Справа № 2-а-387/11
19 квітня 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Медведика Л.О,
при секретарі - Красневич Н.І.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Остапа-Івана Івановича до інспектора ВДАІ ОСОБА_2, УДАІ ГУМВСУ у Львівській області за участю третьої особи УДАІ ГУМВСУ у Львівській області про визнання протиправною постанови про адміністративне правопорушення та її скасування, -
Позивач ОСОБА_1-І. І. звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним дій інспектора ДПС, визнання незаконною постанови про адміністративне правопорушення та її скасування, та про закриття провадження у справі.
В судове засідання не з'явився, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, залишивши тільки вимогу №3 - скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, при цьому єдиним відповідачем по справі визначив УДАІ ГУМВСУ у Львівській області. Письмово клопотав про розгляд справи за його відсутності.
УДАІ ГУМВСУ у Львівській області в свою чергу також скерувало до суду клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника. Щодо задоволення позову заперечило, вказавши на дотримання при винесенні поставнови ст. 283, глави 22 КУпАП.
Згідно ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач посилається на те, що постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню. В підтвердження позовних вимог покликається на підстави викладені в позовній заяві.
У відповідності до ст.71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач письмово заперечив проти позову без конкретизації своєї позиції, а тільки в цілому, вказавши на дотримання при винесенні поставнови ст. 283, глави 22 КУпАП.
Беручи до уваги пояснення позивача викладені письмово в позовній заяви, письмові заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відносно позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВС № 230559 від 21.03.2011 року, з накладанням штрафу в розмірі 700 грн. за ст.122 ч.2, ст.126 ч.1 КУпАП.
Згідно складеному перед тим протоколу ВС1 №138824 позивач на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг Трускавецька-Музична-Завалля керуючи автомобілем та рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу, що наближався до даного перехрещення проїзних частин дороги по головній дорозі, не маючи договору поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно пояснень позивача в цьому ж протоколі: він був зупинений на перехресті предвзято, а самого правопорушення не було, так як автомобіль, який рухався по головній дорозі був далеко від перехрестя.
Вже в самому позові зазначається, що даний перехресток регулювався світлофором, і що позивач рухався на відповідний його сигнал, що дозволяв рух т/з, а інший т/з перебував на відстані більше 50 м від перехрестя доріг. В запереченні на позов відповідачем на цю обставину ніяк не відреаговано; а в самому протоколі відсутні підписи очевидців, які б мали за таких обставин підтвердити факт правопорушення. Не зрозуміло з яких причин в протоколі не відображено і пояснень водія автомобіля, якого не пропустив позивач за фабулою протоколу, що підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами.
Виходячи з вищенаведеного суд вбачає, що під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності не було досліджено повно і об'єктивно всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, порушено вимоги Закону щодо порядку притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення в адміністративній справі приймається на підставі наявних доказів, однак таких є явно замало, щоб вони беззаперечно могли ствердити вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП. Крім того, частина 3 ст. 62 Конституції України передбачає, що будь-які сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При винесенні оскаржуваної постанови не вказано як саме особі позивача було визначено розмір штрафу, адже вказано тільки порушення ч.1 ст.122 КУпАП. До того, крім особи позивача в оскаржуваній постанові, що адміністративне правопорушення скоїв(ла) гр. ОСОБА_3. Чи це описка і дане прізвище було помилково зазначено в постанові суду ніким із сторін доведено не було.
Керуючись ст.3 ч.1 п.10, 12 ч.6, 41 ч.1,122 ч.4, 128 ч.6, 160, 161 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 Остапа-Івана Івановича задоволити.
Постанову інспектора АІП ВДАІ з ОАТ м.Дрогобича ОСОБА_2 серії ВС №320559 від 21 березня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 Остапа-Івана Івановича до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 700 гривень скасувати.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя