18 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарях Меєчко Д.П., Охневській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
02.12.2013 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 для погашення загальної заборгованості перед ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором № 214/П/23/2007/840 від 29.08.2007, яка станом на 26.11.2013 складається із: заборгованості за наданим кредитом в розмірі 506703,31 дол. США, заборгованості за відсотками в розмірі 312478,89 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту та несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 41252,18 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору в розмірі 51454,00 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 29.08.2007 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки жилих приміщень, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру площею 119,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 2887148.00 грн..
У жовтні 2013 року позивачу стало відомо, що відносно ФОП ОСОБА_2 розпочато процедуру банкрутства. В ході проведення процедури банкрутства, без відома іпотекодержателя було знято іпотечну заборону з майна, яке є забезпеченням за кредитним договором боржника ОСОБА_2 та без узгодження ціни продажу предмета іпотеки майно було продане та зараз його власником є ОСОБА_1.
Справа 761/32331/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/10285/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Пономаренко Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
В зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконує, станом на 26.11.2013 утворилась заборгованість за кредитним договором включаючи відсотки та пеню, в зв'язку з чим позивач просить звернути стягнення на нерухоме майно, квартиру, що належить відповідачу ОСОБА_1 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, оскільки іпотека не припинилася, та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2014 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність, необґрунтованість рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції припустився помилки, встановивши, що іпотека за договором іпотеки припинилася. Оскільки відповідно до п. 6.3 договору іпотеки, зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, зобов'язання за кредитним договором та станом на 26.11.2013 не виконані та становлять 911888,38 дол. США, а отже основне зобов'язання не виконано і договір іпотеки не припинено.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на 10.06.2010 р.) майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Проте, кошти від реалізації предмета іпотеки, не були використані для першочергового задоволення вимог іпотекодержателя ПАТ «КБ «Надра» за кредитним договором та договором іпотеки, що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, а отже не можна вважати реалізацію предмета іпотеки такою, що відбулась відповідно до Закону України «Про іпотеку».
Вважаючи рішення суду необґрунтованим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» в повному обсязі.
Представник ПАТ КБ "Надра" в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК Україниїх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.08.2007 між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 214/П/23/2007/840 за умовами якого останній надано кредит у розмірі 514540,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.49 % з кінцевим терміном повернення 28.08.2037 (а.с.6-9).
Також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 29.08.2007 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки жилих приміщень, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру площею 119,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 2887148,00 грн. (а.с.10-12).
Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені в кредитному договорі.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві.
Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 5.1. іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або якщо гарантії та запевнення надані іпотекодержателю не відповідають дійсності.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, однак ОСОБА_2 після отримання кредитних коштів не виконано зобов'язань, визначених кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства ( ч. 3. ст. 11 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Харківської області по справі № Б-24/205-09 від 10.06.2010 ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру. Станом на 25.11.2013 процедура банкрутства припинена, відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 постанова про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом від 10.06.2010 скасована.
Разом з тим, у ході проведення процедури банкрутства предмет іпотеки (квартира площею 119,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1) відповідно до договору купівлі-продажу від 24.03.2011 укладеного між ліквідатором банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, арбітражним керуючим Звонарьовою Юлією Вячеславівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «НКМ1» нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мартиросян І.Е. (а.с.52) продано ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ1».
Реєстрація в електронному реєстрі прав власності ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ1» на нерухоме майно здійснена 19.04.2011.
30.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «НКМ1» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А., і зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.07.2011.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначається, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
В свої запереченнях ОСОБА_1 посилався на те, що вказана квартира була ним придбана на аукціоні в процесі проведення процедури визнання боржника банкрутом або відновлення його платоспроможності відповідно до вимог законодавства України, тобто в процесі ліквідаційної процедури боржника, тому з квартири були зняті всі іпотечні заборони на її подальшу реалізацію, а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України « Про іпотеку» право застави (іпотеки) позивача на квартиру передбачене іпотечним договором від 29.08.2007 є припиненим.
Проте, колегія суддів погодитися з такими твердженнями не вбачає за можливе виходячи з наступного.
Згідно ст. 50 Закону України «Про іпотеку» після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до ст. 38 цього Закону припиняються будь-які права на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, відповідно до аналізу зазначеної норм права можна дійти висновку, що припинення права та вимоги на майно, що було предметом іпотеки після продажу його на прилюдних торгах можливе в тому випадку, якщо такі права виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором. В даному випадку права та вимоги на нерухоме майно, що було предметом застави ( квартира площею 119,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1) відповідно до іпотечного договору виникли між позивачем та відповідачем ще до державної реєстрації іпотеки, а тому вимоги та права Банку щодо іпотеки не є припиненими .
Представник відповідача, також, вказує на те, що судом мають бути застосовані положення Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки рішення суду першої інстанції ще не набрало законної сили, а норми вказаного закону пом'якшують або скасовують відповідальність особи, оскільки квартира АДРЕСА_1 є місцем постійного проживання відповідача, та іншого нерухомого майна у власності відповідача не перебуває.
Проте колегія суддів ставиться критично до вказаних посилань представника відповідача, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів, а саме: довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 від 08.01.2014 місцем його проживання зазначена адреса: АДРЕСА_6 та зворотнього повідомлення суду першої інстанції, яким підтверджується факт отримання ОСОБА_1 копії ухвали суду про забезпечення позову, яка була направлена за адресою: АДРЕСА_6, яка отримана ним особисто, що в свою чергу свідчать про наявність у ОСОБА_1 іншого житла.
Крім того, набувши право власності на квартиру 06.07.2011 відповідач здійснив реєстрацію місця проживання за вказаною адресою лише під час розгляду даної справи Апеляційним судом м. Києва.
Судом першої інстанції під час ухвалення рішення були застосовані положення ст. 388 ЦК України, що є необгрунотваним, оскільки в даному випадку мова йде не про витребування майна з чужого незаконного володіння, а про звернення стягнення на предмет застави.
Таким чином, наведене вище не враховано судом першої інстанції, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 309 цього Кодексу порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
З огляду на викладене має місце порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що дає підставити скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»- задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2014 - скасувати та ухвалити нове:
Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 214/П/23/2007/840 від 29.08.2007 в розмірі 911888,38 доларів США, що еквівалентно 7288273 (семи мільйонам двісті вісімдесят восьми тисячам сімсот двадцяти трьом) гривням 84 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно з іпотечним договором від 29.08.2007, зареєстрованим в реєстрі за № 3835 - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 119,3 кв.м, що складається з двох жилих кімнат житловою площею 46,3 кв.м.
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: