ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
справа № 2-137/10
провадження № Б/н 13
"27" травня 2009 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Фрич Т.В.
при секретарях - Порхун Н.П., Московко І.О.
адвоката - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-і особи: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, Головне управління юстиції в м.Києві про визнання договору дарування частково недійсним та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, 3-і особи: ОСОБА_3, Головне управління юстиції в м.Києві про визнання угоди недійсною, внаслідок її фіктивності, суд
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, 3-і особи: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, Головне управління юстиції в м.Києві про визнання недійсним договору дарування 1V2 частини квартири АДРЕСА_1, який був укладений 09.11.2004 р. ОСОБА_6 від імені ОСОБА_4 на ім»я ОСОБА_5 та посвідчений державним нотаріусом 7-ї Київської нотаріальної контори за № Зу-1512, мотивуючи свої вимоги тим, що вищевказана квартира була придбана нею та відповідачем ОСОБА_7 в період шлюбу. Разом з тим, в період судового спору про визнання права власності на 1\2 частину спірної квартири відповідач ОСОБА_4 без її дозволу та відому оформив на померлу ОСОБА_6 довіреність, яка в той же день подарувала по довіреності вказану квартиру в повному обсязі ОСОБА_5, чим порушив її право власності. Договір дарування квартири був оформлений 09.11.2004 р. державним нотаріусом 7-ї Київської державної нотаріальної контори. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 15.11.2006 р. за нею було визнано право власності на 1\2 частину спірної квартири. Позивач ОСОБА_3 вважає, що відповідач ОСОБА_4 мав право розпоряджатися тільки майном , яке перебувало у його власності і не мав права на відчуження частини квартири, яка перебувала у її власності, в зв»язку з чим просить суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. \
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її адвокат ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому позивач ОСОБА_3 та її адвокат посилалися на те, що відповідно до ст. 65 Сімейного Кодексу України дружина, чоловік мають право розпоряджатися майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. На час відчуження спірна квартира перебувала у спільній сумісній власності подружжя, а тому на відчуження всієї квартири необхідна письмова згода позивача. Позивач ОСОБА_3 не давала будь-якої згоди на відчуження квартири, навпаки, квартира була відчужена поза її волею та бажанням, під час судового спору.
Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_8 JI.B. позовні вимоги визнали та пояснили, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 15.11.2006 р. вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2, вселення її в спірну квартиру та визнання договору дарування даної квартири недійсним було задоволено, однак ухвалою Верховного Суду України в частині визнання недійсним договору дарування квартири , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ухвалу Апеляційного суду від 27.12.2007 р. про залишення в цій частині рішення першої інстанції без змін, скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд.
Після набрання рішення законної сили в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3 та вселення сторонами, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було здійснено виконання рішення суду. ОСОБА_3 вселилася в вищевказану квартиру та зареєструвала право власності на 1\2 частину спірної квартири в БТІ м.Києва, тому ОСОБА_5 не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_5 показала, що під час дарування квартири дарувалась вся квартира, про наявність того, що ОСОБА_3 мала право на вказану квартиру та про наявність судового спору вона нічого не знала.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору дарування частково недійсним спочатку не визнавав, так як стверджував, що вказана квартира придбавалася за його кошти, квартиру він придбав через 9 місяців після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, до зустрічі з ОСОБА_3 він мав свої гроші, згодом дав пояснення, що квартира була придбана за позичені гроші у ОСОБА_5, на час дарування квартири він не знав про судовий спір, тому він правильно подарував квартиру. Згодом ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 визнав, але з інших обставин, не пояснюючи з яких, після чого знову ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_9 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнавали, пояснюючи тим, що квартира придбавалася за кошти ОСОБА_4 Крім того відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, 3-і особи: ОСОБА_3 та Головне управління юстиції в м.Києві про визнання угоди недійсною внаслідок її фіктивності, яка була об»єднана в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування 1\2 частини 36 в будинку 28\9 по вул.Ново-Дарницька в м.Києві. Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що 27.09.2009 р., згідно договору купівлі-продажу він придбав за особисті кошти спірну квартиру у ОСОБА_10 В момент придбання даної квартири він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу 09.11.2004 р. дана квартира була подарована ОСОБА_5, згідно договору дарування. Однак дана угода була укладена між ним та ОСОБА_5 без дійсного наміру створити правові наслідки договору дарування. Оскільки дана угода була укладена з метою створити штучні докази відчуження квартири для судового розгляду, щодо поділу майна між ним та ОСОБА_3, крім того на її ім»я було укладено ще декілька угод з майном яке належало йому, також для формального підтвердження їх відносин вони уклали фіктивний шлюб 03.12.2004 р., який був розірваний 28.04.2005 р. Тому просив суд задовольнити його позов, оскільки вважає, що метою відповідачки ОСОБА_5 було заволодіння його майном. Крім того в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_5 пообіцяла, після того як він закінчить свої судові справи з ОСОБА_3 повернути йому все майно, яке було передано їй. ОСОБА_4 вважає, що строки позовної давності він не пропустив, оскільки укладений між ним та відповідачем ОСОБА_5 спірний правочин, а саме: договір дарування квартири АДРЕСА_2 не був спрямований на реальне створення та настання правових наслідків, що ним були обумовлені, тому такий правочин підлягає визнанню недійсним внаслідок його фіктивності.
Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_8 позовні вимоги ОСОБА_4 не визнали та просила суд відмовити в позові посилаючись на те, що закінчились строки позовної давності. Крім того відповідачка ОСОБА_5 пояснила, що договір дарування був укладений під час шлюбу, про те, що він укладався фіктивно у них домовленості не було та вона не обіцяла йому повернути квартиру після того, як він закінчить судові справи з ОСОБА_3 Крім того даний договір був зареєстрований в БТІ та право власності на спірну квартиру перейшло до неї. В свою чергу ОСОБА_4 добровільно виїхав та виписався з спірною квартири, що свідчить про те, що після укладення договору дарування наступили всі правові наслідки, які обумовлювалися цим правочином. Також ОСОБА_5 зазначила, що з ОСОБА_4 вони проживали однією сім»я, разом вели спільне господарство, вона доглядала за його хворою матір»ю, яка згодом померла в її квартирі та яку вона похоронила.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, 3-і особи: ОСОБА_3, Головне управління юстиції в м.Києві про визнання угоди недійсною , внаслідок фіктивності ОСОБА_3 та її адвокат ОСОБА_2 не визнали та просили суд відмовити в його задоволенні. При цьому адвокат ОСОБА_2 пояснила, що протягом часу слухання справи як в Дарницькому районному суді м.Києва так і в Апеляційному суді м.Києва ОСОБА_4 постійно стверджував до часу звернення до суду з позовом, до грудня 2009 р., що спірну квартиру він подарував ОСОБА_5 на законних підставах, так як до зустрічі з ОСОБА_3 мав свої гроші, згодом стверджував, що квартиру купив за позичені гроші в ОСОБА_5, бо свої витратив, а тому мав повне право розпоряджатися всією квартирою на свій розсуд. При цьому адвокат ОСОБА_2 зазначила, що позов про визнання угоди недійсною подано ОСОБА_4 після спливу строку позовної давності, так як сам договір дарування відбувся 09.11.2004 р., а в суд ОСОБА_4 звернувся лише в грудні 2009 р.
Представник 3-ї особи Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна в судове засідання не з»явився, надіслав до суду лист та просив справу слухати в їх відсутність.
Представник 3-ї особи Головного управління юстиції в м.Києві в судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи.
Вислухавши позивача, адвоката ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_8, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_9, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.11.1991 р. по 14.09.2004 р. (т.1,а.с.7, 310).
В період шлюбу, згідно договору купівлі-продажу ними була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_4 (т.1 а.с.6).
Згідно договору дарування від 09.11.2004 р. однокімнатна квартира АДРЕСА_2 була подарована ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (т.1, а.с.99), з якою на той час ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 28.04.2005 р., згідно свідоцтва про розірвання шлюбу (т.З, а.с.191).
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 15.11.2006 р. за ОСОБА_3 було визнано право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_4 та прийнято рішення про її вселення в дану квартиру. (т.2 а.с.228-232). Дане рішення вступило в силу та виконано сторонами.
Крім того в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 подарував вищевказану квартиру ОСОБА_5 в період судового спору, без згоди ОСОБА_3 на укладення даної угоди, чим порушив її право власності на 1\2 частину в спірній квартирі.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним як такого, що укладений без її, його згоди.
Тому суд приходить до висновку, що вимога позивача ОСОБА_3 щодо визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_4 стосовно 1\2 частини, яка належить її на праві власності підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи договір дарування спірної квартири був укладений між ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_4 за дорученням та ОСОБА_5 09.22.2004 р. Доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, щодо визнання даної угоди недійсною внаслідок її фіктивності не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що даний договір був укладений в період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі, під час якого вони проживали однією сім»єю та вели спільне господарство.
Крім того відповідач ОСОБА_5 зазначила, що домовленості у неї з ОСОБА_4 не було, щодо укладення даної угоди без дійсного наміру створити правові наслідки, оскільки після укладення договору дарування вона відразу зареєструвала право власності на спірну квартиру в БТІ, що підтверджується письмовими поясненнями начальника БТІ від 13.06.2008 р., в якому вказано, що згідно даних реєстрових книг Бюро, реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_5 проведена за ОСОБА_5 на підставі договору дарування, який посвідчений 7-ю Київської держнотконторою 07.11.2004 р. № Зу-1512 по якому ОСОБА_4 подарував дану квартиру ОСОБА_5Цт.З а.с. 18-19).
Суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які в судовому засіданні пояснили, що дану квартиру ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5, оскільки на той час у нього були судовий спір щодо даної квартири, а він не хотів ділити квартиру з ОСОБА_3, тому, що про дані обставини вони знали зі слів самого ОСОБА_13
Відповідно до ст.203 ч.5 правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з матеріалів справи, після укладення даного договору наступили реальні правові наслідки та було передано майно, а саме квартира АДРЕСА_4 ОСОБА_5, крім того вона відразу ж зареєструвала право власності на спірну квартиру в БТІ. ОСОБА_4 в свою чергу знявся з реєстрації та переїхав проживати в помешкання.
Тому виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, про те , що зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для виду повинна бути властива діям всіх сторін правочину, та після укладення такого правочину не наступають реально правові наслідки. Дані доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки після укладення договору дарування правові наслідки наступили.
Крім того адвокат ОСОБА_2 та представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 просила суд відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що закінчились строки позовної давності для оскарження даного правочину.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно ст.267 ч.4 КК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.
Оскільки даний правочин, а саме договір дарування був укладений 09.11.2004 р., тому на момент звернення до суду станом на 11.01.2010 р. закінчились строки позовної давності, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 10,11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213-215, 218, 224-228 ЦПК, 203, 257 ЦК України, ст. 65 СК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-і особи: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, Київське міське управління юстиції про визнання договору дарування частково недійсним - задовольнити.
Визнати частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_6 вчинений ОСОБА_6 від імені ОСОБА_4 на ім»я ОСОБА_5 09.11.2004 року та посвідчений державним нотаріусом 7-ї Київської нотаріальної контори за № Зу-1512 стосовно 1\2 частини квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_3.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, 3-і особи: ОСОБА_3, Головне управління юстиції в м.Києві про визнання угоди недійсної внаслідок її фіктивності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти після подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя