"02" вересня 2015 р. Справа №922/4428/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Камишева Л.М., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Кузнєцовій І.В.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 24.12.2014 року;
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №25 від 14.08.2015 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків, (вх.№4094Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2015 року по справі №922/4428/14,
за позовом Публічного акціонерного товариства «Куп'янський молочноконсервний комбінат», м.Куп'янськ,
до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків,
про визнання недійсним рішення,-
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2015 року у справі №922/4428/14 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №195-р/к від 28.08.2014 року.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та призначено до розгляду.
До початку судового засідання 02.09.2015 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12556), який є тотожним за змістом до оскаржуваного рішення суду першої інстанції та в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 02.09.2015 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник позивача проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Куп'янський молочноконсервний комбінат» (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №195-р/к від 28.08.2014 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2014 року у справі №922/4428/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги, визнано недійсним рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №195-р/к від 28.08.2014 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року та рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2014 року у справі №922/4428/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
За результатом нового розгляду, 13.07.2015 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з посиланням на те, що при прийнятті рішення відповідачем не було дотримано вимоги ст.ст. 1, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», вимоги ОСОБА_3 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.08.2014 року №195-р/к по справі №3/02-138-14 визнано, що ПАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» за результатами діяльності в 2013 році та станом на серпень 2014 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку закупівлі молока для промислової переробки у населення в межах населених пунктів с.Колодязне, с.Гракове, с.Мечнікове, с.Токарівка, с.Вільшана, с.Першотравневе, с.Новоєгорівка, с.Западне, с.Гряниківка, с.Воробіївка, с.Тавільжанка, смт.Дворічна, с.Фігульовка, с.Петро-Іванівка, с.Митрофанівка, с.Кутьківка, Дворічанського району Харківської області, с.Анапольє, с.Гарбузове, с.Петропавлівка, с.Юрченкове, с.Білий колодязь, с.Лозове, с.Василівка, с.Захарівка, с.Іванівка Вовчанського району Харківської області, с.Богуславка, с.Загризове, с.Нова Кругляківка, с.Чернещина, с.Ізюмське, с.Піски-Радьківські, с.Макіївка, смт.Борова Борівського району Харківської області, с.Петропавлівка, с.Синьківка, с.Подоли, м.Куп'янськ, с.Моначинівка, с.Просянка, с.Гусинка, с.Кондрашівка, с.Велика Шапківка, с.Пісчане, с.Тарасівка, с.Кислівка, с.Іванівка, с.Ягідне, с.Орлянка Куп'янського району Харківської області, с.Калиново, с.Рогозяна, с.Савинці, с.Раковка, с.Залиман, с.Довгалівка, с.Веселе, с.Новоселівка, с.Українка, с.Слабунівка, с.Теплянка, с.Петрівське, с.Пазиївка, с.Вишневе, с.Борщівка, с.Бригадирівка, с.Жовтневе, с.Успенське, с.Асіївка, с.Шевелівка, с.Гусарівка, с.Червона Гусарівка, с.Яковенкове Балаклійського району Харківської області.
Також, рішенням №195-р/к визнано, що ПАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат», знизивши закупівельні ціни на молоко для промислової переробки у населення, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку закупівлі молока для промислової переробки у населення в межах населених пунктів с. Колодязне, с.Тракове, с.Мечнікове, с.Токарівка, с.Вільшана, с.Першотравневе, с.Новоєгорівка, с.Западне, с.Гряниківка, с.Воробіївка, с.Тавільжанка, смт.Дворічна, с.Фігульовка, с.Петро-Іванівка, с.Митрофанівка, с.Кутьківка Дворічанського району Харківської області, с.Петропавлівка, с.Синьківка, с.Подоли, м.Куп'янськ, с.Моначинівка, с.Просянка, с.Гусинка, с.Кондрашівка, с.Велика Шапківка, с.Пісчане, с.Тарасівка, с.Кислівка, с.Іванівка, с.Ягідне, с.Орлянка Куп'янського району Харківської області, с.Калиново, с.Рогозяна, с.Савинці, с.Раковка, с.Залиман, с.Довгалівка, с.Веселе, с.Новоселівка, с.Українка, с.Слабунівка, с.Теплянка, с.Петрівське Балаклійського району Харківської області, с.Чернещина, с.Ізюмське, с.Піски-Радьківські, с.Макіївка, смт.Борова Борівського району Харківської області, шляхом встановлення таких цін придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
За приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно зі статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 цього Закону, вирішено накласти на ПАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» штраф у розмірі 68000,00 грн. Також, рішенням №195-р/к зобов'язано ПАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення №195-р/к, шляхом встановлення економічно обґрунтованої ринкової вартості закупівлі молока для промислової переробки у населення, про що повідомити відділення у 1-місячний термін з дня отримання рішення по цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або якщо він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Частиною першою ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним становищем, як то передбачено п. 1 частини другої цієї ж статті, визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
У п. 2 ст. 50 зазначеного Закону передбачено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень віднесено до повноважень названого Комітету. За приписами частини четвертої цієї ж статті здійснення відповідних повноважень іншими органами державної влади не допускається.
У цьому проявляється особливий статус Антимонопольного комітету України, як державного органу, діяльність якого покликана забезпечити державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності.
У п. 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 року №15 зазначено, що у вирішенні спірних питань, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на певних ринках товарів, господарським судам слід мати на увазі таке.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування, як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища (п. 15.1 постанови №15 від 26.12.2011 року).
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, ОСОБА_3 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 року №49-р. Однак, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку (п. 15.5 постанови №15 від 26.12.2011 року).
У пункті 15.4 зазначеної постанови пленум Вищого господарського суду України вказано, що установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування, як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Відповідно до п.11 ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Порядок визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку регулюється Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про захист економічної конкуренції» та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року №49-р.
Ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція (ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції і направляючи справу №922/4428/14 на новий розгляд зазначив, що при розгляді справи не було з'ясовано причини того, що ціни на закупівлю молока у населення були в середньому на 11,7% вищими, ніж в тих населених пунктах, де відповідно до рішення №195-р/к ПАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» визнано таким, що займає монопольне (домінуюче) становище.
При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо).
Як встановлено судом першої інстанції, причини того, що ціни на закупівлю молока в одних населених пунктах були вищими, ніж в інших населених пунктах, полягають у тому, що є різними витрати на доставку молока, на що головний вплив має загальний пробіг за маршрутом.
Так, ціни на закупівлю молока у населення розраховувалися підприємством позивача, з урахуванням витрат на доставку молока по кожному окремому маршруту. При розрахунку ціни молока на кожному маршруті позивачем враховувались такі показники: обсяг цистерни; експлуатаційні витрати; середній обсяг доставки за 1 рейс; загальний пробіг за маршрутом; коефіцієнт завантаження транспорту; витрати на доставку; витрати на доставку 1 тони.
Розрахунок витрат на доставку молока на маршруті проводився на основі даних хронометражу обстеження довжини маршруту та вартості експлуатаційних витрат автомобіля та підтверджуються наступними документами: структура експлуатаційних витрат на 1 км пробігу автомобіля; акт тарування цистерн; відомості про обсяги доставленої сировини за липень 2013 року; хронометраж обстеження довжини маршруту.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач формував ціну на закупівлю молока в різних маршрутах, виходячи з витрат на доставку молока по конкретному маршруту.
За даними ОСОБА_4 агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (лист від 23.09.2014 року №11-20/02/2121) закупівельні ціни на молоко, вироблене в господарствах населення, відповідають рівню закупівельних цін, встановлених ПАТ «Куп'янський МКК».
Пленум Вищого господарського суду України у пункті 15.5 постанови від 26.12.2011 року №15 встановив, що суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, ОСОБА_3 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 року №49-р.
У пункті 15.4 вказаної постанови пленум Вищого господарського суду України визначено, що встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому, застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення - важливе значення мають, зокрема, часові та територіальні межі ринку, на якому підприємство здійснює господарювання та на якому, за висновками відділення АМК, підприємство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки вказане безпосередньо впливає на висновок щодо наявності або відсутності підстав для визнання рішення відділення АМК недійсним в розумінні на веденого припису частини першої статті 59 Закону.
Згідно п. 5.1 ОСОБА_3 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.
Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності.
Відповідно до п. 6.1 ОСОБА_3 територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.
Виходячи з підпункту 10.1.6 пункту 10.1 розділу 10 ОСОБА_3 установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання у випадку, коли визначається монопольне (домінуюче) становище кількох суб'єктів, включає встановлення ознак того, що: між зазначеними суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція; зазначені суб'єкти господарювання разом узяті не зазнають значної конкуренції або не мають жодного конкурента.
Відповідно до п. 10.3 розділу 10 ОСОБА_3 суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає(ють) значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має (мають) здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи ущемляти інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.
Вищий господарський суд України приймаючи постанову від 08.04.2015 року зазначав, що відділення АМК в оскаржуваному рішенні, визначило територіальні межі ринку з порушенням приписів ОСОБА_3, а саме: не було враховано, що територіальні межі ринку визначаються з урахуванням того, що саме споживачеві товару неможливо або невигідно придбавати товар за межами установленої мінімальної території.
Згідно п.п. б. 1 п. б ОСОБА_3 територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів (товарної групи), що на лежать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.
Виходячи з цього, межами ринку є Харківська, Донецька та Луганська області, оскільки, з точки зору позивача, за межами цієї території придбання молока є недоцільним для позивача.
Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами, позивач надавав відповідачеві документи та пояснення, з яких вбачається, що він закуповував молоко, крім зазначених 5 районів, також у Великобурлуцькому та Шевченківському районах Харківської області, а також у Донецькій та Луганській областях, що не було відображено відповідачем у оскарженому рішенні.
У рішенні відповідача зазначено, що територіальні межі ринку визначено в межах території лише 76 населених пунктів 5 районів Харківської області, тобто визначено територіальні межі, з точки зору виробників товару, а не споживачів товару, як того вимагає ОСОБА_3.
Споживач - юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання товарів на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках). Таким чином, саме позивач є споживачем, а відповідач визначив територіальні межі ринку з порушенням приписів ОСОБА_3.
Відповідач не підтвердив, на підставі яких доказів він дійшов висновку щодо економічної недоцільності отримання молокопереробними підприємствами аналогічного товару за межами зазначених у рішенні 76 населених пунктів 5 районів Харківської області (у тому числі у Великобурлуцькому та Шевченківському районах Харківської області, а також у Донецькій та Луганській областях, де позивач фактично закуповував молоко).
З системного аналізу ОСОБА_3 вбачається, що, якщо не встановлена частка позивача на ринку, то неможливо стверджувати про те, що він займає монопольне (домінуюче) становище на ринку закупівлі молока.
У спірному рішенні відповідача не наведений аналіз обсягу заготівлі молока згаданими у цьому рішенні підприємствами, у зв'язку з чим висновок про те, що позивач за результатами діяльності і на час перевірки займає монопольне (домінуюче) становище на ринку молока - є безпідставним.
Позивач надав відповідачу докази існування значної конкуренції на ринку молока, що підтверджувалося розрахунком питомої ваги закупленого позивачем протягом 2013 року, який позивач зробив на підставі офіційних статистичних даних.
Так, відповідно до цього розрахунку, відсоток закупленого позивачем молока дуже незначний і він не перевищив, а в більшості випадків навіть не наблизився до показника 10%, що свідчить про відсутність факту домінування позивача на ринку закупівлі молока.
Підставою для включення суб'єкта господарювання до переліку підприємств, які займають монопольне становище на ринку, мають бути фактичні відомості, отримані в процесі вивчення ринку молока для промислової переробки в географічних межах певних районів.
Відповідно до ОСОБА_3, органи Антимонопольного комітету України для отримання інформації про стан ринку використовують офіційні відомості. Натомість, такі відомості не були досліджені та використані відповідачем.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачем, під час винесення оскаржуваного рішення, було порушено приписи ОСОБА_3, оскільки не складено перелік основних покупців молока, не визначено обсяг товару, що обертається на ринках, не розраховано частки всіх суб'єктів господарювання на ринках, не визначено потенційних конкурентів ПАТ «Куп'янський МКК» на ринках закупівлі молока, не визначено бар'єри вступу на ринки.
Згідно п. 2.1.1, п. 3.1. Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання включає в себе встановлення переліку суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.1.9 ОСОБА_3 встановлено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання включає в себе складання переліку продавців, покупців товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати, придбавати той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
За даними моніторингу ринку молока та молочних продуктів України, проведеного спілкою молочних підприємств України, на підставі даних Держкомстату України, кількість лише звітуючих юридичних осіб, які здійснювали закупівлю молока по Харківській області, склала 18, і вона не включає фізичних осіб-підприємців.
Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що, виходячи із даних ОСОБА_4 агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації та закладів ветеринарної медицини, відповідачем при винесенні спірного рішення не були враховані наступні суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з придбання молока: Дворічанський район - ПП «Дугінов», 00 «Мало-Роганський»; Балаклійський район - TOB «Молочний дім», СВК «Молоко Країна», ПАТ «Нововодолазький молокозавод», ПАТ «Лозівський молокозавод», TOB «С-Транс», ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод»; Куп'янський район - МПП «Гетьманівський», СВК «Балмолоко екстра», СВК «Молоко-Країна»; Борівський район - ЗАТ «Пирятинський сирзавод», фізична особа-підприємець ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, СТОВ «Добробут плюс», СФГ «Моноліт», СВК а/ф «Солоненське».
ОСОБА_4 агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації №11-20/02/2121 підтверджується факт наявності на ринку закупівлі молока у населення інших численних конкурентів, що спростовує факт обмеженості можливості доступу інших суб'єктів господарювання та наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, оскільки за цим листом збір молока додатково здійснювали інші споживачі: в Балаклійському районі ТОВ «Молочний дім» та фізичні особи-підприємці, в Борівському районі - ЗАТ «Пирятинський сирзавод» та приватні підприємці, в Вовчанському та Дворічанському районах - приватні підприємці та фізичні особи-підприємці.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 визначено, що вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії призвели чи могли призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.
Відповідачем не з'ясовано та не відображено в спірному рішенні кваліфікуючої ознаки ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону «Про захист економічної конкуренції» - негативного впливу дій позивача на конкуренцію або ущемлення інтересів суб'єктів господарювання.
У спірному рішенні відповідачем не наведено доказів отримання письмових скарг від населення щодо низьких закупівельних цін на молоко та інших проблем, що виникають в процесі закупівлі молока.
Колегія суддів зазначає, що формування закупівельної ціни на молоко від приватних господарств відбувається на договірних засадах з урахуванням попиту, пропозиції та кон'юнктури ринку. Приписами ч. 2 ст. 189, ч, 1ст. 190, ст. 192 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціні, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні або граничні відхилення від державних фіксованих цін; вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих. на які встановлено державні ціни. При цьому, законодавство України не встановлює державних цін на молоко.
Зі спірного рішення не вбачається того, що ціни на молоко, яке купувалося позивачем, є зловживанням ним монопольним (домінуючим) становищем. Отже, недоведеними є твердження відповідача про те, що дії позивача по встановленню різних закупівельних цін на молоко для мешканців однієї області є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку молока шляхом застосування різних цін із продавцями.
Враховуючи обставини справи та надані докази, суд вважає, що відповідачем не були враховані певні фактори, які зумовили встановлення позивачем відповідних цін у населених пунктах, що безпосередньо і є об'єктивно виправданими причинами. Встановлення різних закупівельних цін на молоко в межах одного району, області не можна вважати порушенням Закону «Про захист економічної конкуренції», оскільки встановлюючи однакові ціни, наступають певні негативні наслідки для підприємства.
Таким чином, відповідачем, під час винесення спірного рішення, не враховано усіх особливостей кон'єктури ринку збуту молочної продукції, усіх обставин справи в їх сукупності.
В умовах конкуренції на ринку товарів встановлюється рівноважна ціна, яка прямо залежить від фактично існуючих попиту та пропозиції. Збільшення попиту збільшує ціну пропозиції. З економічної точки зору ринок потребує вільного ціноутворення, надмірне втручання держави пригнічує стимули до бізнесу, інвестицій та інновацій, що унеможливлює визначення ціни на ринку в певній абсолютній величині та в кінцевому результаті пригнічує ринок товарів та негативно впливає на конкуренцію.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, докази підлягають оцінці у їх сукупності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2015 року по справі №922/4428/14 має бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2015 року по справі №922/4428/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 03 вересня 2015 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Хачатрян В.С.