Справа № 22/10 Головуючий у 1-й інстанції Колупаєв В.І.
Категорія 5 Доповідач Плотіцина Н.А.
Рішення
Іменем України
12 січня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Плотіциної Н.А.,
суддів Кашапової Л.М,
Олексїїнка М.М.
при секретарі Константіновій І.А.
з участю сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про
виселення і вселення та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВАТ" Житомирголовпостач" про визнання права
користування жилим приміщенням, про визнання недійсним договору купівлі-
продажу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного
суду м.Житомира від 27 квітня 2006 p.,
встановив:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом
до сім'ї ОСОБА_2 ОСОБА_3, зазначивши, що згідно договору купівлі- продажу житла,
укладеного 06.10.2004 року між нею та ВАТ «Житомирголовпостач", їй на праві
власності належить кімната НОМЕР_1 АДРЕСА_1. Користуватись
своєю власністю вона не має змоги, оскільки в ній проживають відповідачі і які не
бажають звільнити кімнату в добровільному порядку.
ОСОБА_1 просила захистити її право власності шляхом виселення
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її неповнолітньої
дочки ОСОБА_5 з належної їй власності та вселити її в кімнату, яка належить їй
на праві власності.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в своїх та
інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 звернулись до суду з зустрічним
позовом до ВАТ "Житомирголовпостач" та ОСОБА_1 про визнання права
користуванння жилим приміщенням кімнатою НОМЕР_1 АДРЕСА_1 про визнання недійсним договору купівлі- продажу спірної кімнати
від 06.10.2004 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Житомирголовпостач",
зазначивши, що вказаним договором порушені їх законні права на житло.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 27 квітня 2006
року позов ОСОБА_1 задоволений.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її
неповнолітню дочку ОСОБА_5 з кімнати НОМЕР_1 АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Вселено ОСОБА_1 в кімнату НОМЕР_1 АДРЕСА_1, як
власника вказаної кімнати.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВАТ
«Житомирголовпостач", ОСОБА_1 про визнання права користування жилим
приміщенням, про визнання недійсним договору купівлі- продажу залишено без
задоволення за безпідставністю.
У апеляційній скарзі, яка розглядається, порушується питання про скасування
рішення суду і ухвалення нового про задоволення зустрічного позову в повному
об'ємі. Апелянти зазначають, що рішенням суду порушуються їх права на житло,
оскільки вони на законних підставах проживали в спірній кімнаті.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України суд прийшов
до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і виселяючи сім'ю
ОСОБА_2 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1 суд
виходив з того, що вона є власником і має право володіти, користуватись та
розпоряджатись належним їй майном, а також вимагати усунення будь-яких
порушень її права. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову
ОСОБА_2 суд вважав, що останні не мають права на житло- кімнату, не являються
членами сім'ї ОСОБА_1
З такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони є
помилковими і не грунтуються на зібраних по справі доказах.
Як видно із матеріалів справи судовими рішеннями (рішенням Корольовського
районного суду від 23 лютого 2004 року, ухвалою апеляційного суду Житомирської
області від 14 червня 2004 року, які залишені без змін ухвалою Верховного Суду
України 11.05.2006р.) встановлено, що сім'я ОСОБА_2 вселилась в кімнату НОМЕР_1
гуртожитку АДРЕСА_1на підставі ордеру НОМЕР_2 виданого
25 квітня 1991 року. Таким чином, відповідачі ( по первісному позову) правомірно
користуються спірною квартирою на умовах договору найму житлового
приміщення ( ст.ст. 61, 129, 130 ЖК України) укладеного на невизначений строк, а
саме набули постійного користування кімнатою.
Згідно ч.З ст. 62 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені
судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються
при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої
встановлено ці обставини.
За вищенаведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що
позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 є обгрунтованими і доведеними, а тому слід визнати
за ними право на постійне проживання у кімнаті гуртожитку.
Оскільки ОСОБА_1 продано житло яке не являлось вільним , а зайнятим
вважити договір - купівлі продажу законним неможливо, його слід визнати
недійсним.
Керуючись ст.ст. 218, 303,307, 309,314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив;
апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 задоволити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27 квітня 2006
року скасувати, ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та вселення в кімнату НОМЕР_1АДРЕСА_1 відмовити за безпідставністю.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 до ВАТ « Житомирголовпостач", ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право на постійне
користування жилим приміщенням кімнатою НОМЕР_1 АДРЕСА_1. Визнати недійсним договір купівлі- продажу кімнати НОМЕР_1 АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та
ВАТ « Житомирголовпостач" 06 жовтня 2004 року.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили у касаційному
порядку безпосередньо до Верховного Суду України.