27 серпня 2015 р. Справа № 876/11971/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Попка Я. С.;
за участю секретаря судового засідання - Гелецького П. В.;
представника відповідача - Сахарчука А. А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Виробничо-комерційна фірма «Віта-Авто» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
21 серпня 2013 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальність «Виробничо-комерційна фірма «Віта-Авто» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0004312205 від 11 червня 2013 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що для перевірки були надані усі необхідні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0004312205 від 11 червня 2013 року.
Зазначену постанову мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що його господарські операції із ТзОВ «Західна компанія» носили реальний характер.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що не підтверджено податковий кредит з ПДВ у ТзОВ «Західна компанія» по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», відповідно відсутні об'єкти оподаткування ПДВ по операціях з подальшого їх продажу, в тому числі ВКФ «Віта-Авто».
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області в період з 18 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВКФ «Віта-Авто» у формі ТзОВ з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Західна компанія», за результатами якої складено акт за № 2678/22.5/30473709 від 07 травня 2013 року.
Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ на загальну суму 8185,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 2500,00 грн. та за жовтень 2011 року на суму 5685,00 грн.
За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004312205 від 11 червня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 8185,00 грн.
Позивач, не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням Міністерства доходів і зборів України № 8498/9/99-99-10-00-15 від 08 серпня 2013 року податкове повідомлення-рішення № 0004312205 від 11 червня 2013 року залишено без змін, а скарги - без задоволення.
Висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за вересень - жовтень 2011 року на 8185,00 грн. базуються на тому, що в ході перевірки неможливо підтвердити фактичне здійснення господарських операцій по придбанню бордюрів позивачем від ТзОВ «Західна компанія».
На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначив, що з врахуванням висновків акту перевірки № 727/22-200/32005083 від 29 грудня 2012 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Західна компанія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 березня 2010 року по 30 червня 2012 року, у ТзОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01 березня 2011 року по 29 лютого 2012 року з покупцями та постачальниками, в тому числі з позивачем.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Західна компанія» укладено договори купівлі-продажу та підряду, згідно з якими позивач придбаває товар та виступає генеральним підрядником по виконанню монтажних робіт на об'єкті, що знаходиться за адресою вул. Гетьмана Сагайдачного, 38, с. Липини Луцького району Волинської області.
Згідно із видатковою накладною № ЗК-038 від 27 жовтня 2011 року та податковими накладними № 55 від 01 вересня 2011 року, № 58 від 12 вересня 2011 року та № 67 від 27 жовтня 2011 року позивач отримав від ТзОВ «Західна компанія» бордюри на загальну суму 49112,00 грн., в тому числі ПДВ - 8185,00 грн. Розрахунки проведені у безготівковій формі в повному обсязі.
Податок на додану вартість з вартості придбаного товару в сумі 8185,00 грн. позивачем включено до податкового кредиту декларацій з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 2500,00 грн. та за жовтень 2011 року в сумі 5685,00 грн.
На підтвердження факту придбання даного товару позивачем було надано копії видаткових та податкових накладних, подорожнього листа, договорів купівлі-продажу, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів приймання-передачі ТМЦ за кількістю та вартістю, платіжні доручення про здійснені розрахунки за придбаний товар.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 ПК України, пунктом 198.1 якої встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пунктом 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із ТзОВ «Західна компанія» носили реальний характер, а первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов вірного висновку, що викладені в акті перевірки № 2678/22.5/30473709 від 07 травня 2013 року висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за вересень - жовтень 2011 року на 8185,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ є необґрунтованим та безпідставним.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового органу. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0004312205 від 11 червня 2013 року - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року в справі № 803/1807/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: Я. С. Попко
І. О. Яворський
Ухвалу складено в повному обсязі 31 серпня 2015 року.