22 лютого 2007 р.
№ 18/249
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Владимиренко С. В., Шевчук С.Р., за участю представників сторін: позивача -Табаки В. М. дов. № 01-6/318 від 22.01.2007 року, відповідача -Попадин ця П. О. дов. № 1 від 16.02.2007 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу КП «Івано -Франківськводоекотехпром»на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року у справі господарського суду Івано -Франківської області за позовом КП «Івано -Франківськводоекотехпром»до Тисменицького водоканалізаційного підприємства про стягнення боргу,
У грудні 2005 року КП «Івано -Франківськводоекотехпром»звернулось до господарського суду з позовом про стягнення боргу до Тисменицького водоканалізаційного підприємства.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання розрахуватися за одержану воду та приймання стічних вод на підставі договору № 1566 від 9 квітня 2004 року, просив стягнути з останнього борг у сумі 484616 гривень 22 коп.
Рішенням господарського суду Івано -Франківської області від 21 березня 2006 року позов задоволено частково.
З Тисменицького водоканалізаційного підприємства на користь комунального підприємства «Івано -Франківськводоекотехпром»стягнено 89387 гривень 39 коп. боргу.
У решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року рішення суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі КП «Івано -Франківськводоекотехпром»просить скасувати судові рішення і задовольнити позов повністю.
Заявник вважає, що суд неправильно оцінив докази і неправильно застосував ст. ст. 525, 632 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 180 п.5 ГК України.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 10 грудня 2001 року між сторонами укладено договір № 1566 на відпуск і споживання води комунального водопроводу.
1 жовтня 2001 року між сторонами укладено договір № 321 на надання послуг водовідведення.
9 квітня 2004 року між сторонами укладено договір № 1566 на відпуск і споживання води та на приймання стічних вод, за якими відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг водопостачання на умовах попередньої оплати, яка вноситься до першого числа місяця, за який здійснюється передоплата, в розмірі вартості водоспоживання у минулому місяці з проведенням остаточних розрахунків в 3 -денний термін після отримання рахунку.
За вказаними договорами позивач одержав право за певних умов змінювати тариф за умови повідомити про це відповідача не менше як за 14 днів до зміни тарифів.
Споживачем води в основному є населення м. Тисмениці.
Позивач на вимогу суду структуру тарифів не надав і не пояснив, чому у вказаних договорах відсутні тарифи з водопостачання для населення м. Тисмениці.
Позивач нарахував борг за період часу з 1 жовтня 2001 року по 1 вересня 2005 року, але не просив відновити строк позовної давності, відповідач просив застосувати позовну давність.
Позивач підвищував тарифи на свої послуги, але не повідомляв про це відповідача у порядку, визначеному договором чи Законом України «Про житлово -комунальні послуги».
З урахуванням таких обставин суд визначив розмір боргу у сумі 89387 гривень 39 коп.
З огляду на викладене, Львівський апеляційний господарський суд повно встановив обставини справи, правильно застосував ст. ст. 525, 632 ЦК України, норми ЦК України, які регулюють позовну давніть, ст.32 п.5 Закону України «Про житлово -комунальні послуги»і обґрунтовано задовольнив позов на суму 89387 гривень 39 коп., а в решті відмовив.
Доводи касаційної скарги, які стосуються дослідження та додаткової оцінки доказів, суд касаційної інстанції не розглядає як такі, що виходять за межі його повноважень.
Враховуючи зазначене, постанова Львівського апеляційного господарського суду законна і обґрунтована, а тому зміні не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 -1119 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді С. Владимиренко
С. Шевчук