Справа № 569/1995/13- ц
25 лютого 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді - Крижової О.Г.
при секретарі - Гриценюк М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне подання старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_1 про вирішення питання про примусове входження до житла боржника,
встановив:
Старший державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_1, в порядку ст.376 ЦПК України та ст.11 Закону України “Про виконавче провадження” звернувся до суду з поданням про вирішення питання про примусове входження до житла ОСОБА_2, а саме квартиру АДРЕСА_1, боржника у виконавчому провадженні.
В поданні зазначається, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-1800 від 26.05.2010 року Рівненського міського суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” заборгованість в сумі 64093 грн. 09.07.2010 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з вищезазначеного виконавчого документу, надано строк на добровільне виконання та направлені запити до відповідних органів для з'ясування майнового стану боржника, згідно відповідей яких рухоме майно за ним не зареєстровано, земельна ділянка відсутня, доходи, на які можливо звернути стягнення невиявлені. Згідно повідомлення КП “Рівненського БТІ” ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності частина квартири АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 30.06.1999 року виданого Управлінням житлового господарства. При неодноразовому виході державного виконавця на дільницю за адресою м.Рівне, вул.Є.Коновальця, 15/24 з метою опису майна боржника, в квартиру потрапити не вдалося, що унеможливлює примусове виконання рішення суду.
У судовому засіданні державний виконавець подання підтримав, просив задовольнити повністю, при цьому посилався на обставини, викладені в подані.
Вислухавши державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-1800 від 26.05.2010 року Рівненського міського суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” заборгованість в сумі 64093 грн.
09.07.2010 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з вищезазначеного виконавчого документу та надано строк на добровільне виконання рішення суду.
З метою перевірки майнового стану боржника були направлені запити до реєструючих установ та організацій щодо виявлення майна, на яке може бути звернено стягнення.
Згідно довідки КП “Рівненського МБТІ” № 1048 від 20.04.2011 року ОСОБА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності частина квартири АДРЕСА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 30.06.1999 року, виданого Управлінням житлового господарства. Участь в приватизації вказаної квартири приймали - 3 чол.
Відповідно до ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Тобто обмеження права на недоторканість житла чи іншого володіння особи можливе виключно на підставі вмотивованого судового рішення.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року декларує: “Кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції”. В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що за цією статтею Конвенції держава виконає свої зобов'язання не тільки якщо просто утримається від дій, що ці права порушують, а за умови, що буде діяти за певних обставин таким чином, щоб гарантувати їх забезпечення.
Згідно ст.11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 3 даної статті закріплено, що в процесі здійснення виконавчого провадження він має право, зокрема, звертатись до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла боржника. Також він має право викликати фізичних осіб з приводу виконавчих документів, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.
За змістом наведених правових норм примусове входження до житла - це крайній захід, якому повинні передувати всі інші передбачені законодавством дії щодо виконання рішення суду.
Відповідно до положень ст.30 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися: чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Виходячи з повноважень державного виконавця, встановлених ст.5 Закону України „Про виконавче провадження”, дозвіл на примусове входження до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи може бути надано судом лише в разі відмови державному виконавцю у добровільному допуску до них та дотримання державним виконавцем вимог Закону по вчиненню виконавчих дій.
В матеріалах справи відсутні дані про створення державному виконавцю перешкод для входження його до житла, підтвердженням чому не можуть бути і акти від 21 та 28 січня 2013 року, з яких не вбачається наявність таких перешкод.
Всупереч вищевказаних приписів правових норм, матеріали справи не містять доказів вручення боржнику - ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, в поданні взагалі відсутні докази повідомлення боржника про проведення державним виконавцем виконавчих дій, пов'язаних із входженням до майна боржника або докази належним чином оформленої відмови боржника від одержання документів виконавчого провадження.
Таким чином, при зверненні з поданням до суду не були надані відомості про те, що державним виконавцем були виконані усі умови, передбачені ст.30 Закону України “Про виконавче провадження”, і що на даний час є передбачені умови для виконання цього рішення суду у примусовому порядку, одним із засобів якого є опис майна боржника, для чого необхідно примусове проникнення до житла.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 293, 295 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні подання старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_1 про вирішення питання про примусове входження в квартиру АДРЕСА_1, для проведення опису майна боржника - відмовити.
Копію ухвали направити начальнику Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Рівненського міського суду О.Г.Крижова