
Факт поставки підтверджується матеріалами справи. Зокрема, накладною 01 АЗ № 561972 від 20.04.2004 року на відпуск товарно-матеріальних цінностей; податковою накладною № 5840 від 20.04.2004 року.
Позивачем було повністю оплачено поставлений товар в сумі 179 340 000, 00 грн. (у т.ч. на суму 29 890 000, 00 грн. ПДВ), що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.
Отже, позивачем було належним чином виконано вимоги чинного законодавства України щодо сплати податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару, та, відповідно, отримано податкову накладну № 5840 від 20.04.2004 року, на підставі чого позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 29 890 000,00 грн.
Про це свідчить і судова практика в аналогічних справах. Зокрема, Вищий адміністративний суд України 04.04.2006 року виніс ухвалу у справі за позовом ТОВ “Гетьман Ко» до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень (яка є в цій частині аналогічною за змістом до вимог позивача - ТОВ “НВФ “Геліофарм»), в якій, відмовивши у задоволенні касаційних скарг податкових органів (чим підтвердив правомірність дій платника податків), зокрема, зазначив наступне:
“Колегія суддів не погоджується з посиланням скаржників на порушення судами п. 1.8. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість», оскільки спірним у цій справі є питання про право позивача на податковий кредит, а зазначений пункт 1.8. дає лише визначення терміну “бюджетне відшкодування» і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.
Пунктом 1.8. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю “бюджетне відшкодування»: є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Іншою такою нормою Закону України “Про податок на додану вартість» є підпункт 7.7.1. пункту 7.7. статті 7, який у період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1. має від'ємне значення.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача та третьої особи про те, що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Чинне законодавство України, зокрема й Закон України “Про податок на додану вартість», не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем, або іншою особою з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету».
Крім того, як свідчить судова практика, Верховний Суд України у своїй постанові від 11.10.2006 року, в якій було розглянуто в порядку провадження за винятковими обставинами справу за позовом закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової компанії “Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податної інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначив, зокрема, наступне.
Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару.
Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
У своїй постанові місцевий господарський суд зазначає, що придбаний у ДНВП “Електронмаш» товар позивачем було експортовано через комісіонера ТОВ “Ювенал» на адресу фірми “NORCA Gmbh» (Німеччина). На підтвердження здійсненого експорту, та відповідно правомірності заявленого експортного відшкодування позивачем до справи надано відповідну вантажно-митну декларацію.
В матеріалах справи міститься лист Слідчого управління Служби безпеки України № 6/615 від 31.01.2005 року. Вказаним листом повідомлено, що Слідчим управлінням Служби безпеки України розслідується кримінальна справа № 221, порушена за фактом контрабанди комплексів обробки та накопичення на магнітному диску ЄС 5074 (комплекс ОНМД ЄС 5074). В результаті вчинення зазначеного злочину підприємства - експортери відповідних комплексів незаконно отримали право на відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість. Безпідставне завищення їх вартості досягаюся шляхом документального відображення робіт по їх удосконаленню, з залученням до цього фіктивних фірм ТОВ “Лідер», ПП “Серьогін», НВП “Метал-Холдінг». Комісіонером в даних експортних операціях виступало ТОВ “Ювенал», а комітентами, зокрема, ТОВ “НВФ “Геліофарм».
Викладене підтверджується наступними доказами: постановою від 16.08.2004 року про порушення кримінальної справи № 221 за фактом вчинення контрабанди комплексів РНМД ЄС 5074 за участю ТОВ “Ювенал» та ТОВ “НВФ “Геліофарм»; рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2005 року про визнання недійсними установчих документів ПП “Серьогін»; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсними установчих документів НВП “Метал-Холдінг».
Місцевим господарським судом помилково не взято до уваги надана позивачем ВМД в якості підтвердження правомірності заявленої до відшкодування суми податку, при цьому колегією враховується наступне.
Згідно ч. 1 ст. 11 Митного Кодексу України, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання в т.ч.: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил.
Відповідно до п. 17. ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України, митні органи - це спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України “Про Державну митну службу України» на базі Державного митного комітету України було утворено Державну митну службу України як центральний орган виконавчої влади. Митну справу також здійснюють регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, які утворюються у встановленому порядку.
Частиною 1 ст. 40 Митного Кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Частиною 1 ст. 70 Митного Кодексу України передбачено, що під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, з метою оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів посадовими особами митного органу здійснюється митне оформлення.
