Справа № 2-п-201/14
760/13170/14-ц
14 липня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Калініченко О.Б.
при секретарі - Войцеховській М.В.,
розглянувши заяву про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.04.2010 року позов було задоволено та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» суму заборгованості за кредитним договором №09-55/06-ШД від 23.11.2006 року в розмірі 13968,63 грн., а також витрати по оплаті державного мита у сумі 139,69 грн., та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
18.06.2014 року представником відповідача ОСОБА_3 була подана заява про перегляд заочного рішення з посиланням на те, що рішенням стягнуто в солідарному порядку з відповідачів борг та судові витрати на користь, нібито, не існуючої юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси і Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит», тоді як позивалось Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління».
Також зазначав, що позивач при здійсненні розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії з 12.02.2007 року по 18.05.2009 року, порушив строк позовної давності, який передбачений ст.258 ЦК України і не може перевищувати 2 роки.
При цьому вказував, що позивач не надав належних доказів про направлення відповідачам повідомлень про усунення порушень умов кредитного договору, а також судом не було повно з'ясовано усіх фактичних обставин та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Представники позивача заявника в судовому засіданні підтримали заяву. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про перегляд заочного рішення у відсутності представника позивача, оскільки його неявка згідно ч.1 ст.231 ЦПК України не є перешкодою для розгляду заяви.
Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, скасування заочного рішення можливе лише за умов одночасної наявності згаданих у ст. 232 ЦПК України обставин.
Так, згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Пункт 30 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року встановлює, що заочний розгляд судом цивільної справи відповідно до ст. 224 ЦПК України допускається у тому разі, коли відповідач або всі відповідачі у справі, якщо їх було кілька, повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, не з'явилися в судове засідання при відсутності в ньому їх представників і від них не надійшло повідомлення про причини неявки чи зазначені ними причини визнані неповажними і проти такого розгляду справи не заперечує позивач та ним не було змінено предмета або підстави позову чи розміру позовних вимог.
Крім того, Верховним Судом України листом №6-11 ще 27.09.2010 року було дано роз'яснення, що питання ухвалення заочного рішення урегульоване ч. 1 ст. 224 ЦПК України, за змістом якої незалежно від того, це перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тобто, однією з необхідних умов для заочного провадження є неявка відповідача в судове засідання. Неявкою відповідача є його фактична відсутність в залі судового засідання при розгляді справи по суті. При цьому необхідно враховувати, що неявкою відповідача є його особиста відсутність, а також відсутність його представника.
Між тим, повідомлення про розгляд справи направлялись судом на адресу зареєстрованого в установленому законом порядку місця постійного проживання заявника, однак повернулось до суду за закінченням терміну зберігання, що є презумпцією належного повідомлення про час, дату та місце судового засідання.
Щодо твердження представника відповідача про те, що в рішенні зазначений банк, який не існує, суд зазначає, що це не відповідає дійсності, оскільки назва (найменування) банку зазначена, як Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси і Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит», замість Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», то, по суті, є опискою і на результат розгляду справи вплинути не може. Крім того, це не позбавляє сторін права в порядку ст. 219 ЦПК України, звернутися до суду із заявою про виправлення описки в судовому рішенні.
Посилання представника відповідача на порушення строків позовної давності під час здійснення розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії з 12.02.2007 року по 18.05.2009 року, суд зазначає, що щомісячна комісія є оплата за обслуговування кредитного договору №09-55/06-ШД від 23.11.2006 року, а не пеня, як це зазначає заявник.
Крім того, посилання заявника на те, що банком не надано жодного доказу про отримання відповідачами повідомлень про усунення ними порушень умов кредитного договору, не має правового значення, оскільки чинним законодавством України не передбачено імперативної норми (обов'язку) банку щодо повідомлення боржників про невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору. Позивач, скориставшись нормою ст. 3 ЦПК України, на власний розсуд обрав спосіб для захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом звернення до суду.
Тому, враховуючи доводи, на які посилається представник відповідачки при обґрунтуванні заяви про скасування заочного рішення, суд оцінює їх критично та не визнає їх такими, що можуть вплинути на вирішення справи по суті.
Вивчивши письмові докази, суд вважає, що доводи заявника не мають істотного значення для повного та всебічного розгляду справи, а тому вважає за необхідне заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 229-232 ЦПК України, суд, -
Заяву про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: