03 лютого 2011 року Справа № 2а/0370/171/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Департамент соціальної політики Луцької міської ради (надалі - Департамент соціальної політики) звернувся з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області (надалі - ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови від 13.01.2011 року про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. по виконавчому провадженню № 18113000.
Вказаний позов мотивовано наступним. 08.05.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області винесено постанову, якою департамент соціальної політики зобов'язано надати ОСОБА_3 безпроцентну позику за новим місцем проживання на господарське обзаведення в розмірі 50 мінімальних заробітних плат на сім'ю з строком сплати до 15 років з моменту видачі позики незалежно від часу евакуації, відселення або самостійного переселення. Ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 року та Верховного Суду України від 08.09.2010 року дану постанову залишено без змін. На підставі зазначеного рішення Луцьким міськрайонним судом видано виконавчий лист, за яким державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції 19.03.2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа. Постановою заступника начальника головного управління юстиції у Волинській області зазначене виконавче провадження передане для виконання до відповідача. 03.12.2010 року департаментом отримано вимогу відповідача від 25.11.2010 року № 4/7590, якою зобов'язано в семиденний термін надати ОСОБА_3 безпроцентну позику в розмірі 50 мінімальних заробітних плат. 06.12.2010 року позивачем надіслано відповідачу лист про причини невиконання вимог державного виконавця. Однак, відповідач, керуючись ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», 13.12.2010 року виносить постанову про накладення на департамент штрафу в розмірі 340,00 грн., повторно направляє вимогу про надання ОСОБА_3 безпроцентної позики та звернення до головного управління праці соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації про виділення коштів для виконання рішення суду. 29.12.2010 року департамент звернувся до головного управління з листом про сприяння у виділенні бюджетних асигнувань на виплату ОСОБА_3 безпроцентної позики про що повідомив відповідача листом від 31.12.2010 року. 05.01.2011 року Волинським окружним адміністративним судом постанову про накладення штрафу від 13.12.2010 року визнано протиправною та скасовано. Проте, 13.01.2011 року відповідач виносить постанову про накладення на департамент штрафу в подвійному розмірі 680,00 грн. На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 13.01.2011 року про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.
В запереченні на адміністративний позов відповідач зазначив, що 19.03.2010 року другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 18113000 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-223 від 15.03.2010 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про зобов'язання Департамент соціальної політики надати ОСОБА_3 безпроцентну позику за новим місцем проживанням на господарське обзаведення в розмірі 50 мінімальних заробітних плат на сім'ю із строком сплати до 15 років з моменту видачі позики незалежно від часу евакуації, відселення або самостійного переселення. Однак у встановлені законодавством строки Департаментом соціальної політики добровільно рішення суду виконано не було, письмових доказів щодо невиконання судового рішення з поважних причин не надано, у зв'язку з чим на підставі частини 1 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», ВДВС 13.12.2010 року винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. на Департамент соціальної політики за невиконання рішення суду. Крім того, боржника зобов'язано звернутися до головного розпорядника бюджетних коштів із поданням про виділення коштів для виконання рішення суду. Актом державного виконавця від 13.01.2011 встановлено, що вимога державного виконавця від 13.12.2010 року отримана боржником 22.12.2010 року. Дану вимогу Департамент соціальної політики виконав частково, а саме: 29.12.2010 року звернувся з листом до Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації про виділення коштів на виплату ОСОБА_3 безпроцентної позики в розмірі 50 мінімальних заробітних плат. Однак, в строк, встановлений для виконання, рішення суду не виконав, безпроцентну позику на господарське обзаведення стягувачу не надав. В зв'язку з цим, державним виконавцем, керуючись ст.ст. 5, 87 Закону України «Про виконавче провадження», 13.01.2011 року винесено постанову про накладення на Департамент соціальної політики Луцької міської ради штрафу за невиконання рішення суду в подвійному розмірі в сумі 680,00 грн. Відтак, просить в задоволенні адміністративного позову Департаменту соціальної політики до ВДВС про визнання протиправно та скасування постанови про накладення штрафу, відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві, просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав наведених у запереченні, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення. При цьому судом враховано наступне.