Згідно п. 3.1 Положення “Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення», затвердженого наказом Державної митної служби України № 771 від 08.12.1998 року встановлено, що для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України (напрямок переміщення - ЕК) та переміщуються з метою експорту, реекспорту, тимчасового вивезення або переробки за межами митної території України, використовуються вантажна митна декларація. Згідно розділу 3 Положення, митниця відправлення протягом чотирьох годин після завершення митного оформлення експорту товарів передає інформацію за ВМД до центральної бази в БД ІАМУ засобами електронного зв'язку. При надходженні вантажу до прикордонної митниці призначення, зазначена митниця робить оперативний запит до БД ІАМУ щодо експортної ВМД та перевіряє відповідність вантажу відомостям, зазначеним у ВМД. Після надходження вантажу в митницю призначення він береться під контроль цієї митниці. Одразу після здійснення пропуску експортного вантажу за межі митної території України інспектор митниці для зняття цього експортного відправлення з контролю передає в оперативному режимі до БД ІАМУ інформацію про пропуск вантажу, у т.ч. дату і час перетину митного кордону.
Відповідно до п. 1 Постанови КМУ “Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» № 243 від 01.03.2004 року для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (“примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі
Відповідно до ВМД № 10200/4/011816 від 30.04.2004 року було здійснено відповідну поставку на умовах FСА-м. Чернігів, експортер/відправник ТОВ “НВФ “Геліофарм», одержувач товару - Компанія “NORCA Gmbh» (Німеччина), країна призначення - Німеччина. Фактурна вартість товару складає 149 539 574,54 грн. Вказана вантажно-митна декларація складена відповідно до вимог чинного законодавства України, має особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні, відмітку про фактичний вивіз товару, яка засвідчена гербовою печаткою митниці.
Чернігівською митницею підтверджено факт вивезення за межі митної території України комплексу обробки та накопичення на магнітному диску ЄС 5074 - 183 шт. загальною фактурною вартістю 149 539 574,54 грн., згідно ВМД № 10200/4/011816 від 30.04.2004 року, вантаж в повному обсязі вивезено за межі митної території України в зоні діяльності Чернігівської митниці 30.04.2004 року (лист від 08.12.2004 року №13/8577).
Отже, факт вивезення товару підтверджується уповноваженим на здійснення митної справи органом, вантажно-митна декларація не визнана у встановленому законом порядку недійсною.
Згідно п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість», товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Що стосується посилання місцевого господарського суду на лист Слідчого управління Служби безпеки України № 6/615 від 31.01.2005 року та постанову про порушення кримінальної справи № 221, то колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що безпідставне завищення вартості комплексу обробки та накопичення на магнітному диску ЄС 5074 досягається шляхом документального відображення робіт по їх удосконаленню, з залученням до цього фіктивних фірм ТОВ “Лідер», ПП “Серьогін», НВП “Метал-Холдінг», то колегія звертає увагу на наступне.
Чинне законодавство України не містить визначення фіктивної фірми, тому використання вказаного поняття є помилковим. Визнання недійсними статутних документів ПП “Серьогін» та НВП “Метал-Холдінг» не достатньо для висновку, що вартість товару була безпідставно завищена.
Згідно Акту експертизи № 302/2 від 23.04.2004 року, яка була проведена експертом Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ТПП України, орієнтовна ціна, що діє в Україні на комплекс обробки та накопичення на магнітному диску марки ЄС 5074 з урахуванням ПДВ, складає не менше 980 000,00 грн. за одиницю виробу.
Крім того, в постанові Верховного Суду України у справі № 21-321 во 5 від 14.02.2006 року судом встановлено, що: “Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру».
Договори поставки конструкторської документації та програмного забезпечення до комплексу обробки та накопичення на магнітному диску ЄС 5074 між ДНВП “Електронмаш» з однієї сторони та підприємствами ПП “Серьогін», ТОВ “Лідер», НВПП “Метал-Холдінг», НВПП “Торговельний дім ДМКД») не були визнані недійсними.
На думку колегії, місцевий господарський суд помилково не прийняв від позивача в якості доказів на підтвердження позовних вимог копії договору комісії № 01/04-04 від 01.04.2004 року, специфікації № 1 від 01.04.2004 року, додаткової угоди № 1 до договору комісії № 01/04-04 від 01.04.2004 року, Акт № 1 прийому-передачі майна на комісію до договору комісії № 01/04-04 від 01.04.2004 року, підписаних від імені ТОВ “Ювенал» громадянином Левченком С. М.
Однак, згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Ювенал» у повному обсязі виконало взяті на себе за договором комісії зобов'язання, отже це свідчить про те, що ТОВ “Ювенал» схвалило договір комісії № 01/04-04 від 01.04.2004 року.
Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Геліофарм» є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню, постанова Господарського суду м. Києва від 11.10.2006 р. у справі № 25/21-А підлягає скасуванню, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Геліофарм» - задовольнити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Геліофарм» на постанову Господарського суду м. Києва від 11.10.2006 р. у справі № 25/21-А - задовольнити.
2. Постанову Господарського суду м. Києва від 11.10.2006 р. у справі № 25/21-А - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Геліофарм» - задовольнити.
3. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000522308/0 від 25.06.2004 року та № 522308/1 від 10.08.2004 року.
4. Постанова набирає законної сили негайно. Касаційна скарга може бути подана до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
5. Справу № 25/21-А повернути Господарському суду м. Києва для видачі наказу.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді
Барицька Т.Л.
Рєпіна Л.О.