Справа № 817/595/13-а
18 березня 2013 року 09год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічненському районі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 12 лютого 2013 року № Ф 87на суму 4572,42 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позовні обґрунтовані тим, що у період, за який позивача зобов'язано сплатити єдиний внесок, позивача був пенсіонером за віком, отримував відповідно до закону пенсію, був фізичною особою - підприємцем і обрав спрощену систему оподаткування, а саме є платником єдиного податку. Вказує, що добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у 2012 році не приймав, а тому відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не повинен. Просить визнати протиправною та скасувати вимогу.
До початку розгляду справи по суті, позивач подав письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі, позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях. Із заперечень вбачається, що на думку Відповідача особа може вважатись пенсіонером за віком лише по досягненню віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому при виході особи на пенсію за віком за зменшенням пенсійного віку відповідно до пільгових умов, зокрема, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. N796-XII, така особа не може вважатися пенсіонером по віку. Також вказував, що позивачу слід було спочатку звернутися із оскарженням вимоги до органу Пенсійного фонду України, і лише пізніше до суду. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У поданому запереченні проти позову представник відповідача просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, і впродовж 2012 року здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а саме, був платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_3 та є пенсіонером за віком, яку він одержує із 02.01.2009 року довічно в розмірі 994,00 грн., що підтверджується пенсійним посвідченням позивача НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 та довідкою відповідача від 04.01.2013 р. №7/05.
12.02.2013 відповідачем для позивача було виставлено вимогу про сплату боргу №Ф87, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4572,42 грн.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 2012 році перебував на спрощеній системі оподаткування та з 02.01.2009 отримує пенсію за віком - довічно (а.с.10-12).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати за себе єдиного внеску, жодних інших обставин щодо існування у позивача боргу управлінням Пенсійного фонду України у Зарічненському районі суду не надано, у відповідача відсутні правові підстави для формування оспорюваної вимоги про сплату боргу № Ф 87 від 12.02.2013 року.
Покликання відповідача на ту обставину, що позивач повинен був спочатку звернутися із оскарженням спірної вимоги до органу Пенсійного фонду України спростовується частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Тому, досудове врегулювання спору не є обов'язковим.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Управління Пенсійного фонду України у Зарічненському районі заперечуючи проти позову правомірності спірної вимоги не довело. Відтак, вимога управлінням Пенсійного фонду України у Зарічненському районі від 12.03.2013 року № Ф 87 є протиправною та підлягає до скасування.
З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити.
Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі про сплату боргу від 12.02.2013 №Ф 87.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.