25 серпня 2015 року № 876/4156/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Рибачука А.І., Багрія В.М.
за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.
представника позивача - Рацина Р.Р.
представників відповідача - Яворської С.М., Дупіряк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області до ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про стягнення заборгованості, -
встановив:
02.08.2011 позивач - Тернопільська ОДПІ (правонаступником якої є Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області) звернулася в суд із адміністративним позовом до ВАТ «ТО «Текстерно» у якому, з урахування заяв про уточнення та зменшення позовних вимог, просив стягнути з рахунків відповідача у банках, які обслуговують цього платника податків та за рахунок готівки, що належить ВАТ «ТО «Текстерно» податковий борг в сумі 5196547,01 грн, у т.ч. по платежах: 46513,70 грн комунального податку, 803,65 грн збору за забруднення навколишнього природного середовища, 2916 грн податку з власників наземних транспортних засобів, 3333297,06 грн податку на доходи фізичних осіб.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 позов задоволено повністю.
Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що виходячи з положень п. 953 ст. 95 ПК України та ст. 183-3 КАС України, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів з рахунків платника має бути ініційована податковим органом шляхом звернення до суду з поданням. І тільки відмова у прийнятті такого подання, як це передбачено ч. 5 ст. 183-3 КАС України, є підставою для звернення органів доходів і зборів з відповідними вимогами у порядку позовного провадження. Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено факт надіслання відповідачу другої податкової вимоги від 08.11.2001 № 2/529, оскільки надане позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення не дає можливості ідентифікувати вміст цього поштового відправлення. Крім цього, як вказує апелянт, судом першої інстанції не було враховано надані відповідачем докази того, що станом на 31.03.2003 ВАТ «ТО «Текстерно» повністю погасило податковий борг за вказаною податковою вимогою, а відтак така вважається відкликаною.
Представники апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Суд першої інстанції задовольнив адміністративний позов та виходив з того, що за відповідачем, станом на 31.01.2015, рахується податковий борг в сумі 5196547,01 грн, який ним у добровільному порядку не погашено. При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про повне погашення податкового боргу за податковими вимогами від 08.10.2001 № 1/4 та від 08.11.2001 № 2/529, оскільки такі не знайшли свого документального підтвердження. Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, згідно облікової картки платника податків, податковий борг відповідача, після надіслання йому вказаних вище податкових вимог, жодного разу у повному обсязі не погашався, а збільшувався.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні положення містилися і у ст.ст. 4, 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які діяли до 01.01.2011.
Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ «ТО «Текстерно» зареєстроване, як юридична особа та перебуває на податковому обліку у відповідача.
Згідно наданого податковим органом у суді апеляційної інстанції розрахунку позовних вимог, у відповідача станом на 31.01.2015 перед бюджетом наявний податковий борг по наступних платежах:
- 2466311,23 грн по податку з доходів фізичних осіб згідно декларацій від 15.03.2011 № 90000956252 та від 17.03.2011 № 9001121345;
- 8103,61 грн по податку з власників транспортних засобів згідно розрахунків від 24.02.2009 № 509096, від 23.02.2010 № 211618 та уточнюючого звіту від 06.10.2010 № 9004084717;
- 1813016,60 грн по земельному податку згідно розрахунків від 20.01.2009 № 502427, від 26.01.2010 № 202477 та уточнюючого розрахунку від 27.09.2010 № 300821, розрахунку від 27.01.2011 № 9000094610;
- 803,65 грн по збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно розрахунків від 03.11.2010 № 9004751741, від 26.01.2011 № 9006554428;
- 46513,70 грн по комунальному податку згідно розрахунків від 09.02.2009 № 504081, від 11.03.2009 № 510791, від 30.04.2009 № 527034, від 13.05.2009 № 550930, від 05.06.2009 № 558171, від 15.07.2009 № 581180, від 19.08.2009 № 601898, від 18.09.2009 № 608330, від 15.10.2009 № 625139, від 12.11.2009 № 644930, від 11.12.2009 № 652517, від 18.01.2010 № 671208, від 02.03.2010 № 208040, від 03.03.2010 № 212263, від 12.02.2010 № 9000934394, від 11.05.2010 № 9001588445, від 9002385276, від 05.11.2010 № 9004071593, від 11.01.2011 № 90059646217.
Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.
Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пунктів 95.2 - 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 59.1 та 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Отже з аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що як до 1 січня 2011 року так і після набрання чинності Податковим кодексом України, направлення податкових вимог передує процедурі стягнення податкового боргу з платника податків у судовому порядку. Ця обставина має обов'язковий характер, оскільки саме з нею закон пов'язує виникнення у податкового органу права на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Вищий адміністративний суд України скасовуючи своєю ухвалою від 11.04.2014 рішення судів попередніх інстанції, вказав на те, що під час нового судового розгляду слід з'ясувати чи зменшувався податковий борг позивача до нуля після надіслання йому податкових вимог.
Суд першої інстанції під час нового судового розгляду, дослідивши це питання, дійшов висновку, що такий борг до нуля жодного разу не погашався, однак не дослідив у повній мірі обставини щодо надіслання позивачу таких вимог, хоча відповідачем це заперечується.
Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган посилається на те, що друга податкова вимога від 08.11.2001 № 2/529 надіслана відповідачу 19.11.2001 та отримана останнім 22.11.2001, на підтвердження чого долучено повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 98 Т.2.).
Проте, з вказаного повідомлення про вручення поштового відправлення не вбачається можливим встановити, що поштове відправлення яке надсилалося разом з цим повідомленням, містило саме спірну податкову вимогу.
Згідно пунктів 5.4-5,5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 03.07.2001 № 266, після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день податкова вимога передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, для вручення платнику податків. Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції податкового органу в день отримання податкової вимоги від структурного підрозділу стягнення податкового боргу, надсилає (вручає) податкову вимогу платнику податків, при цьому корінець податкової вимоги залишається в податковому органі.
Отже виходячи з наведеного Порядку, який діяв у 2001 році, податкова вимога мала бути надіслана платнику у день її формування. Проте, згідно наданого відповідачем повідомлення про вручення вбачається, що поштове відправлення надіслане 19.11.2001, а тому за відсутності доказів про вміст цього поштового відправлення, відсутні підстави вважати, що цим повідомленням про вручення надсилалась саме вимога від 08.11.2001.
Інших доказів, зокрема, журналу вихідної кореспонденції, які б відображали факт надіслання відповідачу спірної податкової вимоги, податковим органом не надано, хоча у відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини щодо надіслання вказаних вище податкових вимог уже були предметом дослідження у справі № 2а-1970/2472/12 за позовом Тернопільської ОДПІ до ВАТ «ТО «Текстерно» про стягнення податкового боргу, по якій Вищий адміністративний суд України, погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, у своїй ухвалі від 06.10.2014 № К/800/31645/14 вказав, що позивач не надсилав відповідачу податкову вимогу про сплату боргу, а податкові вимоги 2001 року матеріалами справи не підтверджені.
Тернопільська ОДПІ не погодившись із рішеннями судів у вказаній справі зверталась із заявою про їх перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування норм ПК України та КАС України. Однак, постановою Верховного Суду України від 07.07.2015 у задоволенні вказаної заяви відмовлено, з огляду на відсутність неоднакового застосування норм права.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом під час звернення з розглядуваним позовом не було дотримано встановленої законодавчої процедури, що є підставою для відмови у позові.
З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» - задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі № 2-а/1970/2272/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: А.І. Рибачук
В.М. Багрій
Постанова у повному обсязі складена та підписана 31.08.2015.