13 серпня 2015 року (16:57) м. Київ 810/2450/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача Гордійченко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівльно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2014 року № 0009032204. Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стор-Груп-Плюс», та відсутності господарських відносин з останнім, які базуються виключно на акті податкової перевірки контрагента позивача, без врахування наданої ТОВ «БРК «Столиця-Сервіс» первинної документації бухгалтерського та податкового обліку, що була відновлена останнім після пошкоджень, і яка підтверджує реальність здійснення господарських операцій з вказаним суб'єктом господарювання.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, у задоволенні позовних вимог просив відмовити, вказуючи на те, що позивачем на момент проведення перевірки не було надано контролюючому органу первинну документацію, яка підтверджує реальність здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та відповідним контрагентом.
У судовому засіданні представник позивача подав документи по справі, позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відміткою про вручення на рекомендованому повідомленні № 0113323569591 від 27.07.2015, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки представника відповідача та можливість розгляду справи за даної явки осіб, що беруть участь у справі.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд
З 14.10.2014 по 20.10.2014 Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортної компанії «Столиця-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стор-Груп-Плюс» за березень 2013 року, за результатами якої було складено акт від 24.10.2014 № 684/10-06-22-04/36885764.
Перевіркою виявлені порушення позивачем наступних вимог:
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» було занижено суму податку на додану вартість за березень 2013 року на загальну суму 14 600, 00 грн.;
- абз. П. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у зв'язку з незабезпеченням ТОВ «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» зберігання первинних документів, а також формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених на момент здійснення перевірки первинної документації.
Відповідно до вищевказаного акта, представник контролюючого органу вказує на те, що позивачем не було подано до перевірки необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операції ТОВ «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» з ТОВ «Стор-Груп-Плюс» за березень 2013 року, а саме: договір поставки, видаткові та товарно-транспортні накладні.
При цьому податковою інспекцією зазначено, що до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів України у Київській області від ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт перевірки ТОВ «Стор-Груп-Плюс» від 22.07.2013 № 255/26-54-22-06-38483892, відповідно до якого було встановлено відсутність первинних документів та посадових осіб за податковою адресою вищенаведеного контрагента позивача. Крім того, як вбачається з акту від 22.07.2013 № 255/26-54-22-06-38483892, на момент перевірки в ЄДРПОУ відсутні відомості щодо місцезнаходження ТОВ «Стор-Груп-Плюс», а свідоцтво даного суб'єкта господарювання 09.04.2014 було анульовано.
Також, відповідно до вищенаведеного акта, посадовими особами ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зазначено про відсутність у ТОВ «Стор-Груп-Плюс» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та необхідного обсягу цивільної дієздатності, що в свою чергу, унеможливлює існування реальних господарських відносин ТОВ «Стор-Груп-Плюс» з відповідними контрагентами, в тому числі і з позивачем.
За результатами перевірки, контролюючим органом було зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за березень 2013 року суми податку по операціях з вищевказаним контрагентом в розмірі 14 600, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2014 р. позивач надіслав на адресу Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів України заперечення на акт № 684/10-06-22-04/36885764 від 24.10.2014 р., відповідно до яких позивач не погодився з висновками контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, що базуються виключно на відомостях, які вказані в акті перевірки від 22.07.2014 № 255/26-54-22-06-38483892 без урахування первинної документації ТОВ « БТК «Столиця-Сервіс». Крім того, позивачем було долучено до вищевказаних заперечень відновленні після пошкодження бухгалтерські та податкові документи, а саме: договір поставки № 13-03/1 від 01.03.2013, який був укладений між позивачем та ТОВ «Стор-Груп-Плюс» та відповідні видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні.
В подальшому Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів ДФС у Київській області було надіслано на адресу позивача відповідь на вищенаведені заперечення від 13.11.2014 № 14064/10/10-06-22-04/486, відповідно до якої контролюючим органами було залишено без розгляду заперечення позивача, оскільки останнім було пропущено законодавчо встановлений строк для подання заперечення на акт перевірки. Таким чином, акт від 24.10.2014 за № 684/10-06-22-04/36885764 від 24.10.2014 р. був залишений без змін.
На підставі акта перевірки Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 14.11.2014 було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 № 0009032204, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 600, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7 300, 00 грн.
Матеріалами справи встановлено, що позивач, не погодившись з відповіддю Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області на відповідні заперечення та з винесеним щодо ТОВ «БТК «Столиця-Сервіс» податковим повідомленням-рішенням, звернувся зі скаргою від 10.12.2014 № 10/12 на податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 № 0009032204 до Головного Управління Міндоходів у Київській області.
Так, зокрема, Головним Управлінням Міндоходів у Київській області було винесено рішення про результати розгляду скарги б/н б/д, відповідно до якого було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 № 0009032204, а скаргу позивача- без задоволення.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 № 0009032204 до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої Державною фіскальною службою України було винесено рішення від 30.04.2015 № 9464/6/11991001-04-25, відповідно до якого було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 № 0009032204, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погодившись з вищевказаними рішеннями податкових органів щодо залишення без змін податкового повідомленням-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасувати, з приводу чого суд зазначає наступне.
