27 серпня 2015 року Справа № 803/2076/15
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_4 справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач1, ОСОБА_4 ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - відповідач2, ГУ ДКСУ у Волинській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 року №0023501701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 163334,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 81667,00 грн., стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 163334,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 09.06.2015 року по 12.06.2015 року ОСОБА_4 ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2015 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося лютому, березні 2015 року, за результатами якої складено акт №2462/17-01/НОМЕР_1 від 19.06.2015 року, у якому зафіксовані порушення позивачем пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 163334,00 грн. На підставі даного акту ОСОБА_4 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 року №0023501701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 163334,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 81667,00 грн.
Позивач не погоджується із даним податковим повідомленням-рішенням та висновками, викладеними в акті перевірки, зокрема, вказує, що відповідач неправильно трактує норми права, пов'язані з придбанням, державною реєстрацією та використанням в господарській діяльності фізичної особи-підприємця транспортних засобів.
При цьому зазначає, що державна реєстрація придбаних транспортних засобів проводилася за позивачем як за фізичною особою, а не як суб'єктом господарювання, оскільки Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, передбачена державна реєстрація транспортних засобів лише за фізичною або юридичною особою.
В зв'язку з наведеним просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 року №0023501701 та стягнути з Державного бюджету України на її користь 163334,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові, просив їх задовольнити повністю.
Представник відповідача1 в судовому засіданні та в наданих письмових запереченнях адміністративний позов не визнав. Суду пояснив, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 163334,00 грн. внаслідок того, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість по придбанню автотранспортних засобів, а саме: імпортованого напівпричіпу цистерни б/в марки «SREM CODER ORIGINAL», імпортованого сідельного тягача б/в марки «DAF» та придбаного напівпричіпа б/в марки «KOEGEL», які в подальшому були зареєстровані на фізичну особу ОСОБА_5
Зазначив, що до податкового кредиту фізичної особи-підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортним засобам, зареєстрованим лише на суб'єкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання в оподатковуваних операціях. Актом перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.4 статті 198 ПК України, оскільки фізичною особою-підприємцем у березні 2015 року до податкового кредиту було включено вартість транспортних засобів, зареєстрованих на фізичну особу. З огляду на викладене вважає, що позивачем не підтверджено відображене у декларації за березень 2015 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 163334,00 грн.
За викладених обставин стверджує, що позивачу правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року на 163334,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення ОСОБА_4 ОДПІ від 06.07.2015 року №0023501701, тому просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.
Представник відповідача2 адміністративний позов не визнала, суду пояснила, що відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39, та пунктів 12, 13 статті 200 ПК України орган державної податкової служби надає висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, на підставі якого орган казначейства перераховує платникові податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Висновки ОСОБА_4 ОДПІ для повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за березень 2015 року до органів Державної казначейської служби України у Волинській області не надходили. Просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з врахуванням наступного.
Судом встановлено, що в період з 09.06.2015 року по 12.06.2015 року ОСОБА_4 ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2015 року, що виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося у лютому, березні 2015 року.
За результатами даної перевірки складено акт від 19.06.2015 року №2462/17-01/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.4 статті 198 ПК України - а саме: завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в декларації за березень 2015 року на суму 163334,00 грн. (а.с.7-22).
На підставі акту перевірки ОСОБА_4 ОДПІ 06.07.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення №0023501701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року на 163334,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 81667,00 грн. (а.с.6).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2015 року на суму 163334,00 грн. ґрунтуються на тому, що у податковій звітності з ПДВ за вказаний період у складі податкового кредиту фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було неправомірно відображено суму ПДВ 163334,00 грн., яка сформована за наслідками операцій з придбання автотранспортних засобів, що зареєстровані на фізичну особу, а не на суб'єкта господарювання.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як передбачає пункт 198.4 статті 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно з приписами вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
У відповідності до вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Судом встановлено, що в березні 2015 року позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при ввезенні транспортних засобів на митну територію України за наступними ВМД:
№0104245 від 19.03.2015 року, за якою імпортовано напівпричіп цистерна 3-х осний б/в марки «SREM CODER ORIGINAL» (модель 37.612L), 1993 року випуску, шасі №0000R1G1N1419217A, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 64393,17 грн. (а.с.55);
№010244 від 20.03.2015 року, за якою імпортовано сідельний тягач б/в марки «DAF» (модель XF 105.460Т), 2009 року випуску, шасі №XLRTE47MS0E859375, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 72940,94 грн. (а.с.44).
Крім того, судом встановлено, що 12.03.2015 року між ТОВ з іноземними інвестиціями «Агроінвест» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір, предметом якого є поставка напівпричіпу бортового KOGEL. Факт даної поставки підтверджено актом приймання-передачі транспортного засобу - напівпричіпу «KOGEL», 2008 року випуску, шасі №WK0S0002400107868 та податковою накладною №3 від 17.03.2015 року, сума ПДВ за якою в розмірі 26000,00 грн. включена позивачем до податкового кредиту березня 2015 року (а.с.49-52).
Отже, факт сплати позивачем ПДВ підтверджується належними документами, а саме: ВМД та податковою накладною, відтак відображення цих сум в складі податкового кредиту відповідного звітного періоду є правомірним.
Як свідчать матеріали справи, позивачем проведено державну реєстрацію придбаних транспортних засобів в органах ДАІ, про що видані відповідні свідоцтва, зокрема:
на напівпричіп «CODER» - серії СХХ 933926 від 25.03.2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.58);
на сідельний тягач «DAF» - серії СХХ 933505 від 24.03.2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.47);
на напівпричіп «KOGEL» - серії СХХ 933397 від 19032015 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с.53).
У вказаних свідоцтвах власником транспортних засобів є ОСОБА_5
Суд не погоджується з висновками відповідача ОСОБА_4 ОДПІ, викладеними в акті перевірки про те, що до складу податкового кредиту фізичної особи-підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортним засобам, зареєстрованим лише на суб'єкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання їх в оподатковуваних операціях з наступних підстав.
Матеріалами справи, зокрема, наданими в судовому засіданні представником позивача копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 04.06.2015 року, від 17.06.2015 року та товарно-транспортною накладною від 03.07.2015 року (а.с.48, 54, 59) підтверджується, що придбані позивачем транспортні засоби використовуються у господарській діяльності.
Актом перевірки підтверджено той факт, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 здійснює діяльність з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року (з наступними змінами та доповненнями). Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України.
Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.
Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, перевірених доказами, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача пунктів 198.3, 198.4 статті 198 ПК України, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 ОДПІ є протиправним, а тому позов в цій частині підлягає до повного задоволення.
Водночас суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в частині стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ з огляду на таке.
Пунктом 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Разом з тим, пунктом 200.15 статті 200 ПК України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Аналізуючи наведені норми законодавства, слід дійти висновку, що висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в розглядуваному випадку податковий орган зобов'язаний надіслати до органу казначейства після закінчення процедури судового оскарження протягом п'яти робочих днів за днем отримання відповідного рішення.
Оскільки суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу, визначені ПК України щодо повернення платникам податків сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тому в задоволенні позовної вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 163334,00 грн. слід відмовити.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 06 липня 2015 року №0023501701.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
ОСОБА_6Плахтій
Постанова в повному обсязі складена 31 серпня 2015 року.