Справа № 2а-2285/11
Головуючий у 1-й інстанції: Седун Ф.В.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
іменем України
"10" січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Зарудяної Л.О.
ОСОБА_2,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Брусилівської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від "20" вересня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Брусилівської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії
Постановою Брусилівського районного суду від 20.09.2011р. позов задоволено: визнано бездіяльність ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Брусилівської райдержадміністрації Житомирської області (далі УПСЗН) щодо виплати позивачці коштів, передбачених ст.30 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у фіксованому розмірі протиправними та зобов'язано УПСЗН здійснити перерахунок та виплатити позивачці соціальні виплати, передбачені ст.30 Закону №796-ХІІ, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", як особі, яка має дитину шкільного віку, з 01.03.2011р. по 30.08.2011р. з врахуванням фактично отриманих коштів.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та відмовити в задоволенні позову.
Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Позивачка звернулася до суду із позовом, як потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії особа, яка має дитину шкільного віку, що має статус дитини, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Позивач отримує щомісячну виплату на дитину шкільного віку, передбачену ст.30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але у розмірах, встановлених КМУ.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно п.6 ч.1 ст.30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги - щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом №796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року №649 “Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону №796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої доплати в твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягає саме ст.30 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 20.04.2007 року №649, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Ці кошти мають бути виплачені відповідачем згідно із Порядком використання коштів державного бюджету для використання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005р. №936.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Брусилівської райдержадміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від "20" вересня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.С. Пасічник
судді: ОСОБА_5 ОСОБА_2
Роздруковано та надіслано (прост.):
1- в справу
2 - позивачу Гордін Ірина Анатоліївна вул. Базарська, 185,Морозівка,Брусилівський район, Житомирська область,12634
3- відповідачу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Брусилівської райдержадміністрації Житомирської області вул. Лермонтова, 9,Брусилів,Житомирська область,12601