01.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стор-Груп-Плюс» (Постачальник) було укладено договір поставки № 13-03/1, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцю на умовах визначених договором, пісок річковий (далі-товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначається Рахунком-фактурою на партію поставки, на підставі замовлення покупця.
Згідно з п. 2.2 договору покупець надає постачальнику замовлення на поставку товарів в електронному вигляді, письмово або усно представнику постачальника, або в інші прийнятній для постачальника формі. Замовлення повинно передбачати дату та час поставки, містити назву, кількість і вартість товарів партії поставки товару та адресу доставки.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що на виконання поставки товару на умовах, даного договору постачальник і покупець повинні передати один одному відповідні документи безпосередньо за місцем поставки товару, які належать до передачі разом з товаром, відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать: з боку постачальника: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки, сертифікати відповідності та/або інші документи, які підтверджують якість товару згідно з чинним законодавством України для даної групи товарів.; з боку покупця: довіреність на отримання товару покупцем.
Відповідно до п. 3.4 договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на складі покупцем та/або за адресою доставки, яка вказує покупець в замовленні згідно з п. 2.2 даного договору.
Згідно з п. 5.1 договору ціна за одну тону піску складає 40, 00 (сорок) грн. в т.ч. ПДВ. В ціну товару включена доставка товару автотранспортом постачальника згідно з п. 3.1, 3.4 даного договору.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що загальна сума договору розраховується як вартість товару по всім накладним, поставленим за період дії даного договору. Відповідно до п. 9.1 договору передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг з моменту підписання сторонами даного договору та закінчується 31.12.2013 р.
З метою виконання умов договору, постачальник по видатковим накладним за № 15 від 18.03.2015 на суму 9 600, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 1 600,00 грн.), № 17 від 19.03.2013 на суму 24 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 4 000, 00 грн.), № 21 від 20.03.2013 на суму 25 200, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 4 200, 00 грн.), № 23 від 22.03.2013 на суму 28 800,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 4 800, 00 грн.) та по товарно-транспортних накладних № БТК-000280 від 19.03.2013, № БТК-00279 від 19.03.2013, № БТК-0287 від 20.03.2013, № БТК-00289 від 20.03.2013, № БТК-00301 від 22.03.2013, № БТК-00293 від 22.03.2013, № БТК-00297 від 22.03.2013 передав покупцю товар на загальну суму 87 600, 00 грн., а покупець даний товар прийняв, що підтверджується наявністю підписів та печаток уповноважених представників сторін на вищевказаних видаткових та товарно-транспортних накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стор-Груп-Плюс» було виписано позивачу наступні податкові накладні:
- податкова накладна № 15 від 18.03.2013 на суму 9 600, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 1 600, 00 грн.);
- податкова накладна № 23 від 22.03.2013 на суму 28 800, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 4 800, 00 грн.);
- податкова накладна № 17 від 19.03.2013 на суму 24 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 4 000, 00 грн.);
- податкова накладна № 21 від 20.03.2013 на суму 25 200, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 4 200, 00 грн.);
Вищевказані податкові накладні були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за березень 2013 р. (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Стор-Груп-Плюс» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.
Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Стор-Груп-Плюс» ґрунтується на фіктивності господарської операції між ТОВ «Будівельно-технічна компанія «Столиця-Сервіс» та ТОВ «Стор-Груп-Плюс», реальність проведення якої не підтверджена первинною документацією, зокрема, договором, видатковими та товарно-транспортними накладними та іншими документами бухгалтерського обліку.
Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.
Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.
Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;
- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Судом під час дослідження господарської мети при укладення позивачем договору з ТОВ «Стор-Груп-Плюс» було встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту вищевказаних товарно-транспортних накладних, організація перевезення товару від ТОВ «Стор-Груп-Плюс» до ТОВ «Будівельно-транспортної компанії «Столиця-Сервіс» здійснювалось за участю авто перевізника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарбалюкс».
Так, зокрема, 01.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарбалюкс» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» (замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг № 41, відповідно до якого перевізник зобов'язався отримати та доставляти транспортним засобом, який був довірений йому замовником товар з місця відправлення до пунктів призначення і видавати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язався здійснювати оплату таких послуг.
Матеріалами справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарбалюкс» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» послуги транспортного перевезення на загальну суму 40 100, 00 грн. ( втому числі ПДВ в сумі 6 683, 33 грн.), що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000037 від 18.03.2013 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарбалюкс» було виписано позивачу податкову накладну № 7 від 18.03.2015 на суму 40 100, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 6 683, 33 грн.), яка також включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за березень 2013 р. (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Крім того, позивачем, з метою забезпечення умов зберігання отриманого від ТОВ «Стор-Груп-Плюс» товару, було укладено з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір суборенди № 01/01-13-3 від 01.01.2013.
