Іменем України
21.08.09 Справа №14/165-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Мойсеєнко Т. В. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі судового засідання Акімовій Т.М.
за участю представників сторін
від позивача: Міщенко С.І. за дов. серія ВКК № 301483 від 14.04.08р.
від відповідача: Кузьома В.В. за дов. б/н від 14.04.09р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 14/165-08 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк “Аваль” в особі Херсонської дирекції, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2009р. у справі № 14/165-08
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк “Аваль” в особі Херсонської дирекції, м. Херсон
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексім ЛТД”, м. Херсон
про: стягнення суми
Встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2009р. у справі № 14/165-08 (суддя Немченко Л.М.) у задоволенні позовних вимог ВАТ“Райффайзен банк “Аваль”в особі Херсонської дирекції до ТОВ “Продексім ЛТД” про звернення стягнення на майно останнього, яке передано у заставу за договором застави майбутнього врожаю від 26.01.2006р. та за договором застави товарів в обігу від 26.01.2006р. відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано статтями 20, 28 Закону України „Про заставу” та мотивовано тим, що в рамках Генеральної кредитної угоди від 27.07.05р. відповідно до положень цієї угоди укладено лише кредитний договір від 27.07.05р., зобов'язання за яким були виконані відповідачем, як поручителем 31.01.06р. Отже зобов'язання за генеральною угодою від 27.07.05р. та кредитним договором від 27.07.05р. припинені виконанням, тому з дня виконання зобов'язання забезпеченого заставою, тобто з 31.01.06р., застава за договорами застави товарів в обігу і майбутнього врожаю від 26.01.06р. припинилась. Кредитний договір від 19.01.2006р. суд визнав самостійним договором, оскільки видача кредиту за цим договором перевищує максимальний ліміт кредитування, визначений за генеральною кредитною угодою від 27.07.05р., враховуючи те, що на момент укладання договору від 19.01.2006р. існував непогашений кредит за кредитним договором від 27.07.05р., виданий на всю суму встановленого генеральною угодою ліміту.
ВАТ “Райффайзен банк “Аваль” в особі Херсонської дирекції з вказаним рішенням не погодився і оскаржив його до суду апеляційної інстанції, звернувшись з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2009р. у справі №14/165-08 скасувати та постановити нове рішення, яким звернути стягнення на майно ТОВ „Продексім ЛТД”, що передано ВАТ “Райффайзен банк “Аваль” в особі Херсонської дирекції банку за договором застави майбутнього врожаю від 26.01.2006р. та за договором застави товарів в обігу від 26.01.2006р., з метою задоволення вимог ВАТ “Райффайзен банк “Аваль” в особі Херсонської дирекції по Генеральній кредитній угоді № 010/03-051/363 від 27.07.05р. та кредитному договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006р. у сумі 688567,40грн., з яких 600000грн. - заборгованість по кредиту та 88567,40грн заборгованість по відсотках. Заявник апеляційної скарги вважає, що при винесенні рішення судом не повністю встановлено всіх обставин справи, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Позивач у підтвердження своїх доводів зазначає, що факт укладення кредитного договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006р. в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.05р. встановлений рішеннями судів у справі № 2/179-07 і відповідно до ст. 35 ГПК України суд першої інстанції у справі № 14/165-08 не повинен був досліджувати цей факт. Крім того, кредитний договір від 19.01.06р. є укладений з моменту надання кредитних коштів на рахунок Каховського державного аграрного технікуму, а саме: 31.01.2006р., тому перевищення встановленого Генеральною угодою від 27.07.05р. ліміту кредитування у сумі 800000грн. на момент надання кредитних коштів не відбулося. Банк наголошує, що зобов'язання за Генеральною кредитною угодою не могли припинитися на підставі ст. 599ЦК України, оскільки строк дії цієї угоди не закінчився. Укладення в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.05р. кредитного договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006р. було погоджено з відповідачем, про що свідчить протокол загальних зборів від 26.12.05р. Відповідно до договорів застави від 26.01.06р. заставою забезпечувалось виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010/03-051/363 від 27.07.05р. та усіма кредитними договорами, укладеними в рамках цієї угоди. Представник позивача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
