01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.12.06 р. № 16/295
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Малетича М.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кушнір О.Б.,
від відповідача - не з'явився,
третя особа 1 - Годван М.М.,
третя особа 2 - Онисимчук О.О.,
третя особа 3 - Соколова Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2006
у справі № 16/295 (Ярмак О.М.)
за позовом Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органуКиївської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"
треті особи Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України
Київська міська рада
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"
про скасування державної реєстрації права власності
Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - БТІ) про скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2006 залучено до участі у справі в якості третіх осію без самостійних вимог на предмет спору Київську міську раду, Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України та Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація» (далі - КП “Київжитлоспецексплуатація»).
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2006 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2006 відмовлено у прийнятті касаційної скарги Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Вищий господарський суд України в ухвалі зазначив, що БТІ в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, а аналіз суб'єктивного складу та характеру правовідносин свідчить про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою). Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2006, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, поновивши пропущений строк на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесені постанови, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2006 Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) поновлено строк на подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006.
КП “Київжитлоспецексплуатація» звернулося до суду з заявою про приєднання до апеляційної скарги Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і просило суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006, а позовні вимоги позивача задовольнити.
Київська міська рада в засіданні суду 12.12.2006 доводи апеляційної скарги підтримала та просила рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006 скасувати, а апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити.
БТІ та Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992 “Про формування комунального майна міста та регіонів» на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 “Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток № 1) згідно з яким, до комунальної власності міста передано, зокрема, нежила будівля по вул. Леніна, 10 загальною площею 2299,0 кв.м.
Старокиївською районною радою народних депутатів м. Києва 15.02.1995 прийнято рішення № 56 “Про передачу нежитлової частини будинку № 10 по вул. Хмельницького у м. Києві на баланс Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України» згідно з яким, з балансу ЖЕКу-102 на баланс Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України підлягала передачі нежитлова частина будинку № 10 по вул. Б.Хмельницького площею 2290 кв.м., при умові виконання Інститутом педагогіки вимог, викладених в п. 3 цього рішення.
Згідно п. 3 зазначеного рішення Інститутом педагогіки АПН України підлягало оплатити ДКПЖГ залишкову вартість нежитлової частини будинку площею 2 290 кв.м.
ЖЕК - 102 Старокиївського району м. Києва 14.03.1995 виставив Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України рахунок № 10 на оплату залишкової вартості будинку по вул. Б.Хмельницького, 10 в сумі 8 202 606 та за демонтаж балконів в сумі 170 193 000, всього на загальну суму 178 395 060 крб.
Платіжним дорученням № 111 від 20.03.1995 Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України перерахував ЖЕКу - 102 Старокиївського району м. Києва 178 396 000 крб.
Згідно акта передачі нежитлової частини будинку № 10 по вул. Б.Хмельницького у м. Києві від 17.10.1995 Старокиївська районна рада народних депутатів м Києва та Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України на підставі рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва № 56 від 15.02.1995 склали акт передачі нежитлової частини будинку № 10 по вул.. Б. Хмельницького у власність Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України.
Нежитлова частина будинку № 10 по вул. Б. Хмельницького площею 2290 кв.м., загальна балансова вартість 13134792 крб., ізнос будинку 4932186 крб., залишкова вартість 8 202 606 крб.
Відповідно до ст. 128 ЦК України, яка діяла на час складання акта передачі, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі. .
З урахуванням того, що інститут оплатив залишкову вартість нежитлової частини будинку № 10 по вул. Б.Хмельницького площею 2290 кв.м., і районна рада за актом передала частину будівлі у власність інституту, то інститут набув права власності з моменту її передачі, тобто з 17.10.1995.
На підставі акта передачі від 17.10.1995 нежитлова частина будинку № 10 по вул. Б.Хмельницького площею 2290 кв.м. БТІ зареєстрована за Інститутом педагогіки Академії педагогічних наук України.
На час реєстрації нежитлової частини будинку № 10 по вул. Б.Хмельницького площею 2290 кв.м. в БТІ діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української ССР (далі Інструкція), затверджена наказом міністерства комунального господарства УРСР від 31.01.1966.
Відповідно до п. 7 Інструкції реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1.
До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації.
В разі відмови реєстрації будинку або домоволодіння за бажанням власника, така відмова повинна бути викладена у письмовій формі ( п. 8 Інструкції).
Додатком № 1 до Інструкції визначено Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.
Згідно п. 19 додатку № 1 до Інструкції договори купівлі-продажу, міни і дарування будинків (домоволодінь), а також договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного користування, посвідчені місцевими Радами депутатів трудящих в межах їх компетенції віднесено до правовстановлюючих документів.
Згідно ст. 2 Закону України «Про власність» право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.
Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві ради № 59 від 26.12.2002 “Про відміну рішень Старокиївської районної ради народних у м. Києві» № 124 від 15.06.1999 та № 56 від 15.02.1995» відмінено, як такі, що видані з перевищенням повноважень, рішення Старокиївської районної у м. Києві ради, зокрема, № 56 від 15.02.1995.
З урахуванням того, що право власності на частину приміщення перейшло до Інституту педагогіки з моменту його передачі Старокиївською районною радою народних депутатів м. Києва за актом передачі від 17.10.1995, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відміна рішення Старокиївської районної ради № 56 від 15.02.1995 не усуває юридичних наслідків його виконання.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Статтею 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі:
1) відчуження власником свого майна;
2) відмови власника від права власності;
3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
4) знищення майна;
5) викупу пам'яток історії та культури;
6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;
7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;
8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
9) реквізиції;
10) конфіскації;
11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до суду у випадках, встановлених законом ( ст. 104 КАС України).
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення ( ч. 1 ст. 71 КАС України).
З огляду на те, що Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України з моменту передачі Старокиївською районною радою народних депутатів м. Києва за актом передачі від 17.10.1995 є власником нежитлової частини будинку № 10 по вул. Б.Хмельницького площею 2290 кв.м., а надані Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) докази не свідчать про те, що право власності інституту на зазначену частину будинку припинилось і належать управлінню, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів, що державна реєстрація права власності інституту порушує його права і підлягає скасуванню і вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006 у справі № 16/295 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) - без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.
3. Ухвалу в повному обсязі складено 18.12.2006.
4. Копію ухвали надіслати сторонам та третім особам.
Головуючий суддя Студенець В.І.
Судді
Андрієнко В.В.
Малетич М.М.