ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" травня 2011 р. Справа № 2a-1416/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в місті Яремче
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу в сумі 9165,48 грн.,-
26 квітня 2011 року Державна податкова інспекція в місті Яремче (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 9165,48 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено заборгованість перед бюджетом з орендної плати за земельні ділянки за період 2010 - 2011 роки в загальній сумі 9165,48 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Зазначив, що даний податковий борг на час розгляду справи становить 9165,48 грн. Просив позов задовольнити.
Відповідач проти адміністративного позову не заперечив, зазначив що заборгованість виника в зв'язку з відсутністю коштів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.
Законом України “Про систему оподаткування” визначені види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.
Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, пов'язані з обчисленням і сплатою податків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлений законом термін.
Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року в статті 1 визначено податковий борг (недоїмка) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Земельний податок та орендна плата - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року №2535-Х-111 (чинного на момент виникнення податкового боргу), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).
Відповідно до ст.13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Статтею 14 даного Закону визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно ст.17 Закону України “Про плату за землю” податкове зобов'язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.
Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України, пунктом 287.3 статті 287 якого передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця
Згідно статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 № 367600, ОСОБА_2 зареєстрований Виконавчим комітетом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області 21.03.2007 року як фізична особа-підприємець та взятий на облік Державною податковою інспекцією в місті Яремче як платник податків (а.с. 18).
ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання та згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 Податкового кодексу України зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.
В судовому засіданні досліджено, що відповідач допустив податковий борг по орендній платі за землю в загальній сумі 9165,48 грн. за період за 2010 - 2011 роки, а саме: за жовтень - грудень 2010 року в сумі 3185,88 грн., за січень - березень 2011 року в сумі 3820,32 грн. та пені в сумі 2159,28 грн. Дані обставини підтверджується довідкою представленою Державною податковою інспекцією від 20.04.2011 року № 15/с/240-0 (а.с. 13).
Нарахування даних сум проведено самостійно відповідачем згідно податкових декларацій (а.с. 8-12).
Оскільки відповідачем не порушено процедуру апеляційного узгодження податкового зобов'язання то сума вказаного податкового зобов'язання відповідача, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є узгодженою.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
В тому числі, відповідно до ст. 16.1.1. даного Закону відповідачем нараховано пеню в сумі 2159,28 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Загальна сума податкового боргу становить 9165,48 грн. Доказів сплати заборгованості на час розгляду справи суду не представлено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (78590, Івано-Франківська область, с.Микуличин Яремчанської міської ради, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 9156 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят шість) гривень 48 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 30.05.2011 року.