14 березня 2011 р. Справа № 2а-6043/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретаріОСОБА_4,
за участю:
позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління державної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління державної служби України (далі - Головдержслужба, відповідач), в якому, з урахуванням доповнень, просить:
- визнати протиправним надання Головдержслужбою роз'яснення згідно листа від 29.01.2010 р. №530/12-10 (уточнено в судовому засіданні) про обмеження права ОСОБА_5 на одержання пенсії державного службовця як особи, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку;
- зобов'язати Головдержслужбу визнати право ОСОБА_5 на одержання пенсії державного службовця, який має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, та повідомити його про це письмово;
- зобов'язати Головдержслужбу визнати за ОСОБА_5 право на включення до стажу державної служби: а) часу його військової служби у Збройних Силах з 14.11.1969 р. до 04.11.1971 р.; б) часу його роботи у Держбанку СРСР, в т.ч.: у Макарівському відділенні Київської обласної контори з 01.08.1977 р. по 16.11.1979 р.; у польовій конторі по обслуговуванню Північної групи військ у Польській Народній Республіці з 03.12.1979 р. до 10.06.1982 р.; г) часу його роботи в Державної податкової адміністрації України, в т.ч.: у Державній податковій інспекції по Нікопольському району з 03.02.1992 р. по 24.04.1992 р.; у ДПІ по Нікопольському району та Нікопольській ОДПІ відповідно з 05.07.1993 р. до 03.04.2007 р.;
- зобов'язати Головдержслужбу визнати за ОСОБА_5 наявність стажу роботи 20 років та 9 місяців на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що час його служби в Збройних Силах СРСР з 14.11.1969 р. до 04.11.1971 р., час роботи у Держбанку СРСР з 01.08.1977 р. по 16.11.1979 р. та з 03.12.1979 р. до 10.06.1982 р., часу його роботи в органах державної податкової служби України з 03.02.1992 р. до 24.04.1992 р. та з 05.07.1993 р. до 03.04.2007 р., повинні зараховуватись позивачу при призначенні пенсії як стаж державної служби. Позивач посилався на норми ст. 2 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу”, ст.1 Закону України „Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723), положення Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 (далі - Порядок №283). З метою підтвердження свого права на призначення пенсії державного службовця як особи, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.37 Закону №3723, 21.12.2009 р. позивач направив до Головного управління Пенсійного фонду України звернення щодо підтвердження своїх соціально-економічних, особистих прав і законних інтересів на отримання пенсії державного службовця при досягненні пенсійного віку. У січні 2010 року позивачем листом від 31.12.2009 р. №24961/П-ІІ було одержано проміжну відповідь Пенсійного фонду України, в якій повідомлено про те, що вищезазначене звернення було направлено за належністю до Головдержслужби. Листом від 29.01.2010 р. №530/12-10 Головдержслужби ОСОБА_5 отримав відповідь, згідно якої йому було відмовлено в реалізації його права на одержання пенсії державного службовця як особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Зазначене рішення Головдержслужби позивач вважає необґрунтованим, неправомірним та таким, що не відповідає вимогам законів та нормативно-правових актів України, порушує права та законні інтереси позивача у сфері соціально-економічних відносин. В судовому засіданні позивач додатково пояснив, що на час звернення до суду не досяг пенсійного віку, до органів Пенсійного Фонду України за отриманням пенсії не звертався.
Представники відповідача проти позову заперечували, надали письмові заперечення, в яких просили у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначили, що згідно із Положенням про Головне управління державної служби України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1180 (далі - Положення №1180), Головдержслужба надає роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Вказані роз'яснення не мають сили нормативно-правових актів та носять рекомендаційний характер. Стаж державної служби обчислюється відповідно до Закону №3723, Порядку № 283 та додатку до нього. Інститут державної служби був заснований 01.01.1994 р. з набранням чинності Законом №3723. Вказане означає, що посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, в Україні існують лише починаючи із згаданої дати. Періоди роботи позивача в органах Держбанку СРСР та час проходження служби у Збройних Силах СРСР можуть бути зараховані до стажу державної служби за умови, якщо особа на момент досягнення пенсійного віку перебуватиме на посаді державного службовця. Пенсія державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723 призначається лише тим посадовим особам органів державної податкової служби, що мають спеціальні звання, які на час досягнення пенсійного віку мали відповідний стаж державної служби та перебували на посадах державних службовців. Отже, враховуючи те, що позивач на час досягнення пенсійного віку на посаді державного службовця не перебував, 20-ти років стажу роботи на посадах, віднесених відповідно до статті 25 Закону №3723 до відповідних категорій посад державних службовців не має, тому правові підстави для зарахування періодів роботи позивача для призначення пенсії державного службовця, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, до стажу державної служби, відсутні.