ТОВ “Продексім ЛТД” вважає рішення господарського суду Херсонської області законним, а апеляційну скаргу безпідставною. Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що спір про погашення заборгованості відповідно до умов Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.2005 року та Кредитного договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.06р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", Каховським державним аграрним технікумом та ТОВ «Продексім ЛТД» вже розглядався господарським судом Херсонської області (справа № 2/179-07), і рішення суду про стягнення заборгованості з основного боржника - Каховського державного аграрного технікуму, по вказаній справі, знаходиться на примусовому виконані у відділі державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області, в тому числі за рахунок заставного майна боржника, яке є в наявності, та згідно експертної оцінки становить 1 275 797,63 грн. Тобто, на думку відповідача, вказана сума оцінки заставного майна основного боржника достатня для повного задоволення вимог позивача по даній справі. У задоволенні вимог банку про звернення стягнення на майно ТОВ «Продексім ЛТД» за договорами застави від 26.01.06р. рішенням суду у справі № 2/179-07 відмовлено. В рамках дії Генеральної кредитної угоди №010/03-051/363 від 27.07.2005р. між позивачем та Каховським державним аграрним технікумом 27.07.2005р. було укладено кредитний договір № 010/03-051/363-1 на суму 800 000,00 грн. строком до 01.01.2006р. У зв'язку з тим, що Каховський державний аграрний технікум не погасив заборгованість по кредитному договору № 010/03-051/363-1 до 01.01.2006р. у сумі 799 996,42 грн. позивачем була направлена ТОВ "Продексім ЛТД", як поручителю по цьому договору, вимога № 03-04/192 від 18.01.2006 року про погашення заборгованості. ТОВ "Продексім ЛТД" зазначена вимога була виконана в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 320564944 від 31.01.2006 року на суму 515 000,00 грн. та № 434 від 31.01.2006 року на суму 284 996,42 грн., а всього на суму 799 996,42 грн., зазначені обставини знайшли своє відображення у судових рішеннях по справі № 2/179-07. Відповідно до умов Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.2005 року ліміт кредитування становить 800 000,00 грн. Договори застави, на які посилається позивач, укладались тільки у забезпечення зобов'язань, визначених Генеральною кредитною угодою. Кредитні договори № 010/03-051/363-1 від 27.05.06р. та № 010/03-051/363-2 від 19.01.06р. укладені на загальну суму 1400000грн., що перевищує ліміт встановлений у Генеральній кредитній угоді. При цьому, кредитний договір № 010/03-051/363-2 від 19.01.06р. укладений був, коли ще не було погашено кредит за договором № 010/03-051/363-1 від 27.05.06р. Дії відповідача, у зв'язку зі сплатою у добровільному порядку позивачеві 799 996,42 грн. необхідно розцінювати як виконання своїх зобов'язань по Генеральній кредитній угоді в повному обсязі. Відповідач також не був ознайомлений з можливою зміною ліміту кредитування по Генеральній кредитній угоді в сторону збільшення на 600 000,00 грн., та відповідно ніяких додаткових зобов'язань у зв'язку із цим не приймав. Договори застави, на які посилається позивач, було укладено 26 січня 2006 року, а погашення заборгованості у розмірі 799 996,42 грн. ТОВ "Продексім, ЛТД" було здійснено 31.01.2006 року. Тобто, виконання відповідачем зобов'язань в повному обсязі по Генеральній кредитній угоді було здійснено після підписання договорів застави. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що у нього вже немає майна, яке було предметом застави за договорами застави від 26.01.2006р.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. у справі № 14/165-08 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 21.08.2009р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду №1621 від 21.08.2009р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г. суддів Мойсеєнко Т.В., Кричмаржевського В.А.
За заявою присутніх представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
У судовому засіданні 21.09.08р. за погодженням представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, перегляд-даючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до умов п. 1.2. Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.2005 року, укладеної між позивачем та Каховським державним аграрним технікумом, загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати суми 800 000 грн. Тобто при укладенні кредитних договорів про надання кредиту в рамках даної Угоди сума кредиту загалом по цих кредитних договорах не повинна перевищувати суму, зазначену у п.1.2.
27.07.2005р. зборами засновників та учасників відповідача було прийнято рішення дозволити Товариству виступити поручителем за Каховський державний аграрний технікум по його кредитним зобов'язанням перед АППБ "Аваль", а саме: по Генеральній кредитній угоді № 010/03-051/363 від 27.07.2005р. у сумі 800000грн., а також відсоткам за ними у строк до 01.01.2007р.
29.07.2005р. з метою забезпечення виконання зобов'язання по Генеральній кредитній угоді від 27.07.2005р. позивачем та відповідачем у даній справі було укладено договір поруки, за умовами якого відповідач, як поручитель, на добровільних засадах прийняв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями боржника -Каховського державного аграрного технікуму, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.2005р. у повному обсязі цих зобов'язань.
26.12.05р. зборами засновників ТОВ «Продексім ЛТД» прийнято рішення в рахунок забезпечення зобов'язань на суму 600000грн. по кредиту Каховського державного аграрного технікуму передати в заставу АППБ «Аваль» майно, що належить на праві власності відповідачу, а саме: посіви ріпаку озимого на площі 141,24га та насіння сої у кількості 200 тон.
26.01.2006р. позивачем (заставодержателем) та відповідачем (заставодавцем) було укладено договір застави товарів в обігу та договір застави майбутнього врожаю 2006р.
За умовами вказаних договорів застави вони укладені у забезпечення вимоги заставодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.2005р. та усіх кредитних договорів, що укладені в її рамках та є її невід'ємними частинами (надалі кредитний договір), за умовами якого боржник - Каховський державний аграрний технікум зобов'язується перед заставодержателем повернути кредит в розмірі 600000грн., сплатити проценти і комісійні тарифи за його користування та неустойку в розмірі, у строки та у випадках, передбачених кредитним договором.
27.07.2005року між Акціонерним поштово пенсійним банком “Аваль”(кредитором) та Каховським державним аграрним технікумом (позичальником) було укладено кредитний договір № 010/03-051/363-1 до Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363, за умовами якого, кредитор, згідно умов Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.2005 року, укладеної між сторонами, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (кредит) у сумі 800000грн. (ліміт кредитування) строком до 01.01.2006 року зі сплатою 17% річних. Під терміном “невідновлювальна кредитна лінія” розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості на протязі дії кредитного договору.
Проте, до повернення кредиту за договором № 010/03-051/363-1 від 27.07.2005 року між позивачем і Каховським державним аграрним технікумом 19.01.2006р.укладається ще один кредитний договір № 010/03-051/363-2, за умовами якого, останньому надано кредит у розмірі 600 000,00 грн. з кінцевим строком погашення до 01 січня 2007 року і сплатою 17 % річних за користування кредитними коштами (далі за текстом -"кредитний договір від 19.01.2006 р.").
Станом на 19.01.2006р. загальний розмір кредиту за договорами № 010/03-051/363-1 від 27.07.05р. та № 010/03-051/363-2 від 19.01.06р. становив 1400000грн., що перевищує максимальний розмір кредитних коштів, встановлений Генеральною кредитною угодою.
Проаналізувавши умови Генеральної кредитної угоди від 27.07.05р. колегія суддів вважає, що оскільки умови Генеральної кредитної угоди від 27.07.05р. та кредитного договору до нього № 010/03-051/363-1 від 27.07.2005р., який є невід'ємною частиною Генеральної угоди, виключають можливість перевищення ліміту кредитування понад 800000грн.та подальшу видачу кредитних коштів понад цю суму, то у банка під час наявності непогашеної заборгованості по кредитному договору № 010/03-051/363-1 від 27.07.2005р. не було правових підстав для укладання саме в рамках Генеральної кредитної угоди ще одного кредитного договору від 19.01.06р. Отже при укладенні кредитного договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006p. боржником та банком не було додержано умов Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.2005р.
Підтвердженням порушення при укладанні кредитного договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006p. умов Генеральної кредитної угоди та перевищення ліміту кредитування, визначеного цією угодою, є те, що у зв'язку з непогашенням позичальником заборгованості у сумі 799996,42 грн. по кредитному договору № 010/03-051/363-1 до 27.07.2005року, укладеному в рамках Генеральної кредитної угоди, позивачем була направлена відповідачу, як поручителю по цьому договору, вимога №03-04/192 від 18.01.2006р. про погашення заборгованості. Відповідачем зазначена вимога була виконана в повному обсязі лише 31.01.2006р., доказами цього є платіжні доручення № 320564944 від 31.01.2006р. на суму 515 000,00 грн. та № 434 від 31.01.2006 року на суму 284996,42 грн., а всього на суму 799 996,42 грн.
Таким чином, оскільки, за умовами Генеральної кредитної угоди (п.2.2) можуть укладатися договори, за якими допускається надавати кредити у національній валюті в межах загального ліміту заборгованості у сумі 800000грн., а станом на 19.01.06р. існувала заборгованість за отриманим в рамках Генеральної кредитної угоди кредитом, наданим на умовах не відновлювальної кредитної лінії, то банк та позичальник не міг на цей час в рамках Генеральної угоди укладати ще один кредитний договір, за яким передбачалась видача кредиту у сумі 600000грн., бо по-перше, кредитний договір від 27.07.05 укладений на весь ліміт, що визначений Генеральною кредитною угодою. Тому, як вже зазначалось, розмір кредиту за умовами кредитного договору від 19.01.2006р. перевищує максимальний розмір кредитних коштів, встановлений Генеральною кредитною угодою, відповідно умови договору від 19.01.06р. на момент його укладення та укладення договорів застави виходив за рамки цієї Угоди. По-друге, 19.01.06 зазначений договір не міг бути укладений на умовах відновлювальної кредитної лінії, оскільки така умова не визначена генеральною кредитною угодою та на день укладення цього договору кредитний борг за договором від 27.07.05 був ще не погашений.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначив, що умови кредитного договору від 19.01.2006р. виходять за рамки Генеральної кредитної угоди і кредитний договір від 19.01.2006р. укладено як окремий кредитний договір, за яким у сторін виникають дійсні права та обов'язки щодо передачі Кредитором погодженої сторонами суми кредиту 600 000грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки договори застави від 26.01.06р. укладені у забезпечення вимог заставодержателя, що витікають із Генеральної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.2005 року та кредитних договорів, укладених в її рамках та є невідє'мними частинами договору, а на момент укладання договорів застави, а саме: 26.01.06р., за умовами Генеральної кредитної угоди та в рамках цієї угоди був укладений лише кредитний договір № 010/03-051/363-1 від 27.07.05р. і подальша видача кредитів, що перевищували ліміт кредитування, встановлений п.1.2 Генеральної угоди, повинна була бути припинена, то з цього слідує, що вказані договори застави від 26.01.06р. могли забезпечувати вимоги заставодержателя в рамках Генеральної кредитної угоди та кредитного договору № 010/03-051/363-1 від 27.07.05р.
Оскільки в рамках Генеральної кредитної угоди від 27.07.05р. станом на 19.01.06р., а також станом на 26.01.06р. не могли надаватись кредити понад встановлений ліміт кредитування, а отже і укладатись договори на видачу цих кредитів в рамках Генеральної угоди, то у банку не могло виникнути іншої реальної вимоги в рамках Генеральної кредитної угоди ніж за кредитним договором № 010/03-051/363-1 від 27.07.05р., яка могла бути забезпечена заставою відповідно до ст. 3 Закону України «Про заставу». Тобто на момент існування заборгованості, визначеної Генеральною кредитною угодою і кредитним договором № 010/03-051/363-1 від 27.07.05р., не могли в рамках Генеральної угоди укладатись будь-які інші кредитні договори на надання кредиту, а тому і не могло бути здійснено забезпечення виконання вимог за цими договорами саме в рамках Генеральної угоди.
Відповідно до ст.ст.20, 28 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання. Аналогічну норму містить ст. 593 ЦК України. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вище зазначалось в рамках Генеральної кредитної угоди укладено лише кредитний договір від 27.07.05р., зобов'язання за яким були виконані відповідачем, як поручителем, 31.01.06р. Таким чином, станом на 31.01.06р. зобов'язання за кредитним договором від 27.07.05р., а також за генеральною кредитною угодою від 27.07.05р., які на той момент реально існували перед банком, та були забезпечені заставою виконані та, відповідно, припинені. Укладання інших договорів про надання кредитів в рамках Генеральної кредитної угоди до 31.01.06р. суперечило умовам Генеральної кредитної угоди. Таким чином, з дня виконання грошових зобов'язань, тобто з 31.01.06р. застава, яка передбачена договорами застави товарів в обігу та майбутнього врожаю від 26.01.06 припинилась.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про звернення стягненням на майно відповідача, переданого за договором застави майбутнього врожаю та за договором застави товарів в обігу від 26.01.06р., через неповернення позичальником кредиту по кредитному договору від 19.01.06р., задоволенню не підлягають, оскільки як зазначено в обох договорах застави вони укладені для забезпечення зобов'язань, які прийняті позичальником за генеральною кредитною угодою від 27.07.05р. та договорами, які укладені в межах цієї угоди.
