ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 2-78/2010
провадження № Б/н 78
"14" січня 2010 р. Дарницький районний суд м. Києві в складі
Головуючого судді Колесника О.М.
при секретарях Герасименко І.В., Марченко О.В., Дьяченку A.A., Червонопиській Л.A., Савариній Т.І.
за участю адвоката Бєляєвої А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ЗАТ „Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та морально шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити пояснивши, що 15.07.2007 року близько 14 години 30 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем „Пежо" д.н.з. НОМЕР_1 на 4 км автодороги Красноперекопськ - Сімферополь в межа населеного пункту с. Ішунь, проявив неуважність в керуванні автомобілем, не дотримався безпечного інтервалу, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення своєю правою частиною автомобіля з автомобілем „ВАЗ-21703" д.н.з. НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_3, порушивши при цьому вимоги п.13.1; 13.3; 14.1; 14.2; 14.6 ПДР України. Своїми неправомірними діями ОСОБА_4 наніс позивачу матеріальну шкоду в сумі 12839 грн. 09 коп., яку просить стягнути з нього та ОСОБА_5 Крім того, просить стягнути з ОСОБА_4 3000 грн. моральної шкоди, яка полягає в психологічних стражданнях та моральних переживаннях позивача, пов'язаних із зіпсуванням настрою у відпустці, куди їхав відпочивати та втратою вільного часу на поновлення первинного стану машини, разом з 158,40 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення, сплачених позивачем при зверненні до суду, та всіх судових витрат, пов'язаних з явкою до суду його, його представника та експерта та інші.
Представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 позовні вимоги також підтримав, просив їх задовольнити, давши суду пояснення аналогічні поясненням позивача ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши, що, не оспорюючи винність в даному ДТП, вважає, що вказана матеріальна шкода є завищеною і підтримує розмір матеріальної шкоди в сумі 4641,32 грн. без коефіцієнту ВТВ в сумі 2750,75 грн., який був підрахований другою автотоварознавчою експертизою, поскільки позивач на даний час вже відремонтував свій автомобіль. В решті позову необхідно відмовити.
Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позов також визнала частково, повністю підтримавши показання відповідача ОСОБА_4
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_5 Бєляєвої А.П. позов визнала частково, давши суду пояснення аналогічні поясненням відповідачки ОСОБА_5
Представник відповідача ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка" Яковець О.Ю. в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що даний позов не стосується її страхової компанії і дана ДТП не є страховим випадком по даному полісу, що підлягав би відшкодуванню.
Заслухавши сторони, експертів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимога підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.
Автомобіль „BA3-21703" д.н.з. НОМЕР_2, 2007 року випуску, сріблястого кольору, належить на праві власності ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого ГИБДД м. Тольятті, Самарської області, Російської Федерації 1.06.2007 року, що підтверджується його копією (а.с.16). Позивач ОСОБА_3 мав право керувати вказаним транспортним засобом на підставі довіреності № 63-01/313431 від 21.06.2007 року, посвідченої нотаріусом м. Тольятті, Самарської області у реєстрі № 6375, а також право розпоряджатись, керувати, продавати вказаний автомобіль (а.с.17). Даний автомобіль був застрахований страховим товариством „Асоль" на підставі полісу № 007486 від 28.05.2007 року на період з 28.05.2007 року до 27.05.2008 року (а.с.127), однак дія даного страхового договору діє виключно на території Російської Федерації, про що свідчить відповідь страховика (а.с. 152-154).
Автомобіль „PEUGEOT-605" д.н.з. НОМЕР_1, 1999 року випуску, сірого кольору належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, виданого 23.05.2004 року МРЕВ-7 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, про що свідчить схема ДТП (а.с. 14) та зміст інформаційного листа УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с.40). Відповідач ОСОБА_4 мав право керування вказаним автомобілем, будучи вписаним у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Вказаний автомобіль не був застрахованим.
У відповідності до п.5, ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної безпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за № 6 зі змінами та доповненнями зазначає, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених СТ.456 ЦК. А п.4 цієї ж Постанови вказує, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, 15.07.2007 року близько 14 години 30 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем „Пежо-605” д.н.з. НОМЕР_1 на 4 км автодороги Красноперекопськ - Сімферополь в межах населеного пункту с. Ішунь, проявив неуважність в керуванні автомобілем, не дотримався безпечної інтервалу, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення своєю правою частиною автомобіля з автомобілем „BA3-21703" д.н.з. НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_3, порушивши при цьому вимоги п. 13.1 ; 13.3; 14.1; 14.2; 14.6 ПДР України.
Працівники ДАІ, які виїхали на оформлення даної пригоди, склали схему ДТП, протокол огляду місця ДТП з матеріальним збитком, відібрали пояснення в учасників пригоди (а.с. 13-15). Винність відповідача ОСОБА_4 в даній ДТП сторони по справі не заперечували в судовому засіданні.
Як вбачається з висновку спеціаліста №061 експертного автотоварознавчого дослідження від 17.08.2007 року матеріальна шкода, заподіяна автомобілю позивача, дорівнює 9445 грн. 03 коп., включаючи величину втрати товарної вартості в сумі 2244 грн. 06 коп., складає 11689 грн. 09 коп. (а.с.5-9), крім того витрати на експертні послуги склали 1250 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 061 від 17.07.2007 року (а.с. 10). Даний висновок складався на підставі протоколу огляду транспортного засобу - автомобілю „BA3-21703" д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.11), в якому відображені пошкодження, що утворились при ДТП, засвідчені експертом - автотоварознавцем ОСОБА_9 Для безпосереднього огляду автомобілю позивача відповідач ОСОБА_4 не викликався. Вказані обставини підтвердив у судовому засіданні допитаний в якості експерта ОСОБА_9
Однак даний висновок спеціаліста №061 та показання експерта ОСОБА_9 суд не може покласти в основу рішення, поскільки вони спростовуються його ж показаннями, що на Україні на даний час відсутні методики розрахунку матеріальної шкоди, а тому він користувався даними з інтернету, бюлетенями і прайсами Російської Федерації в російських рублях, висновком №60/06 від 30.06.2009 року судової автотоварознавчої експертизи (а.с.166-169), з якого вбачається, що матеріальна шкода, завдана автомобілю позивача, складає 7392 грн. 07 коп. З цього приводу суд вважає, що саме цей висновок № 60/06 від 30.06.2009 року необхідно покласти в основу рішення, так як експерт ОСОБА_10 врахував всі пошкодження автомобіля позивача, аналогічно відображені в довідці УДАІ ГУ МВС України в АР Крим (а.с.12), і навпаки не врахував пошкодження заднього бампера, який зарахував ОСОБА_9, однак будь-яких доказів його пошкодження судові не надано, при цьому вказаний експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384; 385 КК України. Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 пояснив, що попередній експерт взагалі не розраховував розмір матеріальної шкоди, а тільки переписав суми сплачених чеків і підрахував їх сумарний розмір, протокол огляду транспортного засобу склав із робіт замовлення - наряду, а фототаблиць пошкоджень не робив взагалі і не всі деталі треба було замінювати на нові. Враховуючи описані недоліки, він, використовуючи наведену літературу, вирахував матеріальну шкоду.
Суд не може покласти в основу рішення показання відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та представника останньої Бєляєвої А.П. про те, що при розрахунку матеріальної шкоди не потрібно враховувати величину втрати товарної вартості, так як позивач на даний час відремонтував свій автомобіль, поскільки згідно чинного законодавства зазначена величина враховується для кожного автомобіля, не старше семирічного строку випуску, крім того, безпосередній ремонт, здійснений позивачем свого автомобілю, був викликаний протиправними діями відповідача ОСОБА_4
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що поскільки винність відповідача ОСОБА_4 в нанесені матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_3, який згідно чинного законодавства є володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким керував на підставі довіреності, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні і не викликає сумніву, а саме неправомірні його дії призвели до зіткнення вказаних автомобілів „BA3-21703" д.н.з. НОМЕР_2 та „PEUGEOT-605" д.н.з. НОМЕР_1, при цьому вини позивача в цьому зіткненні не було доведено суду, тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, заявленому позивачем в судовому засіданні, необхідно задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7392,07 грн. матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а решті суми необхідно відмовити.
У відповідності до п.1, ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Згідно п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Поскільки неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 були завдані моральні страждання та психологічні переживання позивачу пов'язані із зіпсованим настроєм у відпустці на тривалий час, оформленням ДТП працівниками міліції, пошуком експерта-автотоварознавця, втрати часу відпускного періоду, тому з ОСОБА_4 необхідно стягнути 2000 грн. моральної шкоди, а в решті суми в 1000 грн. необхідно відмовити.
Згідно ст.79 та 88 ЦПК України поскільки суд частково задовольняє позовні вимоги позивача тому його вимоги про стягнення 158,40 грн. судових витрат на його користь з відповідача необхідно також задовольнити пропорційно до частки задоволеного (73,93 грн. + 8,50 грн. = 82,43 грн.), в решті суми 75,97 грн. судових витрат необхідно відмовити. Суд вважає, що підлягає стягненню 601 грн. 25 коп. витрат, пов'язаних з оплатою двох повідомлень відповідачів в газеті про явку до суду (а.с.82. зворот, бік), 3040 грн. витрат пов'язаних з залученням експерта, як спосіб доказування позивача, 1946 грн. 16 коп. витрат, пов'язаних з явкою до суду позивача та його представника та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення, які сплачені позивачем при зверненні до суду (а.с.2). Не підлягає стягненню 1000 грн. витрат на правову допомогу, поскільки платіжний документ не містить в собі штампів або печаток відповідних установ, які здійснюють зарахування коштів для подальшого їх руху (а.с.82, зворот, бік).
Керуючись ст.10; 11; 60; 79; 84; 88; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.22; 23; 1166; 1167:
1187 ЦК України, п.2; 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за №6 зі змінами та доповненнями, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7392 грн. 07 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 82 грн. 43 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення, 601 грн. 25 коп. витрат, пов'язаних з повідомленням відповідачів про явку до - суду, 3040 грн. витрат пов'язаних з залученням експерта, 1946 грн. 16 коп. витрат, пов'язаних з явкою до суду позивача та його представника, а всього 15091 грн. 91 коп.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ЗАТ "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" про відшкодування 5437 грн. 02 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 75 грн. 97 коп. судового збору, 1000 грн. витрат на правову допомогу, відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Дарницького районного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Дарницький районний суд м. Києва.