Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "29" вересня 2009 р.
Справа № 18/1072
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Соловей Л.А.
судді
за участю представників сторін:
від позивача: Цуман Ж.В. довіреність №890 від 07.07.2009р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Авантис" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області)
про стягнення 882589,42грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 29.09.2009р.),
Спір вирішено у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст.69ГПК України, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України (а.с.35).
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 982143,28грн., з яких: 703223,62грн. основного боргу, 176509,13грн. пені, 14507,60грн. 3% річних та 87902,93грн. інфляційних.
В наданій в засідання господарського суду заяві від 29.09.2009р. (а.с.41) позивач уточнив позовні вимоги щодо стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних та просив стягнути з відповідача 882589,42грн., з яких: 703223,62грн. - сума основного боргу, 84618,03грн. - пені, 76331,71грн. - інфляційних та 18416,06грн. - 3% річних.
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 882589,42грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з відповідача 882589,42грн., з яких: 703223,62грн. - сума основного боргу, 84618,03грн. - пені, 76331,71грн. - інфляційних та 18416,06грн. - 3% річних.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38).
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
26 серпня 2008р. між ПП "Авантіс" (Постачальник, позивач) та ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (Покупець, відповідач) укладено Договір №260808-1П (а.с.8-9), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами, визначеними цим договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною (п.1.1).
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1766695,86грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-080827-1 від 27.08.2008р., №РН-080828-4 від 28.08.2008р., №РН-080904-2 від 04.09.2008р., №РН-080911-2 від 11.09.2008р., №РН-080917-5 від 17.09.2008р., №РН-080925-3 від 25.09.2008р., №РН-081001-10 від 01.10.2008р., №РН-081014-3, №РН-081014-7 від 14.10.2008р., №РН-081023-4 від 23.10.2008р., №РН-081201-6 від 01.12.2008р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЦ №533598 від 27.08.2008р., серії ЯПИ №168869 від 11.09.2008р., серії ЯПМ №711904 від 25.09.2008р., серії ЯПМ №711913 від 01.12.2008р. (а.с.10-19).
Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що оплата вартості товару здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є перехід права власності на товар до Покупця.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 1063472,24грн.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отримані нафтопродукти в сумі 703223,62грн., яка на час розгляду справи не змінилась. В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2009р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.28), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, та з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 703223,62грн.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 703223,62грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.5.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно уточненого розрахунку позивача становить 84618,03грн. (а.с.41).
Як свідчить зміст розділу 5 договору "Відповідальність сторін" сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, зазначених в п.4.2 договору, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши розрахунок пені (а.с.41), суд вважає його правильним, оскільки пеня у розмірі 84618,03грн. нарахована з урахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань".
Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 18416,06грн. 3% річних та 76331,71грн. інфляційних.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум (а.с.42, 43), вважає, що інфляційні та річні нараховані позивачем обґрунтовано та з урахуванням приписів Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" та відповідно до Рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18416,06грн. 3% річних та 76331,71грн. інфляційних.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок пені, інфляційних та річних не спростував. Наявність заборгованості в сумі 703223,62грн. не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків станом на 31.01.2009р., підписаним представниками та скріплений печатками обох сторін (а.с.28), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 882589,42грн., з яких: 703223,62грн. основного боргу, 84618,03грн. пені, 18416,06грн. 3% річних та 76331,71грн. інфляційних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 612, 610, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (11243, с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області, вул. Шевченка, 25, код ЄДРПОУ 31547145)
на користь Приватного підприємства "Авантис" (01010, м.Київ, вул.Арсенальна, 20, код ЄДРПОУ 31547145):
- 703223,62грн. основного боргу;
- 84618,03грн. пені;
- 18416,06грн. 3% річних;
- 76331,71грн. інфляційних;
- 8825,89грн. витрат по сплаті державного мита;
- 315,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Соловей Л.А.
Віддрукувати 3прим:
1 - в справу
2,3 - сторонам