Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"11" грудня 2006 р. Справа № 29/400-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Маслова Л.К.-дов.,
відповідача -Кімстачьова С.С. -дов.
розглянувши у відкритому судовому засідання у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4017Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 по справі № 29/400-06
за позовом Приватного підприємства «Фасад-Сервіс»м. Харків
до Виробничо - експлуатаційного підприємства «Держпром», м. Харків
про стягнення 353969,93 грн.
встановила:
Позивач, Приватне підприємство «Фасад-Сервіс», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з Виробничо - експлуатаційного підприємства «Держпром» на свою користь 93553,63 грн. 3% річних та 260416,30 грн. інфляційних за прострочення грошових зобов'язань зі сплати 1836782 грн. вартості безпідставно одержаних робіт та 1702 грн. судових витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року по справі № 29/400-06 (суддя Тихий П.В.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з ВЕП «Держпром» на користь ПП «Фасад-Сервіс» 26659 грн. інфляційних, 21648,15 грн. 3% річних, 483,07 грн. державного мита, 16,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, Виробничо - експлуатаційне підприємство «Держпром», з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 р. по справі 29/400-06 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі та поясненнях до неї відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що у нього не існує грошового зобов'язання на користь позивача, на думку відповідача, рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача 1836782 грн. вартості безпідставно одержаних робіт та судових витрат не стало підставою для виникнення або зміни вже існуючих раніше зобов'язань за законом, а тому немає підстав говорити, що з дати набрання законної сили рішенням суду № 29/113-05 від 27.02.2006 року у відповідача виникло грошове зобов'язання. Відповідач вважає, що на правовідносини сторін стаття 625 ЦК України не розповсюджується.
Позивач, Приватне підприємство «Фасад-Сервіс», відзиву на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що, на його думку, рішення суду першої інстанції повністю відповідає обставинам справи та прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. Представик позивача також зазначив, що він погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови йому задоволенні решти позовних вимог, оскільки ним невірно була визначена дата виникнення грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановленння обставин справи та відповідність їх наданим матеріалам колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача інфляційних та річних позивач посилався на те, що згідно з рішенням господарського суду від 26.04.2006 року по справі № 29/113-05 у відповідача виникло грошове зобов'язання по оплаті фактично виконаних реставраційно-реконструкційних робіт всього на суму 1836782 грн., яке часткового (у сумі 64848,09 грн.) погашено, а також зі сплати судових витрат у розмірі 1702,49 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд посилався на підтвердженість позовних вимог матеріалами справи та відповідність їх нормам чинного законодавства. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог місцевий господарський суд посилався на те, що розрахунок позивача є правильним лише починаючи з 27.04.2006 року (з моменту набрання законної сили рішенням суду по справі № 29/113-05), а не з дати завершення робіт, як зазначив позивач у розрахунку до позовної заяви.
Як встановлено із матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 27 лютого 2006 р. по справі № 29/113-05 стягнуто з ВЕП «Держпром» на користь ПП «Фасад-сервіс» 1836782 грн. вартості безпідставно одержаних робіт, 1591,99 грн. державного мита та 110,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення було залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 17 липня 2006 р.
У травні-червні 2006 року відповідач виконав рішення суду частково, сплативши 69848,09 грн. на рахунок позивача. В решті рішення суду відповідачем не було виконане.
Згідно вимогам частини 2 статті 265 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач у позовній заяві та місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У відповідності зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
П.5 статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Рішенням суду від 27 лютого 2006 року по справі № 29/113-05 з відповідача по даній справі на користь позивача по даній справі стягнуто 1836782 грн. вартості безпідставно одержаних робіт, 1591,99 грн. держмита та 110,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення набуло чинності.
У відповідності зі ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, у відповідача виникли обов'язки (зобов'язання) з рішення суду, а тому його твердження стосовно того, що обов'язок сплати боргу та судових витрат не є цивільно-правовим зобов'язанням не відповідає законодавству.
У відповідності до вищезазначеного, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом зроблені вірні висновки щодо того, що відповідач (боржник) прострочив виконання зобов'язання, а тому позивачем обгрунтовано у відповідності зі ст. 625 ч. 2 ЦК України нараховані інфляційні та річні Також, колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вірно дійшов висновку що розрахунок позивача є правильним лише починаючи з 27.04.2006 р. (з дати прийняття рішення суду) на суму грошового зобов'язання 1838484 грн. (1836782 грн. - основний борг, 1702 грн. - судові витрати). Всього підлягає стягненню по 21.09.2006 р. включно 21648,15 грн. 3% річних та 26659 грн. інфляційних, а всього 48307,15 грн.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
На цій підставі колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року у справі № 29/400-06 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, України, судова колегія,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року по справі № 29/400-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді