01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.12.06 р. № 2/386-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від позивача - Удовика А.І., Патратій О.В.
від відповідача 1 - Савченко О.І.
від відповідача 2 - Коволін І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської районної у м. Києві Ради
на постанову Господарського суду м.Києва від 13.09.2006
у справі № 2/386-А (Домнічева І.О.)
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Водний туризм"
до Дніпровської районної у м. Києві Ради
Представництва Фонду державного майна України у Дніпровському районі м. Києва
про зобов"язання вчинити дії
АТЗТ «Водний туризм» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про:
- скасування рішення Дніпровської районної у м. Києві ради № 309 від 28.02.2006 р. в частині включення нежилого приміщення по бул. Перова, 2/1 у м. Києві до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2006 році на конкурентних засадах;
- зобов'язання Дніпровської районної у м. Києві ради включити нежиле приміщення по бул. Перова, 2/1 у м. Києві до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2006 році шляхом викупу.
Постановою Господарського суду міста Києва від 13.09.2006 р. задоволено позовні вимоги до Дніпровської районної у м. Києві ради; у задоволенні вимог до Представництва Фонду державного майна України у Дніпровському районі м. Києва відмовлено
Не погоджуючись із вказаною постановою, Дніпровська районна у м. Києві рада звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить постанову скасувати.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.
Зокрема відповідач стверджує про те, що оскаржуване позивачем рішення прийнято в межах встановлених повноважень та у відповідності чиннго законодавства України.
Позивач просив суд залишити постанову Господарського суду міста Києва від 13.09.2006 р. без змін з огляду на її законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне.
30.06.95 p. між товариством покупців членів трудового колективу магазину по продажу спортивних товарів №21 «Водний туризм» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву укладено договір купівлі-продажу державного майна, відповідно до умов якого товариство покупців придбало майно цілісного майнового комплексу магазину з продажу спортивних товарів №21 «Водний туризм» за адресою м. Київ, бул. Перова, 2/1.
18.09.95 р. товариству видано свідоцтво про власність від №575.
27.02.96 р. Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва було зареєстровано АТЗТ «Водний туризм», засновником якого є члени трудового колективу магазину по продажу спортивних товарів №21 «Водний туризм» та у власність якого передано майно цілісного майнового комплексу магазину.
Відповідно до договору №28/46-ПО купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі від 15.11.96 p., укладеного між представництвом ФДМУ у Дніпровському районі м. Києва та позивачем, останнім було придбано патент на право оренди будівлі за адресою м. Київ, бул. Перова, 2/1.
Відповідно до п. 1.2 договору строк дії патенту становить 10 років з моменту першого продажу.
На підставі зазначеного договору позивачу видано патент від 18.11.96р. №28/46-П на право оренди приміщення строком до 15.11.06 р.
На підставі патенту позивачем укладено договір №560 від 18.11.96 р. з Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду.
Відповідно до п. 5.5 Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженого наказом ФДМУ від 31.01.95 р. №90, власник патенту має право на викуп орендованої будівлі (приміщення, споруди) протягом терміну дії патенту, якщо немає прямої заборони на її приватизацію.
Згідно ст. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 p., затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.00 р. цілісні майнові комплекси державних орендних підприємств включено до групи А об'єктів приватизації.
Відповідно до ст. 49 Програми покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався своїм правом викупу приміщення на момент приватизації, має право викупу будівлі в межах займаної цим об'єктом площі.
Відповідно до ст. 53 Програми у разі, якщо державний орган приватизації звертається до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване майно, а орендар не погоджується на викуп такого майна, державний орган приватизації може запропонувати зазначене майно для продажу на конкурентних засадах. При цьому, договір оренди зберігає свою силу для нового власника.
19.12.05 р. позивач звернувся до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації з заявою про надання права на приватизацію орендованого приміщення за адресою м. Київ, бул. Перова, 2/1 шляхом викупу.
Згідно відповіді від 29.12.05 р. №4-14-8051/4 позивачу повідомлено, що питання буде винесене на розгляд депутатських комісій Дніпровської районної у м. Києві ради при формуванні програми приватизації на 2006 р.
Листом представництва ФДМУ у Дніпровському районі м. Києва від 17.03.06 р. №237/4503 позивачу повідомлено, що рішенням сесії Дніпровської районної у м. Києві ради від 28.02.06 р. №309 нежиле приміщення за адресою м. Київ, бул. Перова, 2/1 увійшло до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2006 р. на конкурентних засадах.
28.03.06 р. позивач звернувся до Дніпровської районної у м. Києві ради з заявою про зміну способу приватизації з конкурсних засад на викуп.
Згідно листа від 28.03.06 р. №12 представництва ФДМУ в Дніпровському районі м. Києва позивачу запропоновано взяти участь у приватизації приміщення шляхом участі в аукціоні.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що позивач вважає, що відповідачами порушено вимоги ст.ст. 49, 50 Державної програми приватизації та незаконно позбавлено його права на викуп приміщення, і просить суд скасувати рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 28.02.06 р. №309 в частині включення нежилого приміщення по бул. Перова, 2/1 в м. Києві до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2006 р. на конкурентних засадах, та зобов'язати включити нежиле приміщення по бул. Перова, 2/1 в м. Києві до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2006 р. шляхом викупу.
Тобто, позовні вимоги заявлені до одного відповідача - Дніпровської районної у м. Києві ради, тоді як в якості відповідачів визначено дві особи -Дніпровська районна у м. Києві рада та Представництво ФДМУ у Дніпровському районі м. Києва.
У зв'язку з відсутністю заявлених вимог до Представництва ФДМУ у Дніпровському районі м. Києва в задоволенні позовних вимог до відповідача-2 належить відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта власних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, Дніпровською районною у м. Києві радою не доведено належним чином правомірність оскаржуваного позивачам рішення.
Як зазначено вище, позивач є законним власником цілісного майнового комплексу магазину по продажу спортивних товарів та на законних підставах орендує нежиле приміщення по бул. Перова, 2/1 в м. Києві, що підтверджується договором купівлі-продажу державного майна від 30.06.95 p., укладеним між товариством покупців членів трудового колективу магазину по продажу спортивних товарів №21 «Водний туризм» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, свідоцтвом про власність від 18.09.95 р. №575, договором №28/46-ПО купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі від 15.11.96 p., укладеного між представництвом ФДМУ у Дніпровському районі м. Києва та позивачем.
Відповідачі під час розгляду справи не заперечували право позивача на орендне користування приміщенням згідно, умов договору від 18.09.95 р. №575.
Законодавство станом на день укладення договору №28/46-ПО купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі від 15.11.96 р. передбачало право власника патенту на право оренди будівель (споруд, приміщень) на викуп приміщення до закінчення терміну дії патенту (п. 8.2 Положення станом на день укладення договору). Пізніше, наявність зазначеного права у власника патенту підтверджено шляхом внесення змін до Положення - п. 5.5 (редакція Положення зі змінами згідно наказу ФДМУ від 18.10.96 p.).
Також Положенням передбачено дії орендодавця (органу приватизації) у випадку відмови власника патенту від права викупу приміщення (п. 8.3).
Відповідно до п. 1.2 договору строк дії патенту становить 10 років з моменту першого продажу.
На підставі зазначеного договору позивачу видано патент від 18.11.96р. №28/46-П на право оренди приміщення строком до 15.11.06 р.
Зазначеної норми законодавства достатньо для визнання права позивача на приватизацію приміщення саме шляхом викупу протягом встановленого терміну - до 15.11.06 р.
Крім того, Державною програмою приватизації деталізовано механізм реалізації зазначеного права.
Відповідно до ст. 49, 53 Державної програм и приватизації покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався своїм правом викупу приміщення на момент приватизації, має право викупу будівлі в межах займаної цим об'єктом площі; у разі, якщо державний орган приватизації звертається до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване майно, а орендар не погоджується на викуп такого майна, державний орган приватизації може запропонувати зазначене майно для продажу на конкурентних засадах. При цьому, договір оренди зберігає свою силу для нового власника.
З огляду на зазначені норми законодавства за загальним правилом власник об'єкта приватизації групи А має право викупу приміщення, яким він не скористався на момент приватизації; приміщення може бути запропоноване для продажу на конкурентних засадах у випадку відмови власника від його викупу.
В даному випадку позивач мав і має намір приватизувати приміщення шляхом викупу, що підтверджується листуванням між ним та відповідачами, а також фактом подачі позову до суду.
Таким чином, внесення приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації на конкурентних засадах, порушує право позивача на викуп приміщення.
Заперечення відповідачів що стосуються права Дніпровської районної у м. Києві ради від імені територіальної громади Дніпровської районної ради у м. Києві визначати спосіб приватизації приміщення на власний розсуд, не приймаються до уваги з огляду на таке.
Наказ ФДМУ від 31.01.95 р. №90, яким затверджено Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), є нормативним актом, тобто, в будь-якому випадку є актом вищої юридичної сили, ніж рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 28.02.06 р. №309.
Дніпровська районна рада у м. Києві як орган влади місцевого самоврядування, приймаючи рішення з питань приватизації, має дотримуватися вимог як законів України, так і нормативних актів центральних органів влади, що стосуються приватизації.
Крім того, Закон України «Про місцеве самоврядування», на який покликаються відповідачі як на підтвердження повноважень місцевої ради, прийнятий 21.05.97 p., тобто, після того, як позивач набув право викупу приміщення згідно договору №28/46-ПО купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі від 15.11.96 р.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують чи скасовують відповідальність особи.
Прийняття Закону і наділення місцевих рад повноваженням визначати порядок та умови приватизації об'єктів комунальної власності стосується тих об'єктів, рішення про приватизацію яких прийняті після набуття Законом сили, і, відповідно, право на приватизацію яких виникло після набуття законом сили.
В даному випадку право позивача на приватизацію приміщення конкретно визначеним способом - на умовах викупу до 15.11.06 р. - виникло у 1996 p., тому прийняття Закону України «Про місцеве самоврядування» не може бути підставою для позбавлення позивача цього права.
Застосовуючи норми Закону, будь-які особи, в тому числі і депутати місцевих рад, компетенцію яких він визначає, повинні враховувати всі положення законодавства, що стосуються того чи іншого конкретного питання, а не виключно положення Закону.
В даному випадку питання приватизації комунального майна регулюється не лише Законом України «Про місцеве самоврядування», а й іншими актами законодавства, в тому числі, і Положенням про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженого наказом ФДМУ від 31.01.95 р. №90, та Державною програмою приватизації.
Також суд звертає увагу на те, що питання про право позивача на викуп приміщення розглядалося відповідачем на IX сесії Дніпровської районної ради депутатів м. Києва (рішення від 27.12.99 р. №102), і відповідачем було прийняте рішення про залишення права приватизації способом викупу приміщення до закінчення терміну дії патентів на довгострокову оренду (лист Представництва ФДМУ у Дніпровському районі м. Києва від 21.01.00р. №17-46-6). Тобто, відповідачем в межах повноважень ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» прийнято рішення про продаж приміщення позивачу.
Таким чином, позивач має право на викуп приміщення як в силу законодавства України, так і в силу рішення відповідача.
За таких обставин оскаржуване рішення відповідача прийняте на порушення законодавства, власного рішення Ради та порушує права позивача.
З урахуванням викладеного постанова Господарського суду м. Києва від 13.09.2006 року у справі № 2/386-А прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим, підстав для зміни або скасування прийнятої постанови Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Дніпровської районної у м. Києві ради підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 55, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Постанову Господарського суду міста Києва від 13.09.2006 року у справі № 2/386-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Дніпровської районної у м. Києві ради - без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.
3. Ухвалу в повному обсязі складено 25.12.2006 р.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді
Малетич М.М.
Студенець В.І.