донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.10.2011 р. справа №15/119
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Бойко І.А., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: ОСОБА_2 по дов.
у судовому засіданні з 01.06.2011р.
по 02.06.2011р. оголошувалась
перерва
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2010р. у справі №15/119 (суддя Богатир К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М»м. Донецьк
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Донецьк
про стягнення основного боргу в сумі 8033,92грн., інфляційних в сумі 269,84грн., 3% річних в сумі 76,33грн., пені в сумі 522,92грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фра-М»м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Донецьк, про стягнення основного боргу в сумі 8033,92грн., інфляційних в сумі 269,84грн., 3% річних в сумі 76,33грн. та пені в сумі 522,92грн.
Рішенням від 22.07.2010р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив та стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 8033,92грн., інфляційні в сумі 269,84грн., 3% річних в розмірі 76,33грн. та пеню в сумі 522,92грн.
Свій висновок щодо задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача з оплати отриманого від позивача товару в сумі 8033,92грн., яка підлягає стягненню в повному обсязі. Крім того, з посиланням на умови договору та ст. 625 ЦК України, господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційні.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки прийом товару працівником відповідача без попереднього усного або письмового доручення. Крім того, відповідач не був обізнаний про хід розгляду справи, оскільки не отримував позовної заяви, а також ухвал господарського суду у справі №15/119.
В ході апеляційного перегляду справи відповідач факт отримання від позивача продукції заперечив, а також пояснив, що товарно-транспортні накладні №3458081 від 18.09.2009р., №3458082 від 18.09.2009р. та №5003024 від 28.12.2009р., на підставі яких місцевий господарський суд виніс оскаржуване рішення, були підписані не ОСОБА_3, а іншою особою. Крім того, відповідачем не видавались довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. У зв'язку з викладеним, за клопотанням відповідача ухвалою від 02.06.2011р. було призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено апеляційне провадження у справі №15/119.
В подальшому, супровідним листом від 16.06.2011р. Донецький апеляційний господарський суд направив відповідачу для термінової оплати рахунок №763 від 09.06.2011р. за проведення експертизи, а 20.07.2011р. до експертної установи було направлено додаткові матеріали, витребувані листом експерта №2736/02 від 09.06.2011р.
Проте, у зв'язку з ненадходженням оплати за проведення експертизи, зазначені матеріали було повернуто до Донецького апеляційного господарського суду без виконання, з огляду на що ухвалою від 27.09.2011р. апеляційне провадження у справі №15/119 було поновлено, судове засідання призначено на 03.10.2011р.
В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду, у задоволенні якого судовою колегією було відмовлено за недоцільністю.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фра-М»(постачальник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (покупець) уклали договір поставки товару №289, за умовами якого постачальник зобов'язався систематично поставляти та передавати у власність покупця лікарські засоби, товари медичного призначення, засоби особистої гігієни, а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що загальна кількість товарів, їх асортимент, номенклатура, ціни встановлюються у товарно-транспортних накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару та розмір націнки зазначаються в товарно-транспортних накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до товарно-транспортних накладних № 3458081 від 18.09.09р. на суму 527,74грн., № 3458082 від 18.09.09р. на суму 541,26грн. та № 5003024 від 28.12.09р. на суму 7148,52грн., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 8217,52грн.
Згідно п.4.2 договору, покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у строк, зазначений в товарно-транспортних накладних.
Так, у товарно-транспортних накладних №3458081 від 18.09.09р. на суму 527,74грн. та №3458082 від 18.09.09р. на суму 541,26грн. передбачений чотирнадцятиденний строк оплати з моменту отримання товару, а у товарно-транспортній накладній №5003024 від 28.12.09р. на суму 7 148,52грн. -тридцятиденний строк оплати з моменту отримання товару.
