28 квітня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.
секретаря Тодоряка Г.Д.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Берегометської селищної ради Вижнинцького району Чернівецької області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державного комунального підприємства Вижницького районного бюро технічної інвентаризації про визнання рішення та свідоцтва про право власності недійсними та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2010 року,
встановила:
ОСОБА_2 у лютому 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державного комунального підприємства Вижницького районного бюро технічної інвентаризації про визнання рішення та свідоцтва про право власності недійсними та визнання права власності.
Зазначав, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташованими по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області, є майном колгоспному двору відповідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області 1 березня 1981 року.
Вказував, що станом на 15 квітня 1991 року право на частку в майні колгоспного двору мали ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, та, виходячи з рівності часток, визначав право власності кожного на ? зазначеного майна.
Тому просив визнати рішення виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 4 листопада 2009 року №79, яким видано нове свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з належними до нього будівлями, розташованими по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області, та свідоцтво про право власності ОСОБА_3, видане виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області 24 грудня 2009 року, державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з належними до нього будівлями, розташованим по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області, державним комунальним підприємством Вижницьким районним бюро технічної інвентаризації 24 грудня 2009 року за №29305477, в частині недійсними.
Посилаючись на те, що внаслідок смерті матері ОСОБА_5, я настала 6 травня 2005 року, спадщина відкрилась на ? спірного майна, постійно проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, просив визнати право власності на ? житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованими по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області.
Вижницький районний суд Чернівецької області рішенням від 2 грудня 2010 року позов задовольнив.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставин справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про визнання рішення виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 4 листопада 2009 року №79, свідоцтва про право власності ОСОБА_3, виданого виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Черінвецької області 24 грудня 2009 року, та державної реєстрації права власності ОСОБА_3 житловий будинок з належними до нього будівлями, розташованими по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області державним комунальним підприємством Вижницьким районним бюро технічної інвентаризації 24 грудня 2009 року за №29305477, в частині недійсними, виходив з того, що право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями, розташованими по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області, що належали колгоспного двору, мають члени колгоспного двору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, які станом на 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Водночас судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 прийняв спадщину, яка відкрилась на ? житлового будинку з належними до нього будівлями, розташованими по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області, внаслідок смерті матері ОСОБА_5 6 травня 2005 року.
Такі висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.
Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
За правилами ст.120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
З приєднаного до матеріалів справи свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області 17 березня 1981 року на підставі рішення виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 22 січня 1981 року №2/7, житловий будинок з належними до нього будівлями, розташованими по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області, належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3
Доводи ОСОБА_3 про те, що спірне майно не відноситься до суспільної групи колгоспних дворів, спростовуються відомостями з погосподарської книги, за якими ОСОБА_5 є членом колгоспу «Більшовик».
Будь-яких доказів про те, що спірне господарство перестало бути колгоспним двором у матеріалах справи немає.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначала, що ОСОБА_2 втратив право на частку в майні колгоспного двору, оскільки добровільно вибув з нього та не брав участі своєю працею й коштами у веденні спільного господарства.
Статтею 126 ЦК УРСР було передбачено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був зарахований до професійно-технічного училища №4 м.Чернівці наказом від 11 червня 1989 року №27-к та після закінчення повного курсу навчання наказом від 30 червня 1990 року №46-к направлений для працевлаштування в Берегометський лісокомбінат.
Ураховуючи наведене строк, встановлений ст. 126 ЦК УРСР, слід обраховувати з червня 1990 року, тобто з часу закінчення ОСОБА_2ЯІ навчання.
За таких обставин ОСОБА_2 не є особою, яка втратила право на частку в майні колгоспного двору, оскільки строк не проживання останнього у колгоспному дворі станом на 15 квітня 1991 року, становив менше трьох років.
Не заслуговують на увагу й посилання ОСОБА_3 стосовно неприйняття ОСОБА_2 спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті матері ОСОБА_6
На підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, якою керувався суд першої інстанції, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
На обґрунтування своїх висновків про те, що ОСОБА_2 постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, суд першої інстанції послався на довідку виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 8 лютого 2010 року №583 про реєстрацію ОСОБА_2 по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області з 16 липня 1990 року, довідку виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 11 травня 2005 року №1820 щодо здійснення ОСОБА_2 поховання ОСОБА_5
Встановлено, що місцем відкриття спадщини є житловий будинок розташований по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області.
За змістом ст.29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому /гуртожиток/готель тощо/, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 своїм місцем проживання визначав житловий будинок, розташований по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області.
З огляду на наведене само по собі твердження свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про непостійне проживання позивача у будинку №7 по вул.Будівельній смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області не спростовують висновків суду першої інстанції.
Крім того, не можна погодитися і з доводами ОСОБА_3, на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо спливу позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила.
Право власності ОСОБА_2 на майно, яке належало колгоспному двору, урегульовано статтями 120 та 126 ЦК УРСР.
Натомість, порушено право власності ОСОБА_2 на частку в житловому будинку з належними до нього будівлями, розташованими по вул.Будівельній,7 смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області, та на спадкування права ОСОБА_5 на частку у спірному майні було у грудні 2009 року внаслідок перереєстрації права власності на наведене майно на підставі рішення виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 4 листопада 2009 року №79 та видачі нового свідоцтва про право власності ОСОБА_3 взамін попереднього.
Таким чином, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом у лютому 2010 року у межах строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України.
З огляду на наведене судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: