Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" грудня 2006 р. Справа № АС-13/321-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Івакіна В.О. , Сіверін В.І.
при секретарі П'яновій Я.В.
за участю представників:
позивача -Бикова В.А., Золотарьова О.О.
1-го відповідача -Гаврилова Л.О.
2-го відповідача -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу позивача (вх.№3688Х/1-8), Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції, на постанову господарського суду Харківської області від 31.08.2006 р. по справі №АС-13/321-06 та матеріали цієї справи
за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції
до 1. Приватного підприємства "Фортуна"
2. Приватного сільськогосподарського підприємства "Рубін"
про визнання угоди недійсною
встановила:
Позивач , Ізюмська ОДПІ Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним угоди (господарського зобов'язання) - договір № -12 від 07.04.01 р. між ПП "Фортуна" та ПСП "Рубін", як таку , що укладена з метою , завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнути все отримане сторонами за зобов'язаннями в доход держави.
Постановою господарського суду Харківської області по справі № АС-13/321-06 (суддя Водолажська Н.С.) в позові відмовлено.
Позивач , Ізюмська ОДПІ Харківської області, з постановою господарського суду не згоден подав апеляційну скаргу в якій зазначає , що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову господарського суду Харківської області та задовольнити позовні вимоги Ізюмської ОДПІ.
1-й відповідач, Приватне підприємство "Фортуна", в запереченні на апеляційну скаргу вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи і в постанові немає ніяких порушень норм матеріального чи процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ без задоволення, а постанову - без змін.
2-й відповідач, Приватне сільськогосподарське підприємство "Рубін", повністю згоден з постановою господарського суду , вважає його законним та обґрунтованим , тому просить оскаржувану постанову залишити без змін.
При розгляді матеріалів справи судова колегія встановила, що позивачем були проведені перевірки підприємств відповідачів (акти перевірок від 15.07.05 р. та від 21.06.05 р. відповідно) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та спати податків та зборів за період з 01.04.02 р. по 31.03.05 р. Результати перевірки ПП «Фортуна» викладені в акті № 349/233-31476700/198-ДСК від 21.06.05 р., а ПСП «Рубін» -в акті № 448/233-22664769/228-ДСК від 21.06.05 р.
При проведенні вищевказаних перевірок працівниками Ізюмської ОДПІ Харківської області був встановлений факт укладання відповідачами договору № 012 від 07.04.01 р., у зв'язку з чим ПП «Фортуна» включало до складу валових витрат суми згідно рахунків, які надавало ПСП «Рубін» по компенсації затрат по утриманню приміщення магазину «Центральний гастроном» за адресою: м. ізюм, вул. Соборна, 35. При цьому компенсувалися витрати по оплаті за водопостачання та водовідведення, енергопостачання та охорону приміщення. Проте, за даними позивача, які ґрунтуються на результатах зустрічної документальної перевірки ПСП «Рубін» (акт № 448/23-22664769/228-ДСК від 15.08.05 р.), приміщення вказаного магазину за договором купівлі-продажу № 011 від 07.04.01 р. належить ПП «Фортуна» і саме це підприємство здійснює у цьому приміщенні господарську діяльність (на площі 79,9 кв. м) разом з ПП Фоменко О.П. (168,3 кв. м).
Оскільки ПСП «Рубін» фактично відсутній в приміщенні магазину, не має виробничих потужностей та ліцензії для надання послуг по водопостачанню, охороні та постачанню електроенергії і надання цих послуг не передбачено статутом, позивачем зроблений висновок про укладання договору № 012 від 07.04.01 р. з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, яка виражена у тому, що цей договір порушує основні принципи існуючого суспільного ладу. При цьому позивач не вказує чим саме відповідачі або один з них порушив основні принципи існуючого суспільного ладу.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що на час укладання оскаржуваного договору ПСП «Рубін» фактично не існувало, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію від 19.06.01 р., а це свідчить про те, що дане підприємство не могло бути учасником господарських правовідносин.
Позивачем до матеріалів справи наданий оскаржуваний в даному провадженні договір № 012 від 07.04.01 р., відповідно до якого сторони домовилися, що відповідно укладеному між ними договору купівлі-продажу № 011 від 07.04.01 р. приміщення магазину і факту наявності на момент продажу у ПСП «Рубін» (продавець) договорів з енергопостачальними організаціями ПП «Фортуна» зобов'язується компенсувати витрати ПСП «Рубін» по рахункам за споживання електроенергії, води та стоків, а також за охорону приміщення. Вказані витрати повинні підтверджуватися відповідними рахунками, які надаються платнику в момент виставлення рахунку за поточний місяць. Сторони також обумовили, що компенсація витрат також оформлюється актами приймання-передачі послуг. Строк дії даного договору встановлений до 31.12.06 р.
Судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області правомірно зазначив, що твердження позивача стосовно того, що цей договір передбачає надання другим відповідачем на користь першого відповідача послуг по постачанню електроенергії, водопостачанню, водовідведенню та охороні не відповідає дійсності, оскільки предметом договору є компенсація відповідних витрат організаціям, що надають ці послуги. Тобто позивачем дане помилкове тлумачення суттєвих умов договору.
Також до матеріалів справи приєднаний статут ПСП «Рубін», затверджений власником підприємства 14.06.01 р. і зареєстрований виконкомом міської ради 20.06.01 р., в якому записано, що дане підприємство створене в результаті перетворення ТОВ «Рубін». Тобто ПСП «Рубін» є правонаступником ТОВ «Рубін». Матеріали справи свідчать про те, що перетворення підприємства пов'язано лише із зміною назви, оскаржений договір укладався гр. Фоменко О.П., який був засновником та директором і ТОВ «Рубін», і ПСП «Рубін» попередньо в усній формі як договір наміру, а в подальшому, після реєстрації та отримання печатки, був оформлений в письмовій формі і підпис особи, що його укладала з боку ПСП «Рубін», засвідчена печаткою підприємства.
Як вбачається з оскарженого договору, на ньому є підпис гр. Фоменко О.П. і печатка ПСП «Рубін», що підтверджує вищезазначені обставини.
Крім того, представник позивача підтвердив те, що умови договору його учасниками виконувалися.
Оскільки відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства суд оцінює стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди (п. 10 Роз'яснення ВАС України № 02-5/111 від 12.03.99 р. з подальшими змінами та доповненнями «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними») судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області правомірно зазначив, що згідно положенням ст. 26 ЦК УРСР (1963 р.), який діяв на час укладання оскарженої угоди, юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організацію даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Матеріали справи свідчать про те, що свідоцтво про державну реєстрацію ПСП «Рубін» було зареєстроване 20.06.01 р. Наступне вчинення дій (прийняття та виконання, здійснення платежів другій стороні і т. ін.) свідчать про схвалення угоди юридичною особою, тому вимога позивача про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди є безпідставною (п. 9.2 Роз'яснення).
Позивач наполягає на тому, що при укладанні оскарженої угоди відповідачами були порушені вимоги ст. 203, ст. 215, ст. 227 та ст. 228 ЦК України. Але слід відмітити, що на час укладання договору був чинним ЦК УРСР (1963 р.), яким слід було керуватися. З набранням чинності ЦК України (з 01.01.04 р.) введено поняття «правочину» і в Кодексі відсутнє поняття «угоди».
Тобто вище переліченими нормами ЦК України не регламентується укладання угод, а тому посилання на їх положення є безпідставним.
Позивач наполягає на тому, що протиправна мета при укладання договору з боку ПП «Фортуна» полягає в ухиленні від оподаткування, оскільки при перевірці цього підприємства було виявлено, що платник платежі за оскарженим договором включав до валових витрат і тим самим занизив податкові зобов'язання по податку на прибуток.
У судовому засіданні перший відповідач вказує на те, що за результатами перевірки позивачем по даній справі було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132308/0 від 24.06.05 р. про донарахування податку на прибуток, яке було скасоване рішенням ДПА Харківської області. Представник позивача підтвердив цей факт, а тому господарський суд Харківської області цілком правомірно зазначив, що відповідно п. 3 ст. 72 КАС України ці обставини не підлягають доведенню в даному провадженні.
Таким чином твердження позивача щодо наявності фактів ухилення від оподаткування з боку ПП «Фортуна» не відповідають ним же підтвердженим обставинам.
Однією з підстав для визнання угоди недійсною позивач вказує відсутність ПСП «Рубін» за юридичною адресою і посилається на акт позапланової зустрічної перевірки № 448/23-22664769/228-ДСК від 15.08.05 р. Проте не вказано про який проміжок часу йде мова.
До матеріалів справи приєднаний акті перевірки № 448/23-22664769/228-ДСК від 15.07.05 р., в якому вказано, що дана перевірка була проведена за юридичною адресою підприємства: м. ізюм, вул. Соборна, 35, і в журналі реєстрації перевірок був зроблений запис № 2 від 11.07.05 р., що спростовує відсутність підприємства за юридичною адресою, навіть якщо за цією адресою господарська діяльність не здійснюється.
Позивач зазначає, що в ст. 208 Господарського кодексу України передбачається, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами, в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Проте ні в позові, ні в апеляційн6ій скарзі позивач не вказує які саме господарські зобов'язання він вважає такими, що укладені з протиправною метою і в чому полягає ця мета.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, керуючись ст. ст. 160,167,195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України
ухвалила:
Апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ, м. Ізюм, залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 31.08.2006 р. по справі №АС-13/321-06 без змін.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну cкаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Івакіна В.О.
Сіверін В.І.