10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"31" березня 2011 р. Справа № 2-а-14/11
номер рядка статистичного звіту 10.3.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від "28" січня 2011 р. у справі № 2-а-14/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області про зобов'язання вчинити дії ,
Позивач 27 жовтня 2010 року звернулась до Радомишльського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до УПФУ в Радомишльському районі Житомирської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, починаючи з 01.05.2010 р. на майбутнє.
Постановою цього ж суду від 28 січня 2011 року позов задоволено, а саме: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу соціальної доплати до пенсії як дитині війни за період з 31 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з"явилися. Про причину своєї неявки не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Тому, згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією відповідної довідки (а.с.6).
Таким чином ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, вони на думку колегії суддів є необґрунтованими.
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Доводи скаржника про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема не визначення поняття "мінімальна пенсія за віком", не приймається колегією суддів, з огляду на наступне. Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У розумінні статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і встановлюється в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Аргумент апеляції, що при застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є помилковими, оскільки судова колегія вважає, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які мають статус дитини війни, конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і встановлюється в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
В зв"язку з викладеним колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
На думку колегії суддів, також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції не застосував вимоги ч.5 ст.99 КАС України, оскільки дана норма Закону не регулює спірні правовідносини.
Однак, із оскаржуваної постанови видно те, що судом першої інстанції зовсім не була вирішена вимога позивача про зобов"язання відповідача проводити їй такі нарахування і в подальшому на майбутнє.
Вирішуючи по суті вказану вимогу позивача колегія суддів приходить до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі і на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод і інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушень, тобто необхідною умовою для прийняття рішення по суті є наявність порушення прав, свобод чи інтересів. Захист порушених прав, свобод та інтересів на майбутнє чинним законодавством не передбачено, а тому позовні вимоги позивача в частині зобов"язання відповідача здійснювати їй такі нарахування та виплату на майбутнє не ґрунтується на чинному законодавстві.
Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може визначати правовідносини між сторонами на майбутнє. Крім того, можливе внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.
В зв"язку з викладеним у задоволенні цих вимог позивача необхідно відмовити.
Окрім того суд першої інстанції в своїй постанові неправильно зазначив дату, з якої належить проводити такі нарахування, та дату, до якої потрібно проводити такий перерахунок.
Так, згідно постанови суд першої інстанції зобов”язав відповідача провести перерахунок та виплатити вказані кошти позивачу починаючи з 31.05.2010 р. по 31.12.2010 р.
Однак, із позову видно те, що позивач з ним звернувся до суду 27.10.2010 року, в зв”язку з чим, виходячи із вимог ч.2 ст.99 КАС України, він має право на перерахунок підвищення до пенсії не з 31.05.2010р., а з 27.04.2010 р. та по 28.01.2011 р. ( по день винесення судом рішення).
Згідно п. 2 ч. 1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Відповідно до ст.201 КАС України підставою для зміни судового рішення суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення ним не всіх позовних вимог або питань.
У зв'язку з вищевикладений колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст.ст.99, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області задовольнити частково. Постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 січня 2011 року у справі №2-а-14/11 змінити, виклавши другий абзац її резолютивної частини наступним чином:
"Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27.04.2010 р. по 28.01.2011 р. з врахуванням раніше проведених виплат. "
Доповнити резолютивну частину постанови третім абзацом наступного змісту:
"В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області проводити їй нарахування згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в подальшому - відмовити".
У зв'язку з цим, третій та четвертий абзаци резолютивної частини постанови вважати відповідно четвертим та п'ятим абзацом.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 с.Ходорки,Житомирська область,12203
3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області вул.М.Житомирська, 8,м.Радомишль,Житомирська область,12200