24 січня 2011 р. Справа № 31921/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - ОСОБА_1,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Балич-Шапальчук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб, скасування розпорядчих документів та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 29.07.10 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб, скасування розпорядчих документів та зобов'язання вчинити певні дії.
Одночасно із позовною заявою позивач по справі подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання наказу ДМСУ № 736 від 30.04.2010 року до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись із ухвалою її оскаржив ОСОБА_2, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує на те, що в своїй заяві про забезпечення позовних вимог, а також в ході судового засідання 05.08.2010 р. він і його представник надали суду докази відсутності з його боку правопорушення, яке стало підставою видання наказу ДМСУ № 736-к від 30.04.2010 р., та довели до відома суду першої інстанції факт існування очевидної загрози його конституційним правам через реалізацію наказу ДМСУ № 736 від 30.042010р., наслідками якого є незаконне звільнення його з державної служби «в перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності», втрата роботи, заробітної платні, соціального захисту, нанесення моральної шкоди його честі, гідності та діловій репутації.
Апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову ухвалу, якою забезпечити адміністративний позов.
Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суддя виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України, умовою постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування хоча б однієї з обставин: - якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; - або захист цих прав свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів; - або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; - а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частинами 3 та 4 статті 117 КАС України передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом за достатніх для цього підстав.
Як видно із матеріалів справи, відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач по справі з 09.04.2010 року по час слухання справи перебуває на лікуванні.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» на період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою у встановленому законодавством України порядку допомоги по соціальному страхуванню.
Згідно вимог ч.3 ст.40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової працездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Згідно положень п.«и» ч.1 ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин - України має право на охорону здоров'я, що передбачає правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я.
Крім того, суд першої інстанції вірно врахував і те, що задоволення таких клопотань приведе до вирішення спору по суті.
Оцінюючи підстави для задоволення клопотання, суд першої інстанції вірно зазначив, що необгрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст.196 ч.4, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року про забезпечення позову в справі № 2а-7015/10 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський
Повний текст виготовлений 28.01.2011 року.