10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"07" квітня 2011 р. Справа № 2а-27/11
номер рядка статистичного звіту 10.3.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову Зарічненського районного суду Житомирської області від "25" січня 2011 р. у справі № 2а-27/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити перерахунок державної соціальної допомоги, як дитині війни ,
Позивач звернулась до Зарічненського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до УПФУ в Зарічненському районі Рівненської області про визнання дій відповідача щодо не нарахування підвищення до пенсії неправомірними та зобов'язання зробити перерахунок недоплаченого щомісячного державного підвищення до пенсії як дитині війни за 6 місяців, що передують дню звернення нею з цим позовом до суду.
Постановою цього суду від 25.01.2011 р. позов задоволено, починаючи з 12.07.2010 р.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення №107120 (а.с.5).
Таким чином остання є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України »на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних фінансувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймаються. (У справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.) Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України як на підставу не нарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії.
Окрім того мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позову.
Проте в своїй постанові суд не зазначив дату, до якої необхідно проводити такий перерахунок, а тому апеляційна скарга підлягає в цій частині задоволенню, виходячи з наступного.
Зважаючи на ту обставину, що позов поданий 12.01.2011 року, жодних уточнень, доповнень або змін до позову від позивача не надходило, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання перерахувати позивачу доплату до пенсії як дитині війни підлягають задоволенню в межах визначеного ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, а саме починаючи з 12.07.2010 року до 12.01.2011 року, тобто до моменту подачі адміністративного позову до суду.
Адже згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорені права. А на момент звернення позивача до суду факт порушення її оспорюваного права в майбутньому відсутній.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні шляхом зазначення в резолютивній частині дати, до якої підлягає перерахунок та виплата позивачу додаткової пенсії у розмірах, визначених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області задовольнити частково.
Змінити постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 25.01.2011 р. у справі №2а-27/11, виклавши другий та третій абзаци цієї постанов наступним чином:
"Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області у проведенні перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_3 за період з 12.07.2010 р. по 12.01.2011 р. відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 12.07.2010 р. по 12.01.2011 р. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного згідно ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням раніше проведених виплат."
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 с.Борове,Зарічненський район, Рівненська область,34061
3- відповідачу ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області вул. Л.Українки, 3,смт. Зарічне,Рівненська область,34000