Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"20" серпня 2015 р. Справа № 911/2444/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна”
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Титан»
про стягнення 76850,00 грн.
Суддя Щоткін О.В.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1 предст. дов. №187 від 07.07.2015р.
відповідач -ОСОБА_2 предст. дов. №2 від 30.06.2015р.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Титан» (відповідач) про стягнення 76850,00 грн. попередньої оплати за товар.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено усний договір, відповідно до умов якого відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0052 від 23.07.2014р. на оплату причепів під генератор в кількості 3 шт. на загальну суму 109 800,00 грн. (разом з ПДВ).
В свою чергу, позивачем на підставі платіжних доручень від 24.07.2014р. та від 30.07.2014р. було перераховано на рахунок позивача 76850,00 грн. попередньої оплати, яка становить 70% від загальної суми укладеного договору. Однак, як стверджує позивач, відповідачем умови договору не виконуються, у зв'язку з чим останній і звернувся до суду з вимогою про повернення коштів в розмірі 76850,00 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2015 р. порушено провадження у справі 911/2444/15 та призначено до розгляду на 13.07.2015р. 13.07.2015р. відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останній проти позовних вимог заперечує та зазначає, що саме з боку позивача порушено зобов'язання по оплаті за правочином, що призвело до призупинення виготовлення причепів, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем до суду 30.07.2015р. подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній доповнює зміст позовної заяви ще однією із підстав посилаючись на постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якої визначено, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Так, позивач зазначає, що 14.07.2015р. ним була направлена вимога відповідачеві про повернення коштів за оплачений товар, який до цього часу не поставлений, а тому оскільки з моменту надіслання вимоги минуло сім днів, відповідач вважається таким, що порушив зобов'язання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2015р., продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 20.08.2015р.
20.08.2015р. позивачем по справі подані додаткові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Через канцелярію суду від відповідача також надійшли додаткові пояснення, в яких останній свою позицію підтримує з підстав викладених у відзиві та просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 20.08.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
встановив:
23 липня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Титан» було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна” рахунок-фактуру № СФ-0052 в сумі 109 800,00 грн. (разом з ПДВ).
Згідно даного рахунку, постачальник - ТОВ «Завод Титан» має поставити одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна” причіп під генератор DJ 138, причіп під генератор DJ 165, причіп під генератор DJ 190.
У відповідності до платіжних доручень № 1409 від 24.07.2014р. та № 1455 від 30.07.2014р, позивачем були перераховані грошові кошти в сумі 76850,00 грн., що також підтверджується довідкою ПАТ КБ «Євробанк» № 01-13.4/2926 від 10.07.2015р. про списання коштів з рахунку позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК України).
Таким чином, наявність рахунку-фактури, платіжних доручень та довідки банку свідчить про укладення між сторонами правочину - договору поставки, згідно умов якого одна сторона - ТОВ «Завод Титан» (постачальник) зобов'язується виготовити та передати у власність іншій стороні покупцю - ТОВ «Далгакиран компресор Україна» певний товар, визначений родовими ознаками (3 причепи під генератор DJ 138, 165,190), а позивач має оплатити вартість вищезазначеного товару в розмірі 109 800,00 грн.
Як зазначають сторони, зазначена у рахунку-фактурі вартість товару була оплачена частково в розмірі 76850,00 грн., що становить 70% суми товару. Однак, за словами позивача відповідач умови договору не виконав та станом на 12.06.2015р. не поставив відповідачеві товар на вказану суму та кошти не повернув.
З матеріалів справи вбачаться, що з боку відповідача за рахунок грошових коштів, що надійшли від позивача було придбано частину необхідних комплектуючих, які необхідні для виготовлення причепів (копії видаткових накладних та актів приймання-передачі надані).
Згідно ч. 1,2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до положень статті 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
За таких обставин, відповідач по справі зупинив виконання робіт по виготовленню причепів.
Як зазначалось вище, згідно рахунку-фактури, було визначено ціну за товар (3 причепи) в розмірі 109 800,00 грн., за які позивач розрахувався частково в розмірі 76850,00 грн.
Заявляючи вимогу про стягнення (повернення) грошових коштів, позивач посилається на невиконання відповідачем усної домовленості між сторонами, при цьому наголошуючи, що п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Згідно п. 1.71 постанови від 17 грудня 2013 року № 14, господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.
Позивач 14.07.2015 року направив вимогу повернути кошти за оплачений товар, який до цього часу не поставлений (копія поштового відправлення та повідомлення додається), а тому за словами позивача, обов'язок відповідача сплатити 76 850,00 грн. минув.
Однак, суд не погоджується з даною позицією відповідача, стосовно посилань на постанову Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14, оскільки згідно договірних відносин, що склались між сторонами, позивач мав сплатити гроші за товар, а відповідач поставити. Тобто, саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна” є покупцем за вказаним договором, а відтак, право вимагати сплати коштів у нього відсутнє. За вказаним договором лише у ТОВ «Завод Титан» існує грошова вимога до позивача щодо здійснення останнім повної оплати згідно виставлених рахунків, а не навпаки.
Відтак, посилання в даному випадку на норми ст. 530 ЦК України та постанову Пленуму № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» є необґрунтованим.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено у даному випадку обставин на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, зокрема, порушення відповідачем умов усного договору, щодо виготовлення причепів, оскільки матеріали справи містять докази виконання договору та використання наданих позивачем в якості передоплати коштів за цільовим призначенням, а саме: на придбання необхідних для виготовлення причепів комплектуючих та оплати субпідрядній організації за проведення робіт з фарбування на етапі виготовлення причепів.
За таких обставин, враховуючи недоведеність заявлених вимог, відсутність порушення певних прав або охоронюваних законом інтересів позивача, суд відмовляє у задоволенні заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна” вимог.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дата підписання повного тексту рішення: 04.09.2015р.
Суддя О.В. Щоткін