Справа №2-1698/15
№760/21744/15-ц
15 червня 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Г.О. Козленко,
за участю секретаря - А.К. Слободянюк
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на те, що 05.12.2012 року між ПАТ «Просто-страхування» та ОСОБА_1 було укладено договір, поліс № АВ/8098911 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_1.
В обґрунтування позову зазначив, що 08.10.2013 року, близько 06 год. 15 хв., у м. Києві по пр-ту. Повітрофлотський, 77, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Daewoo Nexia» д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки «Citroen» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2
З матеріалів позову вбачається, що ПАТ «Просто-страхування» звернулося до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу та обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач не повідомив позивача про настання страхової події в строк передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому відповідно до п.38.1. ст.38 вищевказаного закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, якщо він не повідомив у строк і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 цього закону (на протязі трьох робочих днів).
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2013 р. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Уніка» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 030224/4002/0000032 від 04 червня 2013 року відповідно до якого було застраховано майнові інтереси власника автомобіля «Citroen» д/н НОМЕР_2.
Відповідно до звіту №21С/10/13 про оцінку транспортного засобу від 23.10.2013 року вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_2 становить 5 785,49 грн., та відповідно до рахунку-фактури від 25.10.2013 вартість відновлюваного ремонту автомобіля становить 5 439, 32 грн.
Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 23.12.2013 року було складено страховий акт. Відповідно до платіжного доручення № 39425 від 25.12.2013 року ПАТ «Просто-страхування» виплатило страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Citroen» д/н НОМЕР_2 в розмірі 4 848, 30 грн.
Тому позивач, скориставшись наданим йому законом правом, керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування" та на підставі ст.ст. 993, 1191 ЦК України, звернувся до відповідача ОСОБА_1 із регресною вимогою та просив позов задовольнити та стягнути з відповідача в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 4 848,30 грн. Також просив стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позові.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 51-52)
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 08.10.2013 року, близько 06 год. 15 хв., у м. Києві по пр-ту. Повітрофлотський, 77, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Daewoo Nexia» д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки «Citroen» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2013 р. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Уніка» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 030224/4002/0000032 від 04 червня 2013 року відповідно до якого було застраховано майнові інтереси власника автомобіля «Citroen» д/н НОМЕР_2.
Відповідно до звіту №21С/10/13 про оцінку транспортного засобу від 23.10.2013 року вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_2 становить 5 785,49 грн., та відповідно до рахунку-фактури від 25.10.2013 вартість відновлюваного ремонту автомобіля становить 5 439, 32 грн.
Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 23.12.2013 року було складено страховий акт. Відповідно до платіжного доручення № 39425 від 25.12.2013 року ПАТ «Просто-страхування» виплатило страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Citroen» д/н НОМЕР_2 в розмірі 4 848, 30 грн.
Тому позивач, звернувся до відповідача ОСОБА_1 із регресною вимогою та просив позов задовольнити та стягнути з відповідача в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 4 848,30 грн. Також просив стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.
Згідно з ч.4 ст.14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Актом цивільного законодавства, що регулює правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - полісу № АВ/8098911 (а.с. 5) є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Вказаний закон містить виключний перелік підстав, за якими у страховика після виплати страхового відшкодування виникає право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно підпункту 38.1.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Тобто, зазначена стаття передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, внаслідок порушення особою обов'язку визначеному у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону.
Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час ДТП) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Тобто, вказані норми не містять підстав для задоволення вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору обов'язкового страхування та не передбачає права страховика подати регресний позов до особи, яка не повідомила страхову компанію про настання дорожньо-транспортної пригоди, а лише зобов'язує осіб, причетних до неї вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Згідно вимог ст. ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями), статтями 993, 979, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, та на підставі статей 3, 4, 10, 11, 15, 27, 31, 57-61, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя - Г.О. Козленко