10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"12" травня 2011 р. Справа № 2-а-415/10/0670
номер рядка статистичного звіту 8.2.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
при секретарі Назаренко К.С. ,
за участю представників позивача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" лютого 2010 р. у справі № 2-а-415/10/0670 за позовом приватний підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень та рішення про застосування штрафних санкцій ,
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року у даній справі визнані не чинними та скасовані податкові повідомлення - рішення ОСОБА_2 об”єднаної державної податкової інспекції № 0011581702/0, № 0011591702/0 від 24.12.2009 р., та рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № НОМЕР_1.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, що з”явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що остання задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи працівниками ОСОБА_2 ОДПІ в період з 4.12.2009 р. по 10.12.2009 р. була проведена позапланова виїзна перевірка дотримання приватним підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2007 р. по 30.09.2009 р., за наслідками якої 18.12.2009 р. був складений акт перевірки № 403/542/17-02/2738.
Згідно цього акту були встановлені наступні порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України " Про прибутковий податок з громадян", п.19.1 ст.19 закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", що виразилося у заниженні позивачем податку з доходів фізичних осіб в розмірі 169046,98 грн., а саме за 2007 рік - 61591,21 грн., за 2008 р. - 103578,56 грн., за 2009 р.- 3877,21 грн.;
- пп.7.2.1, 7.2.3,7.2.6, п.7.2., пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", що виразилося у заниженні ПДВ на суму 222436 грн., а саме : за липень 2007 р. - 6744 грн., за серпень 2007 р. - 32647 грн., за вересень 2007 р. - 30037 грн., за жовтень 2007 р. - 2519 грн., за грудень 2007 р. - 9049 грн., за січень 2008 р. - 142 грн., за лютий 2008 р. - 244 грн., за квітень 2008 р. - 8074 грн., за травень 2008 р. - 184 грн., за червень 2008 р. - 223 грн., за липень 2008 р. - 3022 грн., за серпень 2008 р.- 11333 грн., за вересень 2008 р. - 78469 грн., за листопад 2008 р. - 35378 грн., за січень 2009 р. - 2641 грн., за лютий 2009 р. - 227 грн., за березень 2009 р.- 569 грн., за квітень 2009 р. - 33 грн., за травень 2009 р. - 460 грн., за червень 2009 р. - 100 грн., за липень 2009 р. - 325 грн., за вересень 2009 р.-16 грн.;
- п.3.1, п.7.41 Положення " Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, що виразилося у придбанні позивачем товару без наявності підтверджуючих сплату документів встановленого зразку на суму 4015,20 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ОСОБА_2 ОДПІ 24.12.2009р. були прийняті податкові повідомлення - рішення відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0011581702/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 222436 грн.,та за штрафними /фінансовими/ санкціями в сумі 111218 грн., а всього на загальну суму суму 333654 грн.; № 0011591702/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 169046,98 грн., та рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні /фінансові/ санкції в сумі 4015,20 грн.
Єдиною підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення №0011581702/0 було те, що щ видаткові накладні, виписані позивачу ОСОБА_4 "Трейд-Слава", ОСОБА_4 "ВК-Златий Дар", ОСОБА_4 "ВБФ Бізнесбудсервіс" не відповідають вимогам первинних документів, які фіксують здійснення господарської операції, підприємством не надано документів, які складені у відповідності до норм чинного законодавства.
Задовольняючи позов в частині скасування цього повідомлення - рішення суд першої інстанції виходив із того, що витрати позивача у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Трейд-Слава", ТОВ "ВК-Златий Дар", ТОВ "ВБФ Бізнесбудсервіс" підтверджені належним чином оформленими документами і твердження відповідача про протилежне є безпідставними.
З таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується і колегія суддів, оскільки він грунтується на досліджених в судовому засіданні бухгалтерських документах, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства, і яким судом була дана правильна юридична оцінка.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що: всі придбані товари у ТОВ "ВК "Златий дар" були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 830, 843, 741, 783, 685, 742, 625,624 і оприбутковані позивачем по бухгалтерському обліку, що на заперечується відповідачем і в акті перевірки / аркуш акту перевірки 17/, придбані товари у ТОВ "ВБФ Бізнесбудсервіс" також були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 799, 661, 941, 691, 685, 742, 625,624 і оприбутковані по бухгалтерському обліку, що на заперечується відповідачем і в акті перевірки / аркуш акту перевірки 17/. І придбані товари у ТОВ "Трейд-Слава" також були ним оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями № 477, 543, 167, 400, та були оприбутковані по бухгалтерському обліку, що на заперечується відповідачем і в акті перевірки / аркуш акту перевірки 17/.
Доводи апеляційної скарги про те, що видаткові накладні, виписані позивачу ОСОБА_4 "Трейд-Слава", ОСОБА_4 "ВК-Златий Дар", ОСОБА_4 "ВБФ Бізнесбудсервіс" не відповідають вимогам первинних документів, які фіксують здійснення господарської операції, і позивачем не було надано документів, які складені у відповідності до норм чинного законодавства, на думку колегії суддів є безпідставними, так як видно із матеріалів справи під час здійснення перевірки позивач надав всі документи, що підтверджують понесені ним витрати по придбанню товарів у вищевказаних підприємств.
Копії цих документів, були оглянуті судом першої інстанції в судовому засіданні суду, який встановив, що за своїми формою та змістом вони повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача, що витрати позивача у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Трейд-Слава", ТОВ "ВК-Златий Дар", ТОВ "ВБФ Бізнесбудсервіс" не підтверджені належним чином оформленими документами, є безпідставними.
Також, безпідставними являються і доводи апеляційної скарги про те, що позивачем ніби-то при здійсненні господарських операцій з вказаними суб'єктами підприємницької діяльності були допущені порушення вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, що, на думку відповідача свідчить про нікчемність вказаних правочинів. Однак, на спростування вказаних тверджень відповідача в матеріалах справи є всі первинні документи господарських взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами, яким суд першої інстанції дав відповідну юридичну оцінку.
Крім того, колегія суддів також не погоджується з такими твердженнями відповідача виходячи з наступного.
Ст.203 ЦК України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.
А відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи.
Укладаючи усні угоди із своїми контрагентами позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності (сукупність господарських прав і обов'язків сторін) договору, тобто здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо. На момент укладення визнаних ДПІ угод нікчемними ТОВ "Трейд-Слава", ТОВ "ВК-Златий Дар", ТОВ "ВБФ Бізнесбудсервіс" були належним чином зареєстровані.
Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. За цими угодами контрагенти позивача ТОВ "Трейд-Слава", ТОВ "ВК-Златий Дар", ТОВ "ВБФ Бізнесбудсервіс" виконали повністю взяті на себе зобов'язання по продажу товарів, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбаний товар. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.
Крім того, твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, спростовуються і самим актом перевірки /аркуші акту перевірки 16-17/, де зазначено, що позивачем було проведено оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Трейд-Слава", ТОВ "ВК-Златий Дар", ТОВ "ВБФ Бізнесбудсервіс". Цим самим відповідач фактично визнав те, що позивач дійсно придбав у вказаних підприємств товарно-матеріальні цінності.
Також, на думку колегії суддів безпідставними є доводи апеляційної скарги про ніби-то допущені позивачем порушення вимог пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки вони повністю спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та наведеними в оскаржуваній постанові доказами.
Відповідно до ч.1ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, господарські операції, здійснені позивачем з ТОВ "Трейд-Слава", ТОВ "ВК-Златий Дар", ТОВ "ВБФ Бізнесбудсервіс" підтверджуються відповідними бухгалтерськими та податковими документами. Визнання їх відповідачем недійсними лише з підстав визнання інспекцією не чинними правочинів, укладених позивачем з цими суб'єктами господарювання, не породжує недійсності податкових накладних та інших фінансових документів, пов'язаних з виконанням цих правочинів.
Відповідачем не було надано суду першої інстанції будь-якого рішення суду у іншій цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі, або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
На підтвердження своєї позиції відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у позивача відсутні копії сертифікатів відповідності технічної документації на придбаний товар. Однак цей факт не може свідчити про безтоварність операції по придбанню товарів у фірм контрагентів.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрати по придбанню товарів у ТОВ "Трейд-Слава", ТОВ "ВК-Златий Дар", ТОВ "ВБФ Бізнесбудсервіс" і відповідно до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ним при придбанні товарно-матеріальних цінностей.
Факт наявності належним чином оформлених податкових накладних не заперечується відповідачем і фактично в акті перевірки вказане підтверджено.
Також безпідставними є твердження відповідача про те, що до складу валових витрат позивачем незаконно включені витрати - оплата послуг за надане в оренду приміщення ПП ОСОБА_5 згідно договору від 1.01.2007 р., а також нарахування амортизації, яку, на думку останнього, мають право нараховувати лише підприємства, організації та інші юридичні особи, а не приватні підприємці.
Колегія суддів повністю погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що факт здавання позивачем приміщення в оренду передбачає отримання доходу від оренди даного приміщення, а отже підтверджує його використання в господарській діяльності.
А згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" ведення бухгалтерського обліку приватному підприємцю не заборонено.
Згідно п.29 та п.30 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"" передбачено, що нарахування амортизації проводиться щомісячно і суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.
В даному наказі також не йдеться про заборону приватному підприємцю проводити амортизаційні нарахування.
Щодо рішення про застосування відповідачем штрафних /фінансових/ санкцій № НОМЕР_1 від 24.12.2009 р., до позивача за порушення позивачем п.3.1,7.41. Положення " Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637 від 15.12.2004 року, а саме підприємцем придбавався товар /алкогольні напої/ без наявності підтверджуючих сплату документів встановленого зразку на суму 4015,20 грн., то судом першої інстанції достовірно було встановлено, що під час перевірки відповідачем з цього приводу у позивача вказані документи взагалі не витребовувалися, що не заперечувалось в судовому засіданні і представником відповідача.
Із наданих в судовому засіданні позивачем фіскальних чеків, судом достовірно було встановлено факт придбання ним алкогольних напоїв у ТБ "Мегаполис" у вказані дати і на відповідні суми.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження акту перевірки про ніби-то допущені позивачем порушення п.3.1,7.41. Положення " Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637 від 15.12.2004 року не відповідають дійсності, в зв“язку з чим рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № НОМЕР_1 від 24.12.2009р. обгрунтовано визнано протиправним та скасовано.
Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, зібраними по справі доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.
Оскільки висновки суду першої інстанції грунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, то відповідно до вимог ст.200 КАС України колегія суддів апеляційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 об"єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_6 підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11500
3- відповідачу ОСОБА_2 об'єднана державна податкова інспекція вул. Коротуна,3,,м. Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500