83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
30.01.07 р. Справа № 33/436
за позовом Дебальцевського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Дебальцеве
до: Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк
Дебальцевської дистанції колії Відособленого підрозділу Донецької залізниці м. Дебальцеве
про стягнення штрафу у розмірі 1500грн.
Суддя господарського суду Донецької області Новікова Р.Г.
при секретарі судового засідання Овчинніковій В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Марченко І.І. - головний спеціаліст-юрисконсульт за довіреністю №04-1990 від 14.12.2006р.
від відповідача 1: Гарбузова Т.О. - юрисконсульт за довіреністю №Н-01/594 від 17.02.2006р.
від відповідача 2: не з'явився.
Суть справи: Дебальцевський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Дебальцеве звернувся до Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк та Дебальцевської дистанції колії Відособленого підрозділу Донецької залізниці м. Дебальцеве із позовом про стягнення штрафу у розмірі 1500грн.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на порушення відповідачем вимог статті 5 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991р. та відмову у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, а саме - відмову в працевлаштуванні Ладанюка Максима Сергійовича, який належить до категорії молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце.
На підставі частини 3 статті 5 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991р. внаслідок відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку), у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій позивачем заявлений до стягнення штраф за таку відмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат - 1500грн.
За статтею 19 Закону України “Про судоустрій України» відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізовані судами є господарські, адміністративні суди.
З 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України №2747-IV від 06.07.2005р.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення на підставі статті статті 5 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991р. суми штрафу за відмову в працевлаштуванні Ладанюка Максима Сергійовича у межах установленої броні, який належить до категорії молоді, що закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце.
Згідно зі статтею 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000р. виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.
Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Відповідно до пункту 2 та підпункту “ф» пункту 4 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №71 від 24.06.1991р., до основних завдань державної служби зайнятості належить здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення.
Підпунктом “л» пункту 8 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №71 від 24.06.1991р., державній службі зайнятості надано право стягувати відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі: відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у межах установленої броні.
Отже, у спірних правовідносинах Дебальцевський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Дебальцеве виступає як суб'єкт владних повноважень.
Таким чином, вказаний спір має розглядатись відповідним адміністративним судом за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
На підставі викладеного та керуючись ст.12, п.1 ст.80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Припинити провадження у справі №33/436 за позовом Дебальцевського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Дебальцеве до: Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк Дебальцевської дистанції колії Відособленого підрозділу Донецької залізниці м. Дебальцеве про стягнення штрафу у розмірі 1500грн.
У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.
.
Суддя Новікова Р.Г.
Надруковано 4 примірника: 1 - Дебальцевському міському центру зайнятості - робочому органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; 1 - Донецькій залізниці; 1 - Дебальцевській дистанції колії Відособленого підрозділу Донецької залізниці; 1 - до справи
.