Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
07 вересня 2010 року справа №2а-3784/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
ОСОБА_2 апеляційний адміністративний суд у складі:
судді - доповідача: Ястребової Л.В.
суддів: Колеснік Г.А., Ляшенка Д.В..
при секретарі судового засідання: Дровниковій К.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від 1 відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4
від 2 відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку апеляційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року по справі № 2а-3784/10/1270 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 ЛТД» до Луганської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконним рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації та їх скасування та стягнення надмірно сплачених митних платежів, -
Позивач звернувся з зазначеним позовом до Луганського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, яким просив визнати неправомірним Рішення про визначення митної вартості товарів № 7040200001/2010/0000043/1 від 16.04.2010 року; визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00138 від 16.04.2010 року; стягнути з Державного бюджету України з Головного управління Державного казначейства України м. Київ ідентифікаційним код 24262621 з рахунку 37343270400026, код банку 820019 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 ЛТД» 4530,29 грн. надмірно сплаченого мита.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 ЛТД» до Луганської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконним рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації та їх скасування та стягнення надмірно сплачених митних платежів задоволено.
Визнано неправомірним Рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів № 7040200001/2010/0000043/1 від 16.04.2010 року
Визнано протиправною та скасувано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00138 від 16.04.2010 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальність «ОСОБА_5 ЛТД» надмірно сплаченого мита в сумі 4530,29 грн.
В апеляційній скарзі перший відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм митного та процесуального права.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день слухання справи було повідомлено.
Представники 1 відповідача в судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представників 1 відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню підлягає з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 ЛТД» є юридичною особою - суб'єктом господарської діяльності, взяте на облік платника податків.
У преамбулі до Митного кодексу України вказано, що цей кодекс спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Статтею 7 Митного кодексу України (далі - МК) встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, прийнятих відповідно до цих законів.
Таким чином, законодавцем підкреслюється, що правовідносини в галузі митної справи регулюються нормативно-правовими актами, які місять положення з питань митної справи.
Порядок дій посадових осіб митних органів України при здійсненні контролю митної вартості товару визначений розділом XI Митного кодексу України, в основу якого ввійшли основні положення Угоди про застосування статті VII ГАТТ, невід'ємною складовою якої є Тлумачні примітки, а також постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2000 р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», наказом Державної митної служби України від 02.12.2003 р. № 828 «Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 р. за № 1192/8513.
Статтею 11 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, здійснюють контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.
Оскільки митні органи, їхні посадові особи здійснюють владні управлінські функції у галузі митної справи, вони, у розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктами владних повноважень.
Статтею 264 МК України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
що митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у їх достовірності митний орган має право визначити митну вартість самостійно, послідовно застосовуючи методи, зазначені у статті 266 МК України.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Кучуксульфат», Росія укладено контракт від 18 березня 2010 року № 1/10-SN щодо поставки сульфату натрію природного на загальну суму 9240 доларів США.
Відповідно до п.3.1. Контракту № 1/10, поставка товару здійснюється DDU станція Рубіжне, ОСОБА_2Д Україна (Правила Інкотермс-2000).
Згідно з Міжнародними правилами по тлумаченню термінів "Інкотермс", на умовах DDU означає, що продавець готовий доставити товар до країни призначення без очищення його для імпорту й оплати мита.
Поставка за яких продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до країни призначення.
Відповідно до умов контракту № 1/10 та специфікації до нього Продавець зобов'язаний поставити та передати у власність Покупцю сульфат натрію природнього 66 тон за ціною 140 дол. США за тонну на загальну вартість 9240 доларів США.
Для митного оформлення товару - позивач сплатив за митне оформлення платіжним дорученням № 332 від 14 квітня 2010 року 15000 грн. та № 336 від 15 квітня 2010 року 4200 грн., усього 19200 грн.
На день митного оформлення курс долара США становив 7,92 гривень за 1 долар США .
Відповідно до ст. 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно із статтею 260 Митного Кодексу, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження.
13 квітня 2010 року та 16 квітня позивач для митного оформлення товару подав Луганській (Старобільській) митниці декларації митної вартості товару, в яких заявлена митна вартість 73240,86 грн.
Відповідачем витребувані додаткові документи - каталог, специфікацію, прейскурант фірми-виробника, калькуляція фірми-виробника, висновки про якісні характеристики, інформацію зовнішньоторговельних та біржових органів про вартість товару або сировини.
