ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 вересня 2015 року № 826/4254/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доКиївської міської державної адміністрації
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) щодо визнання відповіді КМДА від 02.03.2015 на заяву від 15.02.2015 формальною відпискою і такою, що порушує ст. 40 Конституції України та Закон України «Про звернення громадян»; зобов'язання КМДА прийняти міри по заяві від 15.02.2015, як того вимагає чинне законодавство.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він звернувся до КМДА із заявою від 15.02.2015 щодо проведення останньою розслідування по вказаних в заяві питаннях. Отриману відповідь від 02.03.2015 вважає формальною відпискою та такою, що порушує чинне законодавство України. Разом з тим, зазначає, що наполягав на розгляді заяви від 15.02.2015 за його присутності, проте відповідачем дану вимогу виконано не було.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1. Як повідомив позивач у судовому засіданні, поруч з його будинком розпочато будівництво високоповерхівки. Оскільки ОСОБА_1 разом з мешканцями сусідніх будинків вважають дане будівництво незаконним, позивач звернувся 15.02.2015 до відповідача із заявою, у якій просив провести експертну оцінку з питання можливості руйнування сусідніх будинків при будівництві нової висотки та громадські слухання згідно чинного законодавства.
ОСОБА_1 у своїй заяві також висловив прохання про розгляд зазначеної заяви у його присутності відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».
Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 02.03.2015 № 057028-Щ-2155-3885 позивача повідомлено про розгляд його звернення від 15.02.2015 за дорученням заступника голови Київської міської державної адміністрації Рябікіна П.Б. від 19.02.2015 № Щ-2155.
У вказаному вище листі зазначено, що відповідно до питань, що стосуються компетенції Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), останній повідомляє, що згідно рішення Київської міської ради від 17.09.2009 № 310/2379 державному підприємству Авіаційному науково-технічному комплексу ім. О.К.Антонова передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,19 га для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 (станом на 31.12.2012 право користування земельною ділянкою посвідчено договором оренди від 22.10.2010 № 75-6- 00504).
Крім того, суд звертає увагу на повідомлене Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у наданій відповіді в частині того, що рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Одночасно позивача проінформовано, що у зв'язку із набранням чинності Законів України „Про Державний земельний кадастр" та „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з 01.01.2013 ведення Державного земельного кадастру в місті Києві здійснюється виключно територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, а реєстрація прав на земельні ділянки здійснюється органами державної реєстрації прав, які визначені Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Вирішуючи спір по суті, суд виходить зі слідуючого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суд зазначає, що Законом України «Про звернення громадян» регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 5 цього ж Закону звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).
Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Відповідно до ст. 7 вищевказаного Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем звернення розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства, в межах компетенції, відповіді на вказані у заяві від 15.02.2015 вимоги позивачу були надані обгрунтовано з дотриманням строку розгляду звернень громадян.
Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 звернувся до КМДА також з прохання провести громадські слухання, як того вимагає законодавство, проте у своїй позовній заяві факт їх проведення не заперечує, доказів щодо їх неправомірного проведення не надав.
Щодо розгляду заяви позивача від 15.02.2015 у присутності останнього, суд зазначає наступне.
Законом України «Про звернення громадян» передбачено, що керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян.
Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян визначається керівниками.
Положеннями абз. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень також зобов'язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Отже, особа може бути запрошеною для розгляду поданої нею заяви чи скарги лише у випадку проведення засідання, тобто розгляду її колегіально, водночас, жодним нормативно-правовим актом не передбачено проведення засідань в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
Разом з тим, суд зазначає, що керівники та спеціалісти структурних підрозділів Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) здійснюють прийом громадян та представників юридичних осіб. Під час прийомів громадяни мають змогу отримати кваліфіковані роз'яснення з питань вирішення відповідно до законодавства земельно-правових питань.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що право позивача на належний розгляд звернень органом державної влади порушено не було.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати на користь ОСОБА_1, відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур