24 січня 2011 р. Справа № 2а-10767/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01 вересня 2010 р. на виконання своїх владних повноважень, звернулось Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із адміністративним позовом, в якому позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на свою користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 4 127,78 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 143,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Представник позивача до судового засідання надав клопотання, у якому просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, на пропозицію суду заперечень проти позову не направив. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
З урахуванням неявки сторін, відповідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2009 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, у якому самостійно обраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування у 2009 році в розмірі 4 127 грн. 78 коп. (а.с.5). Проте, відповідач у добровільному порядку суму адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк не сплатив.
Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2009 році становила 9 осіб, що підтверджується даними звіту за формою №10-ПІ за 2009 рік (а.с.5).
Виходячи із вищенаведеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 9 осіб, зобов'язаний забезпечити встановлення нормативу 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів.
Зазначена кількість працевлаштованих інвалідів визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.09.2005 року № 286.
Відповідачем інвалід не працевлаштований, що підтверджується даними звіту підприємства за формою № 10-ПІ за 2009 рік (а.с.5).
Чинним у 2009 році законодавством не покладено на підприємства обов'язок по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати, а обов'язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожним з обов'язком щодо здійснення пошуку бажаючих працювати інвалідів, і може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів (чи то їх направлення центром зайнятості) до підприємства з вимогою надати роботу (відповідно до рекомендації МСЕК, кваліфікації та побажань інваліда), при цьому підприємства повинні дотримуватись встановленого законодавством порядку вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, направлення звітів центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини 3 статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.
Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.205 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до листа Лівобережного районного центра зайнятості від 16.09.2010 № 0269 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 протягом 2009 році звіти за формою № 3-ПН, що затверджено наказом Мінпраці України від 19.12.2005 року № 420 до центру зайнятості надавав двічі за травень, вересень 2009 року (а.с.17, 24).
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи, що Відповідач повинен виконати норматив для працевлаштування 1 інваліда, проте не вживав заходів щодо працевлаштування протягом 2009 року, оскільки звітував не щомісяця.
Таким чином, Відповідач не виконав норматив для працевлаштування одного інваліда.
Згідно до ч.1 ст.20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до звіту за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за 2009 рік, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 8 255, 55 грн.
Відповідно до ч.4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити 4 127,78 грн. до 16.04.2010 року.
Як вбачається із ч.2 ст.20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (10,25%). Розмір пені за період з 16.04.2010 по 09.08.2010 року (116 днів) становить 143,84 грн.
Оскільки в добровільному порядку Відповідачем адміністративного-господарські санкції та пеня не сплачені, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з Відповідача.
За викладених вище обставин та відповідних доказів суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 4 127,78 грн. (чотири тисячі сто двадцять сім гривень 78 коп.).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 143,84 грн. (сто сорок три гривні 84 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складений 26.01.2011 р.
Суддя ОСОБА_1