02 вересня 2015 року Справа № 876/10363/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Большакової О.О.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року в адміністративній справі № 807/2899/14 за позовом державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,
У вересні 2014 року державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (надалі - ДПІ у Тячівському районі) звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3) про стягнення податкового боргу по єдиному податку в сумі 2565,55 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати податків, внаслідок чого і виникла вищезазначена заборгованість.
ДПІ у Тячівському районі на адресу відповідача надіслано податкову вимогу № 632-19 від 05.08.2013 р.
На момент звернення до суду суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року позов задоволено.
Не погодившись із цією постановою, її оскаржив ФОП ОСОБА_3, який вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 08.05.2013 р. до державного реєстратора у Тячівському районі подано заяву про припинення підприємницької діяльності, про що він повідомив ДПІ у Тячівському районі в день подання заявки до державного реєстратора. А тому, вважає, що дана заборгованість виникла з вини працівників ДПІ у Тячівському районі, оскільки вони невчасно провели перевірку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 01.12.2009 р. № 765/29-00/09 взятий на облік 01.12.2009 р. за № 11033 ДПІ у Тячівському районі.
Згідно, розрахунку податкової заборгованості та облікових картків платника податків, за ФОП ОСОБА_3 рахується податковий борг у сумі 2565,55 грн, який виник по періодах нарахування - з 20.05.2013 р. по 20.12.2013 р. - 1834,75 грн. (по 299,40 грн щомісячної плати + залишок непогашеної суми 228,95 грн), з 20.01.2014 року по 20.03.2014 р. - в розмірі 730,80 грн (щомісячно по 243,60 грн).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що періоди нарахування податкового боргу за ФОП ОСОБА_3 передують даті внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та є правомірними.
Податковий борг не сплачений до бюджету, а відтак підлягає стягненню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Згідно зі статтею 291 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пункту 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприєм-ців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
14.12.2012 р., ФОП ОСОБА_3 для провадження своєї підприємницької діяльності подав до ДПІ у Тячівському районі заяву про застосування спрощеної системи оподаткування та обрав другу групу платника єдиного податку зі ставкою 20 % до розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із пунктом 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (пункт 295.2 статті 295 ПК України).
Судом встановлено, що податковий борг виник у зв'язку з несплатою платником у належні строки єдиного податку.
У відповідності до пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податковим обов'язком, відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
На виконання пункту 59.1 статті 59 ПК України, яка зазначає про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу, ДПІ Тячівському районі направляла на адресу відповідача податкову вимогу форми № 632-19 від 05.08.2013 р., яка останнім отримана 14.08.2013 р. та оскаржена не була.
Проте, вказана податкова вимога залишилась без задоволення, податковий борг відповідачем не сплачено.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно пункту 59.5 статті 59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Станом на момент розгляду справи податковий борг становить 2565,55 грн і відповідачем не сплачений.
Згідно із пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.п.20.1.28 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доводи апелянта про те, що ним на момент нарахування податкового боргу вже була припинена підприємницька діяльність, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.19 - 20), датою запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є 01.08.2014 р за № 23190060004007116.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відтак, періоди нарахування податкового боргу за ФОП ОСОБА_3 передують даті внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та є правомірними.
Відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу, тому суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені вимоги є законними і підлягають задоволенню, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року в адміністративній справі № 807/2899/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.О.Большакова
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 04 вересня 2015 року.