В судове засідання 14.03.2011 р. представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення повістки про виклик. Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 14.11.1969 р. до 04.11.1971 р.; працював у Держбанку СРСР: у Макарівському відділенні Київської обласної контори з 01.08.1977 р. по 16.11.1979 р. та у польовій конторі по обслуговуванню Північної групи військ у Польській Народній Республіці з 03.12.1979 р. до 10.06.1982 р.; працював в органах державно податкової служби: у Державній податковій інспекції по Нікопольському району з 03.02.1992 р. по 24.04.1992 р., у ДПІ по Нікопольському району та Нікопольській ОДПІ відповідно з 05.07.1993 р. до 03.04.2007 р.
01.03.1994 р. позивачем прийнята Присяга державного службовця, про що в трудовій книжці зроблено запис під №30.
На запит позивача листом Головдержслужби від 29.01.2010 р. № 530/12-10 позивачу надано роз'яснення, що у ОСОБА_5 відсутні 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у зв'язку з чим право на одержання пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723 незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку позивач не має. Разом з тим, якщо на час досягнення пенсійного віку позивач буде працювати на посаді державного службовця, то стаж державної служби для призначення пенсії буде обчислюватися відповідно до Порядку №283, згідно з яким період роботи ОСОБА_5 у Державній податковій інспекції по Нікопольському району може бути зарахований до стажу державної служби і у позивача виникне право на одержання пенсії державного службовця.
Правове становище та порядок діяльності Головдержслужби визначено Положенням №1180.
Пунктами 1 та 2 Положення №1180 встановлено, що Головдержслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра Кабінету Міністрів України; Головдержслужба забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною службою; Головдержслужба організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.
Пунктом 3 Положення №1180 визначені основні завдання Головдержслужби, до яких належить: участь у формуванні єдиної державної політики у сфері державної служби та забезпеченні її реалізації; забезпечення функціонального управління державною службою; розроблення заходів щодо підвищення ефективності державної служби, координація та здійснення контролю за їх виконанням; забезпечення методичного керівництва діяльністю кадрових служб з питань проведення конкурсного відбору, атестації, щорічної оцінки виконання державними службовцями і посадовими особами місцевого самоврядування покладених на них завдань, формування кадрового резерву для державної служби і служби в органах місцевого самоврядування та здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; організація та координація заходів щодо проведення наукових досліджень з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; участь у проведенні адміністративної реформи; організація функціонального обстеження органів виконавчої влади та підготовка пропозицій щодо підвищення ефективності державного управління; здійснення контролю за дотриманням умов, визначених законодавством про державну службу, та реалізацією громадянами права на державну службу; забезпечення дотримання єдиних вимог до професійної відповідності кандидатів на зайняття вакантної посади державного службовця; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; розроблення типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців.
Згідно п.п.4) п.4 Положення № 1180 Головдержслужба відповідно до покладених на неї завдань надає роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, які у разі потреби оприлюднюються у друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Головдержслужби, для врахування особами, на яких поширюється дія Законів України “Про державну службу” і “Про службу в органах місцевого самоврядування”.
Згідно п.п.9) п.4 Положення № 1180 Головдержслужба відповідно до покладених на неї завдань готує і вносить в установленому порядку пропозиції щодо віднесення посад державних службовців та посад в органах місцевого самоврядування, що не визначені у Законах України “Про державну службу” і “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також нових посад державних службовців та посад в органах місцевого самоврядування до відповідних категорій посад.
В позовній заяві позивачем заявлена вимога про визнання протиправним надання Головдержслужбою роз'яснення згідно листа від 29.01.2010 р. №530/12-10.
З огляду на наведені норми, надання роз'яснень з питань віднесення певних посад та періодів роботи до стажу державної служби належить до компетенції відповідача. Незгода позивача зі змістом роз'яснення не є підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо надання роз'яснення.
Також, суд зазначає, що роз'яснення Головдержслужби не містить рішень суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість судового розгляду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Заявляючи позовні вимоги про зобов'язання Головдержслужбу визнати право ОСОБА_5 на одержання пенсії державного службовця, визнати за ОСОБА_5 право на включення до стажу державної служби певних періодів роботи та визнати за ОСОБА_5 наявність стажу роботи 20 років та 9 місяців на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, позивач фактично заявляє вимоги про встановлення фактів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні встановлено, що підставою звернення позивача до суду стали побоювання щодо можливого непризначення позивачу при виході на пенсію пенсії державного службовця, який має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Згідно п.п.6 п.2.2. р.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р N 8-2, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії - управління Пенсійного фонду України.
Позивач, на час подання позову, до компетентного органу - управління Пенсійного Фонду України з питань оформлення пенсії державного службовця, не звертався, внаслідок чого його право на одержання пенсії державного службовця не порушено, а отже звернення до суду з адміністративним позовом є передчасним.
Таким чином, звертаючись до суду з зазначеними вимогами, позивачем обрано неналежний засіб правового захисту, внаслідок чого позивачу належить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, дослідивши надані до матеріалів адміністративної справи письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головного управління державної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 18 березня 2011 року.
Головуючий суддя Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3