Проте відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконав, отриманий товар оплатив частково в сумі 183,60грн. (що підтверджується банківською випискою від 25.01.2010р. на суму 990,00грн.), в результаті чого за ним виникла заборгованість в сумі 8033,92грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні. За поясненнями позивача, у відповідача існувала заборгованість по іншим накладними від 08.09.09р. та від 18.09.09р., які не включалися до суми позову у даній справі у зв'язку з їх повним погашенням коштами з вказаного платежу від 25.01.2010р. на суму 990,00 грн. За таких обставин, у рахунок погашення боргу по спірній товарно-транспортній накладній № 3458081 від 18.09.09р. на суму 527,74грн. позивач з вказаної суми оплати зарахував тільки суму 183,60грн., яка залишилася після повного погашення попередньої заборгованості відповідача по іншим накладним.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки у товарно-транспортних накладних №3458081 від 18.09.2009р. на суму 527,74грн. та №3458082 від 18.09.2009р. на суму 541,26грн. сторони узгодили строк оплати товару -14 днів з моменту отримання, а у товарно-транспортній накладній №5003024 від 28.12.2009р. на суму 7 148,52грн. -30 днів з моменту отримання товару, строк оплати товару за товарно-транспортними накладними від 18.09.2009р. скінчився 02.10.2009р., а від 28.12.2009р. -27.01.2010р.
З огляду на наведене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем існуючої заборгованості, судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8033,92грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
До того ж, позивачем у зв'язку з порушенням строків оплати нараховано до стягнення пеню у сумі 522,92 грн.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За змістом вказаної статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(зі змінами та доповненнями) та п.2 ст. 343 ГК України, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона сплачується.
Так, пунктом 5.2 договору передбачено, що покупець за несплату вартості товару в установлені строки сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більшу подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.
Між тим, судовою колегією встановлено, що за товарно-транспортними накладними №3458081 від 18.09.09р. на суму 527,74 грн. та № 3458082 від 18.09.09р. на суму 541,26 грн. позивачем здійснено нарахування пені за період з 03.10.2009р. по 10.05.2010р. (220 днів), тобто під час нарахування суми пені за вказаними товарно-транспортними накладними позивач вийшов за межі шестимісячного строку, передбаченого ст.232 Господарського кодексу України. Разом з цим, оскільки умови пункту 5.2 договору передбачають право позивача нараховувати пеню до моменту погашення заборгованості, судова колегія вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за матеріалами справи, позивачем заявлено до стягнення 269,84грн. інфляційних втрат та 76,33грн. 3% річних.
Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншого розміру процентів умовами договору або законом для даних правовідносин сторін не встановлено.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3 % річних, судова колегія вважає їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняє в повному обсязі.
Водночас, судова колегія не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі відносно прийому товару за спірними накладними не уповноваженою на то особою, оскільки відсутність дій відповідача по сприянню проведенню судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_3 на спірних накладних (несплата виставленого рахунку) унеможливила отримання офіційного експертного висновку щодо того, чий саме підпис містять спірні товарно-транспортні накладні. Крім того, на наявних в матеріалах справи копіях товарно-транспортних накладних міститься відтиск печатки відповідача, що підтверджує отримання ним товару та погодження з умовами та строками оплати. А здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару також свідчить про обізнаність останнього про поставку товару за спірними накладними.
Так само, не може бути прийнято до уваги і твердження скаржника про його необізнаність щодо ходу розгляду справи №15/119. По-перше, в матеріалах справи наявна поштова квитанція про направлення позивачем копії позовної заяви відповідачу. Крім того, судом першої інстанції на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, направлялись примірники процесуальних документів у справі №15/119, проте повертались до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Тобто, відсутність відповідача у судових засіданнях відбулась не з вини позивача чи неправильних дій господарського суду, у зв'язку з чим судова колегія не приймає до уваги посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2010р. у справі №15/119 ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2010р. у справі №15/119 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2010р. у справі №15/119 -залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: І.А. Бойко
ОСОБА_4
Надруковано примірників -5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС