Справа № 2а/1770/4829/2011
23 травня 2012 року 12год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
СПД-приватного підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Суб'єкт підприємницької діяльності-приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002351742 від 15 вересня 2011 року.
Позовні вимоги обгрунтовані наступними обставинами.
15 вересня 2011 року відповідач виніс податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 на підставі акта перевірки № 134/2760512953/17-117 від 31.08.2011р., яким встановлено, що згідно п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до абз.2 п.123.1 ст.123 ПК Укрїни сума грошового зобов'язання на підставі вказаного акта перевірки встановлено порушення: пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97/ВР від 03.04.97р., п. 187.1 ст. 187 ПК України, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та п.203.1 ст. 203 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах , код платежу за основним платежем на суму 538 592, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 87 249,25 грн.
Зазначає, що підставою для збільшення суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах, за основним платежем на суму 538 592, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 87 249,25 грн. нарахованих відповідачем на підставі акта перевірки є покази свідків з матеріалів кримінальної справи та касові книги, які не є належним доказом, для обрахування податку на додану вартість по вітчизняним товарам згідно Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97/ВР від 03.04.97р. та ПК України. В акті перевірки відсутні інші джерела підтвердження отримання позивачем виручки від реалізації продукції, (товарів, робіт, послуг).
На думку позивача, на підставі п. 56.4 ст. 56 ПК України, абз. 3 п. 58.1 ст. 58 ПК України податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню. У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач позов не визнав про що подав 02 грудня 2011 року письмові заперечення. На думку податкового органу позов є необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступні обставини.
Вказує, що за результатами проведеної позапланової документальної перевірки встановлено порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97/ВР від 03.04.97р., п. 187.1 ст. 187 ПК України, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та п.203.1 ст. 203 ПК України, так як позивач в порушення статті 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 від 03.07.98 р. (із змінами та доповненнями) не перейшов з 01.07.2010 року на загальну систему оподаткування та в порушення п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. не зареєструвався платником податку на додану вартість, що в результаті призвело до неперерахування до бюджету податку на додану вартість за основним платежем на суму 538 592, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 87 249,25 грн.
Крім того, вказує на ту обставину, ОСОБА_2 податкова інспекція у м.Рівне отримала лист прокуратури Рівненського району №60пр-11 від 28.07.2011 року про призначення документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1, щодо якого порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 172, ч.1 ст.175 Кримінального Кодексу України. В результаті ОСОБА_2 податковою інспекцією у м.Рівне виписано наказ №1123 від 03.08.2011 року на проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1. Також прокуратурою Рівненського району надано для перевірки матеріали кримінальної справи в 3 томах, які були повернуті після завершення перевірки листом №29525/17-132 від 05.09.2011 року.
В ході перевірки встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності-приватний підприємець ОСОБА_1 у 2010р. працював на спрощеній системі оподаткування. При перевірці достовірності сплати єдиного податку із залученням найманих працівників встановлено: згідно касових книжок та протоколів допиту свідків, які містяться у 1-3 томі кримінальної справи наданої листом прокуратури Рівненського району №60пр-11 від 28.07.2011р.у позивача в травні 2010 року рахувалось більше 10 працівників. У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 від 03.07.98 р., зокрема, у трудових відносинах з суб'єктом підприємницької діяльності включаючи членів їх сімей протягом року перебуває не більше 10 осіб, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування обліку та звітності шляхом подання органу за місцем проживання декларації про доходи за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки. У зв'язку з перевищенням суб'єктом підприємницької діяльності-приватним підприємцем ОСОБА_1 у травні 2010 року кількості працюючих 10 чоловік, підприємцю необхідно було з 01.07.2010 року перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником податку на додану вартість у зв'язку з перевищенням обсягу отриманої виручки 300000,00 грн..
Крім того, ОСОБА_2 податковою інспекцією у м.Рівне направлено запит №27779/17-132 від 17.08.2011р. суб'єкту підприємницької діяльності-приватному підприємцю ОСОБА_1, з проханням надати всі наявні документи та письмові пояснення, щодо використання ним в підприємницькій діяльності праці найманих працівників та всі наявні документи пов'язанні з веденням підприємницької діяльності за період з 01.07.2008р. по 31.07.2011р., в тому числі фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату та отримання грошових коштів за вчиненні правочини (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та ін). Однак, суб'єкт підприємницької діяльності-приватний підприємець ОСОБА_1 відповіді на вищезазначений запит не надав.
Таким чином, згідно касових книжок та протоколів допиту свідків, які містяться у 1-3 томі кримінальної справи збільшено податкові зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняним товарам на за основним платежем на суму 538 592, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 87 249,25 грн.
У судовому засіданні представник відповідача щодо заявленого позов заперечував. Надав пояснення аналогічні викладеним у письмовому запереченні. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю за безпідставністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 податковою інспекцією в м. Рівне було проведено перевірку суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1 за результатами проведеної позапланової документальної перевірки встановлено порушення статті 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 від 03.07.98 р. (із змінами та доповненнями), в результаті позивач не перейшов з 01.07.2010 року на загальну систему оподаткування та в порушення п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. не зареєструвався платником податку на додану вартість.
Як внаслідок, в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97/ВР від 03.04.97р., п. 187.1 ст. 187 ПК України, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та п.203.1 ст. 203 ПК України збільшено суму грошового зобов"язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах.
На підставі акта перевірки № 134/2760512953/17-117 від 31.08.2011р. Державної податкової інспекції в м. Рівне 15 вересня 2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах, код платежу за основним платежем на суму 538 592, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 87 249,25 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 податкова інспекція у м.Рівне отримала лист прокуратури Рівненського району №60пр-11 від 28.07.2011 року про призначення документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1, щодо якого порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 172, ч.1 ст.175 Кримінального Кодексу України. В результаті ОСОБА_2 податковою інспекцією у м.Рівне виписано наказ №1123 від 03.08.2011 року на проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1. Також прокуратурою Рівненського району надано для перевірки матеріали кримінальної справи в 3 томах, які були повернуті після завершення перевірки листом №29525/17-132 від 05.09.2011 року.
У ході судового засідання встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності-приватний підприємець ОСОБА_1 у травні 2010 року будучи платником єдиного податку використовував найману працю наступних громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Пасічний.
Враховуючи те, що суб'єкт підприємницької діяльності-приватний підприємець ОСОБА_1 використовував у травні 2010 року найману працю більше 10 осіб, відповідно зобов'язаний був з 01.07.2010 року перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником податку на додану вартість.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Наказу ДПА України від 01.03.2000р. №79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість»: якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів визначену підпунктом 2.3.1. пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного періоду.
Згідно з п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Пунктом 12.1 Наказу ДПА України від 01.03.2000р. N 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»встановлено: не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746), зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого такою особою здійснюється перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із ст.2 цього Закону зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то згідно з положеннями п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997р., підприємець має вести окремий облік з продажу та придбання товарів, незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні, вести окремий облік з придбання та продажу товарів, нараховувати та сплачувати в бюджет податкові зобов'язання по податку на додану вартітсь з вартості реалізованих товарів.
Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями та п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України: база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно з положеннями пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями та п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно п.10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97/ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, особа, яка не здійснила реєстрацію згідно з вимогами п.2.2. ст.2 Закону несе обов'язки з нарахування та сплати податку на додану вартість, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту, отримання бюджетного відшкодування.
Як встановлено в судовому засіданні станом на 01.07.2010р. за останні дванадцять місяців, сума від здійснення операцій, сукупно перевищує 300000,00 грн., СПД ОСОБА_1 не зареєструвався як платник податку на додану вартість, не подавав до Державної податкової інспекції у м. Рівне податкові декларації по податку на додану вартість та не здійснював відповідний облік, чим порушено пп 2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.3 ст.9, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 / 97 - ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями).
При реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до вищенаведених норм, всі суми, відповідно пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1. ст. 4 та пп. а) п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України та згідно вищевикладених вимог Закону України "Про податок на додану вартість" підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.
Податкові зобов'язання відповідачем по податку на додану вартість визначено на підставі виписок банку по руху коштів на розрахункових рахунках та касової книжки яка містяться у 1-3 томі кримінальної справи.
Податкові зобов'язання по податку на додану вартість визначалися, як податкові операції, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків (оплата за реалізований товар, послуги).
Крім того, відповідно до протоколу допиту свідка найманий працівник ОСОБА_6 пояснила, що займалася бухгалтерією у суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємеця ОСОБА_1, в тому числі подвійною, за його вказівкою.
Крім того, як встановлено судом, позивач вину у скоєнні даних злочинів визнав, що підтверджується постановою Рівненського районного суду Рівненської області про закриття кримінальної справи від 25.11.2011 року №1-407/2011 рік, яка набрала законної сили, що не заперечувалося сторонами процесу.
У відповідності до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь в справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відтак, суд приходить до висновку, що відносини і факти, встановлені в рішенні по кримінальній справі, вважаються істинними та не підлягають доказуванню доти, доки рішення не скасоване.
Згідно пп.54.3.2 п. 54.3. ст. 54ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин та нормативного обґрунтування, суд прийшов до висновку про правомірність дій Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваних правовідносинах, а відтак у задоволенні позовних вимог Суб'єкту підприємницької діяльності-приватнму підприємцю ОСОБА_1 відмовляє повністю за безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.