Запорізької області
01.10.10
№ 09-07/1158
Суддя Соловйов В.М.
розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій і компанія”, м. Запоріжжя
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Машинобудівний завод імені Кірова”, Запорізька область, м. Токмак
про стягнення заборгованості в сумі 27 300,00 грн.
ТОВ “Меркурій і компанія” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ВАТ “Машинобудівний завод імені Кірова” про стягнення заборгованості за поставку чавуну переробного ПЛ-1,2, феросиліцію ФС-65 на загальну суму 27 300,00 грн.
30.09.2010р. зазначена позовна заява передана судді Соловйову В.М.
Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Згідно із п. 3, 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
“...3) сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;
3-1) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
Відповідно до п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
“...4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;...”
“...10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито” розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру -1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).
Згідно до п. 37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, первісний документ про сплату мита може бути пред'явлений до суду, якщо не минув рік з дня його зарахування до бюджету.
В якості додатків до позовної заяви позивачем надано платіжне доручення № 2279 від 12.03.2009р. про сплату державного мита у розмірі 273,00 грн. Інші докази сплати державного мита у матеріалах позовної заяви відсутні.
Враховуючи зазначене, належних доказів сплати державного мита в установленому порядку суду не надано, оскільки позовна заява № б/н від 20.09.2010р. надійшла до господарського суду Запорізької області 30.09.2010р., а сплата державного мита здійснена згідно платіжного доручення 12.03.2009р.
Також господарський суд звертає увагу позивача про те, що відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України “Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах” з 21.06.2010р. проводиться по наступним реквізитам:
- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;
- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області;
- МФО 813015;
- ЄДРПОУ 34677145;
- Рахунок № 31218264700007;
- Код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку - 264.
Таким чином, раніше діючий рахунок для зарахування надходжень “Оплата витрат з інформаційно технічного-забезпечення розгляду справ у судах” № 3121225970007 з 21.06.2010 р. закрито.
Відповідно до п.2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за N 377/8976, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.
Отже, при новому зверненні до суду слід сплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за новими реквізитами.
В п. 3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.
За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.
Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.
На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 Закону України від 07.07.2010р. № v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 статті 3 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі № 1-2/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 36, 50-51, ч. 1 ст. 54, ст. 57, п. 4, 10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 20 аркушах без розгляду (в тому числі оригінал платіжного доручення № 2279 від 12.03.2010р. на суму 273,00 грн., оригінал платіжного доручення № 2445 від 13.05.2009р. на суму 194,50 грн. та оригінал платіжного доручення № 2280 від 12.03.2010р. на суму 118,00 грн.).
Суддя Соловйов В.М.