Відповідно до п. 1.2 та п. 2.1 договору позивач набуває у строкове платне користування майданчик для розміщення складу.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що майданчик знаходиться в користуванні ФОП ОСОБА_3 у відповідності до договору оренди № 1, укладеного 29.12.2012 між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4
Згідно з п. 4.1 договору строк суборенди складає з моменту прийняття майданчика позивачем за актом приймання-передачі і до 31 грудня 2014 року.
На виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 передав ТОВ «Столиця-Сервіс», а останній прийняв в суборенду майданчик загальною площею 1 000 (одна тисяча) м. кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Стор-Груп-Плюс» було додатково долучено наступні документи.
01.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» (Покупець) було укладеного договір поставки № 17, відповідно до якого продавець зобов'язався передати покупцю товар, який останній зобов'язався оплатити.
Відповідно до п. 2.1 договору продавець відвантажує товару покупцеві за договірними цінами, які узгоджені з покупцем шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати.
Згідно з п. 2.2 договору сума договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених продавцем, на видачу товарів покупцю на протязі дії цього договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що передача товару від продавця покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.
З метою виконання умов договору позивач по видаткових накладних № БТК-000907 від 30.03.2013 на суму 58 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 9 666, 67 грн.), № БТК-000908 від 30.03.2013 на суму 53 600, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 8 933, 33 грн.) поставив вищевказаному контрагенту товар (пісок річковий) на загальну суму 111 600, 00 грн., який був прийнятий останнім. Вищевказані видаткові накладні завірені підписами уповноважених представників сторін та скріплені печатками підприємств.
Також, ТОВ « БТК «Столиця-Сервіс» здійснило поставку товару ТОВ «ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», про що позивачем була виписана податкова накладна № 29 від 18.03.2012 на загальну суму 164 656, 40 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 27 442, 73 грн.).
При цьому, суд звертає увагу на дату поставки позивачем товару вищевказаному контрагенту, яка співпадає з датою, що вказана на видатковій накладній за № 15, якою позивачем було прийнято товар від ТОВ «Стор-Груп-Плюс», що свідчить про те, що отриманий за видатковою накладною № 15 від 18.03.2015 року товар на загальну суму 9 600, 00 грн. в той же день був поставлений на склад ТОВ «ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської».
Отже, матеріалами справи підтверджується безпосередній зв'язок між правочином, вчиненим позивачем з контрагентом ТОВ «Стор-Груп-Плюс» та власною господарською діяльністю. При цьому економічний ефект від такої діяльності підтверджується тим, що ціна реалізації товару є вищою за ціну придбання.
Таким чином, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Стор-Груп-Плюс», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про заниження позивачем податкового кредиту в березні 2013 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.
Щодо посилань відповідача на відсутність під час проведення перевірки первинної документації позивача, зокрема, договору поставки, видаткових та товарно-транспортних накладних, які підтверджують господарські операції ТОВ «БТК «Столиця-Сервіс» з ТОВ «Стор-Груп-Плюс», суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту акта перевірки від відповідача на адресу ТОВ «БТК «Столиця-Сервіс» було направлено запит від 05.05.2014 № 5507/10-06-22-02 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами, а саме: ТОВ «Денстал», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» та ТОВ «ВП «Позитрон» за весь період взаємодії.
В подальшому, позивач у листі від 11.06.2014 № 11-06-10 відмовив контролюючому органу у наданні відповідної первинної документації, у зв'язку з її пошкодженням.
Крім того, в акті зазначено, що позивач був проінформований про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням від 08.10.2014 № 12603 та копією наказу від 08.10.2014 № 990.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем разом з поданими на отриманий 04.11.2014 акт перевірки запереченнями від 06.11.2014 № 06/11 було направлено контролюючому органу відновлену первину документацію, яка підтверджує існування господарських відносин між ТОВ «БТК «Столиця-Сервіс» та ТОВ «Стор-Груп-Плюс».
Згідно з п. 86.7 Податкового кодексу України та п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та п. 4.1 у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.
Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час
перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення)
податкових повідомлень-рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечення позивача з додатками були направлені ТОВ «БТК «Столиця-Сервіс» на адресу відповідача 10.11.2014 року, тобто в межах 5-ти робочих днів, які передбачені для подання відповідних заперечень.
З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість неврахування відповідачем вищенаведених заперечень і долученої до них відновленої документації, яка підтверджує господарські операції позивача з ТОВ «Стор-Груп-Плюс».
Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, які викладених в акті від 22.07.2013 № 255/26-54-22-06-38483892, що був складений в результаті перевірки господарської діяльності ТОВ «Стор-Груп-Плюс», суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.
Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Стор-Груп-Плюс» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.
За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ТОВ «БТК «Столиця-Сервіс» необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 листопада 2014 року № 0009032204.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-Сервіс» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 22, офіс 159, ідентифікаційний код-36885764) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.