07 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Нежури В.А., Усика Г.І.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2014 у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві - Власюк С.В. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2014 подання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві - Власюк С.В. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - задоволено.
Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) без вилучення паспорту, до виконання нею своїх зобов'язань за виконавчим листом виданим 12.02.2014 Голосіївським районним судом м. Києва за № 752/16423/13-ц.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, на неправильну оцінку доказів та невірне застосування норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не взято до уваги докази на підтвердження того, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду, а навпаки вчиняє всі необхідні дії спрямовані на виконання такого рішення. Крім того, апелянт зазначає про те, що їй необхідно вивезти дитину на лікування та відпочинок до батька за межі України.
Вважаючи постановлену ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову, якою в задоволенні подання відмовити.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні подання відмовити.
Справа 752/10755/14
№ апеляційного провадження:22-ц-796/10551/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Представник ПАТ КБ «Глобус» - Павлюк Г.Г. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, просила залишити її без змін.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, причини неявки суду не повідомили, тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як вбачається із матеріалів справи, 07.07.2014 старший державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві - Власюк С.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2013 у цивільній справі № 752/16423/13-ц.
Державний виконавець зазначає, що боржник рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2013 ні в добровільному ні в примусовому порядку не виконує, на виклики державного виконавця не з'являється, проте, активно реалізує своє нерухоме майно, але кошти отримані за продаж вказаного майна на погашення кредитної заборгованості не направляє та активно виводить їх за межі Укераїни, оскільки має намір виїхати за кордон, для чого боржником отримано два паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджується відповіддю з Державної міграційної служби.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник - ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду та не вживає жодних дій направлених на реальне виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Частиною 1 ст. 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», зокрема передбачено: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань. Громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.
Статтею 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» передбачено, що обмеження права громадян на виїзд з України належить до виключної компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України, а п. 8 зазначеної статті покладає на державну прикордонну службу України обов'язок запобігання і недопущення в'їзду та виїзду за кордон з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з України.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2013, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Глобус» за договором № 46/юкл-11 від 02.09.2011 - 1899830 грн., простроченої заборгованості по кредиту, 271642, 87 грн., простроченої заборгованості по процентах, 57220, 91 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту та 8028, 09 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів.
Рішення набрало законної сили 18.11.2013.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 05.03.2014 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом виданим на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Глобус» заборгованості у розмірі 2240162, 87 грн.
Згідно даних виконавчого провадження 12.03.2014 державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також постанову про арешт коштів боржника, що вказує на те, що державним виконавцем вживалися заходи направлені на повне та фактичне виконання рішення суду, однак боржник уникав виконання вказаного рішення.
У липні 2014 року старший державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
З наведеного вбачається, що в ході виконавчого провадження і до постановлення оскаржуваної ухвали боржником не вчинялося жодних дій направлених на виконання рішення суду.
Посилання боржника в апеляційній скарзі на те, що заявник умисно не повідомив суд про звернення ОСОБА_1 до ВДВС Голосіївського р-ну м. Києва від 21.05.2014, яким боржник повідомляла про факт сплати на користь стягувача частини боргу в сумі 1119000, 00 грн., які були отримані від продажу квартири боржника у м. Києві, та за рахунок яких була погашена частина боргу не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки факт умислу не підтверджений. А за рахунок реалізації вказаного майна було погашено лише частину заборгованості. На час звернення до суду з даним поданням заборгованість становить 1050162, 87 грн., але є значною і не може не враховуватись. Посилання відповідача на відмову Банку надати дозвіл на реалізацію другого предмету іпотеки є такими, що не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з листа Банку від 15.01.2014 (а.с. 62), ПАТ КБ «Глобус» надав свою згоду на продаж предмету іпотеки, а саме на апартаменти у базі відпочинку літ. «А», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за умови надання іншого ліквідного забезпечення, оскільки боржником було порушено п. 2.4.2 Іпотечного договору шляхом укладення попереднього договору від 03.01.2014 про продаж зазначеного нерухомого майна без дозволу іпотекодержателя. Проте, боржником іншого ліквідного забезпечення надано не було у зв'язку з його відсутністю.
Доводи боржника про те, що вказаною ухвалою її позбавлено права перетинати кордон України, а тому вона не може а ні відвезти дитину, а ні забрати її від батька, яка у літку відпочиває разом з ним, колегія суддів ставиться критично, оскільки батько дитини не позбавлений можливості забрати дитину.
Що ж стосується посилань боржника щодо направлення заявником кореспонденції на адресу до якої боржник немає жодного відношення, а саме на адресу: АДРЕСА_3 , в той час як дійсна адреса боржника АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне.
В резолютивній частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2013 місцем проживання боржника ОСОБА_1 зазначена адреса : АДРЕСА_3 . А отже направлення державним виконавцем кореспонденції на вказану адресу не може вважатися помилковим. Разом з тим, боржником з моменту ухвалення рішення суду та до моменту звернення державного виконавця з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України жодних дій спрямованих на виправлення вказаної помилки вчинено не було.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав вірну оцінку наведеним доказам та дійшов вірного висновку про необхідність застосування такого засобу забезпечення виконання рішення як обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки на момент звернення старшого державного виконавця з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Глобус» не погашена, а докази, які б підтверджували наміри ОСОБА_1 щодо виплати вказаної заборгованості та виконання рішення суду в матеріалах справи відсутні, та вбачається вірогідність виїзду ОСОБА_1 за межі України та не виконання у зв'язку з цим рішення суду про стягнення заборгованості.
Отже, суд обґрунтовано задовольнив подання державного виконавця, щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилученням паспортного документа ОСОБА_1 , з метою захисту прав стягувача за виконавчим провадження.
Таким чином, твердження апелянта про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення даного питання, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які боржник посилається в апеляційній скарзі є недоведеними та такими, що не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Ухвалу судом першої інстанції було постановлено з додержанням вимог закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2014 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: