Справа № 2-1419/14
2-1457/12
22 січня 2014 року Соломянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Кізюн Л.І.,
при секретарях: Слепусі О.П., Рахімовій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пшенична Вікторія Романівна, про визнання недійсним заповіту, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, в якому просила визнати недійсним заповіт від 06 червня 2010 року, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшеничною В.Р. під №873.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначала, що її мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті матері позивачу стало відомо про те, що за життя 06 червня 20-10 року ОСОБА_5 склала заповіт на користь онуки ОСОБА_2
Зазначаючи, що на момент укладення заповіту ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, уклала заповіт під впливом помилки, оскільки вважала, що заповідає на користь двох осіб, позивач просила визнати його недійсним.
Ухвалою суду від 14 липня 2011 року у якості третьої особи у справі було залучено ОСОБА_3
Ухвалою суду від 17 грудня 2013 року у якості третьої особи у справі було залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшеничну В.Р.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені у позові обставини, просила позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала.
Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_3 позов не визнав, вважав його безпідставним і просив у позові відмовити, посилаючись на те, що позивач не проживала з померлою ОСОБА_5, не спілкувалася з нею та не брала участі у її житті. При укладенні заповіту в присутності двох свідків ОСОБА_5 була психічно здоровою та усвідомлювала значення своїх дій.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пшенична В.Р. у судовому засіданні вважала позов безпідставним, пояснила, що при складенні заповіту нею було перевірено психічний стан ОСОБА_5, та була психічно здоровою та могла керувати своїми діями і усвідомлювати їх значення.
.
Суд, заслухавши позивача, відповідача, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3, третю особу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшеничну В.Р., свідка, експерта, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Згідно з вимогами статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 1994 року, виданого органом приватизації Жовтневої районної держадміністрації м. Києва (1/2 частина) та свідоцтва про право на спадщину від 28 лютого 2006 року, виданого Київською державною нотаріальною конторою №5 (1/2 частина) (т.1 а.с.120, 121, 126).
Згідно з даними заповіту від 04 лютого 2011 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті все належне їй на праві власності майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_2 (т.1 а.с. 108).
Особу заповідача було встановлено нотаріусом та перевірено її дієздатність.
Заповіт було складено у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8
У зв'язку з тим, що заповідач через похилий вік та слабкий зір власноручно розписатися не могла, на її особисте прохання та за її дорученням, в її присутності, присутності приватного нотаріуса та свідків текст заповіту було підписано ОСОБА_9
З пояснень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшеничної В.Р. видно, що нею було проведено бесіду із ОСОБА_5, встановлено її волевиявлення - бажання зробити заповіт на ім'я ОСОБА_2 Під час складання заповіту ОСОБА_5 поводила себе адекватно.
Згідно з даними довідки ВСП «Відрадненський» від 24 грудня 2010 року у квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_5 (т.1 а.с. 107).
З даних довідки ОСББ «Чотирнадцятий будинок» від 15 листопада 2010 року видно, що ОСОБА_5 проживала з 02 червня 2009 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 70).
Як видно з даних свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 102).
Статтею 203 ЦК України, передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Частиною 1 статті 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Частиною 1 статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 1257 ЦК України визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Відповідно до даних Акту комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи №730 від 09 вересня 2013 року у період складання заповіту 06 червня 2010 року ОСОБА_5 страждала на стійкий хронічний психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку поєднаного (судинного, дисметаболічного) ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням і за своїм психічним станом у зазначений період часу не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними (т. 2 а.с.а.с. 71-80).
Як вбачається з даних акту, при проведенні експертизи було враховано, зокрема, дані медичної документації ОСОБА_5, пояснення сторін, представників відповідача та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_3, допитаних у судовому засіданні.
При цьому, експертною комісією зазначено, що пояснення позивача ОСОБА_1, свідка ОСОБА_11 про наявність у ОСОБА_12 протягом останніх років її життя і в період часу, який цікавить суд, зокрема, достатньо виражених розладів психічної діяльності, у цілому узгоджуються з зазначеними у висновку об'єктивними даними, які знайшли своє відображення у наданій на експертизу медичній документації та з клінічними уявленнями про закономірності перебігу наявних у ОСОБА_5 розладів психіки.
Пояснення представників відповідача ОСОБА_13, ОСОБА_14, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3 в яких відсутні посилання на наявність у ОСОБА_5 протягом останніх років її життя і в період часу, який цікавить суд, розладів психічної діяльності, в тому числі виражених, суперечать об'єктивним даним, які знайшли своє відображення у наданій на експертизу медичній документації та клінічним уявленням про закономірності перебігу наявних у ОСОБА_5 психічних порушень.
Пояснення свідка ОСОБА_10 стосувалися періоду з 1996 року по 2003 рік.
З пояснень експерта ОСОБА_15 у судовому засіданні видно, що він підтримує висновки, викладені у Акті комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи.
При цьому, експерт пояснив, що висновки експертизи ґрунтуються на даних медичної документації. Наданих на експертизу матеріалів достатньо для того, щоб зробити однозначний висновок про те, що на момент складання оспорюваного заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_16 у судовому засіданні про те, що на час складання заповіту ОСОБА_5 була психічно здоровою та адекватною, оскільки ці пояснення суперечать висновкам судово-психіатричної експертизи.
Крім того, експерт ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що пояснення свідків про те, що в момент складання заповіту ОСОБА_5 усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними, суперечать встановленим експертами під час проведення експертизи об'єктивним даним, медичній документації та клінічним уявленням про закономірності перебігу наявних у ОСОБА_5 розладів психіки.
Суд також критично оцінює медичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 03 червня 2010 року про те, що ОСОБА_5 на обліку не перебуває, психіатричних порушень у неї не виявлено (т.1 а.с. 72).
На запит суду не було надано первинної медичної документації, на підставі якої видано медичну довідку.
У акті експертизи експертна комісія зазначила, що висновок лікаря-психіатра КМНПД №5, який оглядав ОСОБА_5 03 червня 2010 року і не виявив у неї будь-яких психічних порушень, суперечить іншим викладеним у акті об'єктивним даним з приводу психічного стану ОСОБА_5, що знайшли своє відображення у наданій на експертизу медичній документації та клінічним уявленням про закономірності перебігу наявних у неї психічних порушень.
Зазначену у акті обставину підтримав у судовому засіданні експерт ОСОБА_15
Висновки експертизи про те, що при складанні заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними спростовують доводи позивача про те, що при складанні заповіту ОСОБА_5 могла діяти під впливом помилки.
Разом з тим, судом, на підставі належних та допустимих доказів, встановлено, що доводи позивача про складання заповіту 06 червня 2010 року ОСОБА_5 у стані, коли вона не усвідомлювала своїх дій та не могла керувати ними, знайшли своє підтвердження.
Тому позовні вимоги про визнання недійсним заповіту підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судові витрати у розмірі 45, 50 грн. (судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.).
Керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 44, 88, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 4, 203, 215, 225, 229, 1233, 1234, 1235, 1257, 1261 ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пшенична Вікторія Романівна, про визнання недійсним заповіту - задовольнити.
Визнати недійсним заповіт від 06 червня 2010 року, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшеничною Вікторією Романівною, реєстровий номер 873.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.І. Кізюн