02 вересня 2015 р. Справа № 876/4584/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Костіва М.В.
суддів: Бруновської Н.В., Каралюса В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років,
встановив:
15.01.2015 року позивач звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років, та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років з 22.12.2014 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, а саме - пункт «е» даної статті передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача щодо не включення до стажу роботи, який дає право на призначення позивачу пенсії за вислугою років, період роботи з з 03.12.1984 року по 14.05.1991 року вихователем в Надвірнянському будинку дитини, з 15.08.1991 року по 31.08.1994 року вчителем музики і співів Надвірнянської ЗОШ №4, з 01.09.1994 року по даний час викладачем теоретичних дисциплін Надвірнянської дитячої музичної школи. Зобов'язано відповідача зарахувати позивачу до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період її роботи з з 03.12.1984 року по 14.05.1991 року вихователем в Надвірнянському будинку дитини, з 15.08.1991 року по 31.08.1994 року вчителем музики і співів Надвірнянської ЗОШ №4, з 01.09.1994 року по даний час викладачем теоретичних дисциплін Надвірнянської дитячої музичної школи. В решті позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.
На підставі ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач працювала з 03.12.1984 року по 14.05.1991 року вихователем в Надвірнянському будинку дитини, з 15.08.1991 року по 31.08.1994 року вчителем музики і співів Надвірнянської ЗОШ №4, а з 01.09.1994 року по даний час викладачем теоретичних дисциплін Надвірнянської дитячої музичної школи. Загальний спеціальний (педагогічний) стаж працівника освіти становить понад 30 років.
У грудні 2014 року позивач звернулася до управління ПФУ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, однак отримала відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена.
Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.
Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993р., зі змінами та доповненнями, посади учитель, викладач - музичної школи відносяться до категорії посад, що дають право на спеціальну пенсію, при наявності спеціального стажу тривалістю не менше 25 років.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про позашкільну освіту" та Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Статтею 19 Закону України «Про позашкільну освіту», пунктом 25 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433, встановлено, що учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, зокрема, є педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, залучені до навчально-виховного процесу.
Навчально-виховний процес здійснюється педагогічними працівниками (викладачами).
Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (із змінами, внесеними постановою уряду від 26.09.2002 № 1436) встановлено, що в музичних і художніх школах право на пенсію за вислугу років мають особи, які працювали, зокрема, на посаді викладача.
За клопотанням Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 року № 01-3/133-02-2 Кабінет Міністрів України погодився поширити на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, без внесення змін до неї.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що період роботи позивача викладачем з 01.12.1984 року по 22.12.2014 року має бути врахований відповідачем до стажу, який дає право позивачу на пенсію за вислугу років.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2015 року в справі №348/50/15-а- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Бруновська Н.В.
Каралюс В.М.