В судовому засіданні встановлено, що 19.03.2010 року другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 18113000 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-223 від 15.03.2010 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про зобов'язання Департамент соціальної політики надати ОСОБА_3 безпроцентну позику за новим місцем проживання на господарське обзаведення в розмірі 50 мінімальних заробітних плат на сім'ю з строком сплати до 15 років з моменту видачі позики незалежно від часу евакуації, відселення або самостійного переселення. 26.08.2010 року виконавче провадження № 18113000 передано на виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Волинській області. 25.11.2010 року ВДВС, на підставі статей 24, 76 Закону України «Про виконавче провадження», вимогою державного виконавця (вих. № 4/7590) зобов'язав Департамент соціальної політики надати ОСОБА_3 в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги, безпроцентну позику за новим місцем проживанням на господарське обзаведення в розмірі 50 мінімальних заробітних плат на сім'ю із строком сплати до 15 років з моменту видачі позики незалежно від часу евакуації, відселення або самостійного переселення, та письмово повідомити у встановлений строк державного виконавця про виконання вказаної вимоги та надати підтверджуючі документи. У зв'язку з чим, 06.12.2010 року Департамент соціальної політики листом про причини невиконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області (вих. № 9435/11.2-12) повідомив ВДВС, що виконати рішення суду щодо надання ОСОБА_3 безпроцентної позики немає можливості в зв'язку з відсутністю в Департаменті соціальної політики відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, а кошторис не містить коду економічної класифікації видатків бюджету за яким необхідно здійснювати виплату позики. Також, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» коштів для надання зазначених позик не передбачено. Враховуючи викладене, Департамент соціальної політики звернувся до ВДВС з проханням не застосовувати штрафні санкції передбачені статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, 13.12.2010 року ВДВС винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. на Департамент соціальної політики за невиконання рішення суду по виконавчому листу № 2а-223 від 15.03.2010 року виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області. Крім того, боржника зобов'язано звернутися до головного розпорядника бюджетних коштів з поданням про виділення коштів для виконання рішення суду. 05.01.2011 року Волинським окружним адміністративним судом постанову про накладення штрафу від 13.12.2010 року визнано протиправною та скасовано.
Актом відповідача від 13.01.2011 року встановлено, що вимогу державного виконавця від 13.12.2010 року позивач виконав частково, а саме: звернувся з листом до Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації про виділення коштів на виплату ОСОБА_3 безпроцентної позики в розмірі 50 мінімальних заробітних плат. Однак, в строк, встановлений для виконання, рішення суду не виконав, безпроцентну позику на господарське обзаведення стягувачу не надав. А тому, 13.01.2011 року відповідач виносить постанову про накладення на департамент штрафу в подвійному розмірі 680,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Частиною 3 даної статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
В диспозиції вказаних норм законодавцем передбачено, що настання негативних наслідків для боржника у вигляді накладення штрафу настає у разі невиконання ним у встановлений державним виконавцем строк рішення, без поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, департаментом соціальної політики вживалися заходи щодо виконання рішення суду. Зокрема, 29.12.2010 року позивач звернувся з листом до Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації про виділення коштів на виплату ОСОБА_3 безпроцентної позики в розмірі 50 мінімальних заробітних плат, хоча на момент розгляду справи коштів не виділено. Даний факт зазначений також в акті відповідача від 13.01.2011 року. Крім того, відповідач в запереченнях і акті від 13.01.2011 року визнає той факт, що позивач вживав заходи щодо виконання рішення суду та вимоги державного виконавця. Також позивач інформував відповідача листом від 31.12.2010 року про неможливість виконання рішення суду з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.
Статтею 63 Закон України 28.02.1991р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Виплата безпроцентної позики за новим місцем проживання на господарське обзаведення в розмірі 50 мінімальних заробітних плат на сім'ю з строком сплати до 15 років з моменту видачі позики незалежно від часу евакуації, відселення або самостійного переселення проводиться Департаментом соціальної політики на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно Паспорту бюджетної програми за 2010 рік, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства фінансів України від 15.06.2010р. № 148/450, передбачено фінансування з загального фонду державного бюджету в 2010 році бюджетної програми «Обслуговування банківських позик, наданих на пільгових умовах до 1999 року громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (КПКВК ДБ 2501300) у розмірі 383,3 тисяч грн. Однак, згідно листа Управління Державного казначейства України у м. Луцьку ГУДКУ у Волинській області від 03.11.2010 року (вих. № 04-37/1867), станом на 02.11.2010 року Департамент соціальної політики відкритих рахунків по КПКВК ДБ 2501300 немає.
Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Згідно з вимогами статей 20, 23 Бюджетного кодексу України у бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів (за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради). Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.
Державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (пункт 17 статті 87 Бюджетного кодексу України).
Отже, постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 від 13.01.2010р. про накладення на Департамент соціальної політики Луцької міської ради штрафу у подвійному розмірі 680,00 грн. винесена з порушенням вимог статті 87 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки рішення суду невиконане з незалежних від позивача причин.
Таким чином, на підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що постанова від 13.01.2011 року про накладення на Департамент соціальної політики за невиконання рішення суду на штрафу у розмірі 680,00 грн., прийнята ВДВС необґрунтовано, а відтак визнається судом протиправною та підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 162, 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про виконавче провадження”, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Постанову від 13.01.2011 року про накладення на Департамент соціальної політики Луцької міської ради за невиконання рішення суду, штрафу у розмірі 680,00 (шістсот вісімдесят гривень) гривень по виконавчому провадженню № 18113000 визнати протиправною та скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ф.А. Волдінер