03 вересня 2015 року Справа № 876/4581/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Федецької О.С.,
представника третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа ОСОБА_5, про визнання незаконним рішення,
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа ОСОБА_5, про визнання незаконним рішення.
Позивач посилався на те, що рішення Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28.04.2009 року за №211 «Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та громадських будівель в с. Гамаліївка», відповідно до якого йому надано земельну ділянку пл. 0,10 га, в кварталі забудови с. Гамаліївка, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, скасоване спірним рішенням 21 сесії Гамаліївської сільської ради №285 від 19.02.2010 року на підставі того, що на дану земельну ділянку в 1991 році був виданий будівельний паспорт на ім'я ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради від 19.09.1991 року №361 та рішення Ямпільської сільської ради від 13.06.1991 року.
Вважаючи оскаржене рішення незаконним, оскільки спірною земельною ділянкою протягом 1981-2009 році користувалася мати позивача, тому така не могла бути виділена під будівництво, ОСОБА_1 звернувся до суду та просив його скасувати.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.03.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, згідно довідки, виданої Гамаліївською сільською радою від 21.02.2013 року №76 - ОСОБА_6, починаючи з 1996 року користувалася земельною ділянкою пл. 0,10 га для ведення особистого селянського господарства та сплачувала земельний податок. Натомість, згідно довідки, виданої Гамаліївською сільською радою від 22.02.2013 року №78 - у погосподарських книгах сільської ради відсутні відомості про користування земельними ділянками ОСОБА_5
Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, представника відповідача, які просять апеляційну скаргу задовольнити, представника третьої особи, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
У справі встановлено, що позивач 20.03.2008 р. звернувся до сільського голови Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області із письмовою заявою з проханням надати йому земельну ділянку для житлового будинку в кварталі забудови на земельній ділянці, якою користується його мати ОСОБА_6
Згідно рішення Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28.04.2009 р. №211 «Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в с.Гамаліївка» позивачу було надано земельну ділянку площею 0,10 га в існуючому кварталі забудови с.Гамаліївка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, однак рішенням 21 сесії Гамаліївської сільської ради за №285 від 19.02.2010 р. було скасовано рішення №211 від 28.04.2009 р. «Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с.Гамаліївка» на підставі того, що на дану земельну ділянку вже був виданий будівельний паспорт на ім'я ОСОБА_5
Згідно з виписки з рішення №16 від 13.06.1991 р. Ямпільської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5, виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку в кварталі забудови с.Гамаліївка в розмірі 0,10 га, на підставі якого останньою виготовлено будівельний паспорт на забудову виділеної земельної ділянки затверджений рішенням №351 від 19.09.1991 р. виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області «Про дозвіл будівництва індивідуальних житлових будинків в селах району», яким також дозволено ОСОБА_5 будівництво індивідуального житлового будинку в с.Гамаліївка.
Дане рішення в судовому порядку не скасовано та є чинним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам зазначає наступне.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі -Закон N 280/97-ВР) питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частиною дев'ятою статті 59 цього Закону рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Частиною десятою статті 59 Закону N 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Відповідно до п.7 перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 01 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.
Судом встановлено, що з моменту ухвалення Гамаліївською сільською радою Пустомитівського району Львівської області рішення № 211 від 28.04.2009 року про передачу позивачу земельної ділянки, останнім до ухвалення оскаржуваного рішення № 285 від 19.02.2010 року не реалізовано жодних суб'єктивних прав щодо переданої земельної ділянки.
Натомість встановлено реалізацію прав та інтересів ОСОБА_5 на передану рішенням № 16 від 13.06.1991 року земельної ділянки, шляхом виготовлення технічної документації на забудову такої.
Суд не бере до уваги покликання апелянта на те, що виписка з рішення №16 від 13.06.1991 р. Ямпільської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області є підробленою, а тому ОСОБА_5 набула спірну земельну ділянку протиправно, оскільки рішення №16 від 13.06.1991 р. Ямпільської сільської ради не є предметом даного спору.
Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів суду належними і допустимими доказами законність своїх дій.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.03.2014 року у справі №2а-1316/685/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М.Старунський