Справа № 760/7759/15-к
Провадження № 1-кс/760/1820/15
17 квітня 2015 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42015100090000025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
Прокурор звернувся з клопотання про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
В обґрунтування клопотання зазначав, що прокуратурою Солом'янського району м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42015100090000025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2015 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, здійснення досудового розслідування у якому доручено СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
В ході досудового розслідування встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено труп ОСОБА_3 , 1934 року народження, яки покінчив життя самогубством.
Одночасно до прокуратури Солом'янського району м. Києва звернулась громадянка ОСОБА_4 із заявою про шахрайські дії невідомих осіб, які заволоділи майном її чоловіка, внаслідок яких їй було спричинено великі збитки, пояснивши, що з 2009 року вона проживала разом із ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_4 , що належала на праві власності останньому. Крім того, у власності ОСОБА_3 перебувала квартира АДРЕСА_5 .
Після смерті ОСОБА_3 вона залишилась проживати у тій же квартирі, але в лютому, повернувшись додому з роботи, виявила, що двері до квартири замінені, всі речі та документи залишились у квартирі, до якої потрапити неможливо.
Досудовим розслідуванням встановлено, що квартира АДРЕСА_4 згідно з договором купівлі-продажу від 18.02.2015 року перейшла у власність гр. ОСОБА_5 , а квартира АДРЕСА_5 згідно з договором купівлі-продажу від 05.02.2015 року перейшла у власність гр. ОСОБА_6 .
Як зазначав прокурор, вказане свідчить про можливі шахрайські дії з укладання фіктивних договорів з відчуження майна належного померлому ОСОБА_3 , а тому з метою забезпечення заявленого в майбутньому цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 та попередження подальшого переходу квартир у власність просив накласти арешт на вищевказані квартири.
Вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Арештом майна згідно положень ч.1 ст. 170 КПК України є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Фактичною підставою арешту майна є сукупність фактичних даних, що вказують на завдання кримінального правопорушення матеріальної та/чи моральної шкоди, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду. Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Однак, прокурор не навів обґрунтування із посиланням на докази щодо необхідності накладення у межах кримінального провадження арешту на квартири, не навів та не надав доказів на підтвердження факту перебування у власності ОСОБА_3 вищевказаного нерухомого майна та факту смерті останнього, не виклав обставини на підтвердження того, що не накладення арешту зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини.
Між тим, слід зазначити, що з матеріалів клопотання вбачається наявність цивільно-правового спору, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, щодо права власності на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , які є спадковим майном після померлого ОСОБА_3 .
Враховуючи вищезазначене, суд вважає клопотання прокурора про арешт майна необґрунтованими та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.170-173, 193-194, 196, 205, 395 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання старшого прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42015100090000025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2015 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1