Позивачем надано Луганській (Старобільській) митниці лист від ОАО «Кучуксульфат» щодо відстності прейскуранта (прайс-листа, каталога та ін.) на виробничий сульфат натрію та зазначено, що на момент відправлення ціна товару відповідала контракту на поставку № 1/10-SN від 18.03.2010 року .
Позивачем також надано від ДП «Держзовнішінформ» щодо відповідності товару цінам виробника-постачальника.
16.04.2010 року Луганською (Старобільською) митницею винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митного оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00138 декларації від 13.04.2010 року в зв'язку з порушенням ст. 90 Митного кодексу України.
Суд першої інстанції помилково послався ст. 16 Закону України Про Єдиний митний тариф” оскільки ст. 16 зазначеного Закону виключена, згідно змін, внесених Законом України № 3269-ІУ від 22.12.2005 року.
Луганська (Старобільська) митниця визначила за методом № 2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів) митну вартість сульфату натрію природного по 180 доларів США за 66 тон, всього на суму 11880,00 доларів США.
Порядок здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 року та виданим на його виконання наказом Державної митної служби від 20 квітня 2005 року № 314, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719.
За змістом п. 2 Постанови № 339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766".
Митний орган зобов'язаний порівняти заявлену митну вартість товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Як зазначив відповідач при проведенні порівняння з використанням ЄАІС ДМСУ було встановлено, що митне оформлення ідентичного товару здійснюється за значно вищою митною вартістю, ніж заявлено декларантом.
Згідно з пунктом 13 Постанови № 1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання, за вмотивованою заявою строк надання додаткових документів продовжується або відмовляється у поданні додаткових документів із здійсненням відповідного запису. Як вбачається із матеріалів справи відмова у наданні інших документів окрім листа щодо вартості від виробника, декларант відмовився у зв'язку з їх відсутністю.
У зв'язку із заявленням неточних відомостей, відмовою у наданні додаткових документів , а саме банківських платіжних документів, які б дозволяли визначити фактичну вартість товару; довідки ДП “Держпромзовнішінформ”, прайс-листа фірми-виробника, оцінка товару для митних цілей була здійснена митним органом та митна вартість товару визначена із застосуванням 2 методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).
Суд першої інстанції зазначив, що рішення Луганської (Старобільської) митниці про визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних товарів), на підставі додаткової інформації по товару за ВМД № 113020001/2010/77 є необґрунтованим та незаконним, пославшись на інше пакетування товару за зазначеною ВМД , що є помилковим. У ВМД № 113020001/2010/77 товар упаковано у біг-беги місткістю 2000 кг. Товар митну вартість якого визначено рішенням, що оскаржено, упаковано у мішки по 50 кг. Оскільки пакування у тару меншої ємкості потребує більшої кількості одиниць пакування (мішків) і більших витрат відповідно, вартість пакування у мішки по 50 кг повинна бути більшою, ніж вартість пакування у біг-беги по 2000 кг.
Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 25.08.94 року № 475/94 “Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів” встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єкта підприємницької діяльності. ”
В картці відмови відповідач зазначив, що митна декларація не може бути прийнята, товари не підлягають митному оформленню, пропуску через митний кордон України з таких причин:
- порушення вимог ст. 90 Митного кодексу України, п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» . В якості вимог, які забезпечать митне оформлення за ВМД № 704020001/2010/001783 було зазначено: “подання нової ВМД, оформленої згідно законодавства. Слід зазначити, що відповідно до п. 3 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, ст. 90 Митного кодексу, п. 14 Постанови КМУ № 574 від 09.06.1997 року зміни, доповнення та відкликання вантажної митної декларації після її прийняття до митного оформлення не допускаються.
Крім того, задовольняючи позов в повному обсязі, стягнувши з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплачене мито у сумі 4530 грн 29 коп., суд першої інстанції не врахував, що фактично, у зв'язку з прийняттям рішення про визначення митної вартості від 16.04.2010 року № 704020001/2010/000043/1, позивач додатково перерахував не мито, а податок на додану вартість у сумі 4184,82 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, 198, ст.ст. 202, 205, 206, 211, 212, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Луганської митниці - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року по справі № 2а-3784/10/1270 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 ЛТД» до Луганської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконним рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації та їх скасування та стягнення надмірно сплачених митних платежів - скасувати.
У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_5 ЛТД” відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді: Г.А. Колеснік
ОСОБА_6