Крім того, на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, як наголосив представник відповідача, майна, що було предметом застави за договорами застави від 26.01.06р., у нього не має, воно використано при здійсненні відповідачем виробничої діяльності. Відсутнє у відповідача і аналогічне за родовими ознаками майно. Сторонами договорів застави не узгоджувалось іншого майна, на яке б була здійснена заміна.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що факт укладення кредитного договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006р. в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.05р. встановлений рішеннями судів у справі № 2/179-07 і відповідно до ст. 35 ГПК України суд першої інстанції у справі № 14/165-08 не повинен був досліджувати цей факт спростовується положеннями ч.5 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої припущення про те, що факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи може бути спростовано в загальному порядку. Також відповідно до приписів та ч.2 ст.43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Крім того, господарським судом у справі № 2/179-07, у якій предметом спору було стягнення заборгованості солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексім ЛТД” та Каховського державного аграрного технікуму за кредитним договором № 010/03-051-363-2 від 19.01.2006 року на суму 600000,00 грн., було відмовлено банку у задоволенні вимог до ТОВ “Продексім ЛТД” про звернення стягнення на заставлене майно. Зі змісту постанови Запорізького господарського суду від 19.12.07р. по цій справі, якою рішення суду першої інстанції було частково скасовано, вбачається, що судом не досліджувались правовідносини сторін за договорами застави від 26.01.06р. Судом було вказано, що вимоги про стягнення боргу за кредитним договором та вимоги про звернення стягнення на заставлене майно ґрунтуються на різних правових підставах і повинні заявлятись як окремі позови. Також Запорізьким апеляційним господарським судом у вказаній справі встановлено факт виконання відповідачем, як поручителем, на підставі договору поруки від 29.07.05р. зобов'язання позичальника перед банком в повному обсязі, так як ліміт кредитування відповідно до умов Генеральної кредитної угоди № 010/03 051/363 від 27.07.2005р. складав 800000грн., та припинення наданої відповідачем поруки по зобов'язанням позичальника, що виникли в рамках Генеральної кредитної угоди.
Твердження заявника апеляційної скарги стосовно того, що кредитний договір від 19.01.06р. є укладений з моменту надання кредитних коштів на рахунок Каховського державного аграрного технікуму, а саме: 31.01.2006р., тому перевищення встановленого Генеральною угодою від 27.07.05р. ліміту кредитування у сумі 800000грн. на момент надання кредитних коштів не відбулося, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги виходячи з наступного. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже кредитний договір на відміну від позики (ст.1046 ЦК України) є консенсуальним договором, тобто відповідно до ст. 638 ЦК України кредитний договір вважається укладеним з моменту, коли між сторонами у встановленій законом формі досягнуто згоди з усіх його істотних умов. Отже права та обов'язки за кредитним договором виникають не з моменту передання (надання) коштів, а з моменту узгодження усіх істотних умов та підписання кредитного договору. Як зазначалось вище, за умовами Генеральної кредитної угоди надавати кредити, що відбувається на підставі укладеного в письмовій формі кредитного договору, допускається в межах загального ліміту заборгованості у сумі 800000грн., а станом на 19.01.06р. існувала заборгованість за отриманим в рамках Генеральної кредитної угоди кредитом, наданим на умовах не відновлювальної кредитної лінії, то банк та позичальник не міг на цей час в рамках Генеральної угоди укладати кредитний договір від 19.01.06р., а отже і забезпечувати виконання вимог, що виникають на підставі цього договору в рамках Генеральної угоди.
Стосовно того, що зобов'язання за Генеральною кредитною угодою не могли припинитися на підставі ст. 599ЦК України, оскільки строк дії цієї угоди не закінчився, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Проте, закон не пов'язує факт припинення зобов'язання зі строком дії договору, бо строк дії договору може не співпадати зі строком виконання зобов'язання (бути більшим або меншим за нього чи охоплювати строк виконання зобов'язання), тобто строк дії Генеральної кредитної угоди не впливає на момент припинення зобов'язання за цією угодою. Як зазначалось вище, за умовами Генеральної кредитної угоди та в рамках цієї угоди був укладений лише кредитний договір № 010/03-051/363-1 від 27.07.05р. і подальша видача кредитів, що перевищували ліміт кредитування, встановлений п.1.2 Генеральної угоди, припинено, отже на умовах та в рамках Генеральної кредитної угоди на момент укладання договорів застави існували та могли бути за ними забезпечені вимоги за існуючими зобов'язаннями, що не перевищували ліміт кредитування, які були припинені 31.01.06р. Інших вимог банка, ніж ті, які існували за договором № 010/03-051/363-1 від 27.07.05р. укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди з урахуванням ліміту кредитування, не могло виникнути, бо існувала непогашена заборгованість. Отже, виконання відповідачем, як поручителем, зобов'язань, які існували та були забезпечені, згідно ст.599ЦК України припинило ці зобов'язання. Тому в момент припинення основного зобов'язання припинилась і застава, якою забезпечувалось це зобов'язання.
Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що листом від 15.06.2005 року № 37-79-13/8820 Міністерство аграрної політики України, згідно з Постановою №184 Кабінету Міністрів України дозволило Каховському державному аграрному технікуму отримати кредит на суму 1000000 грн. під 18% річних на проведення комплексу весняно-польових робіт під заставу врожаю сої та соняшника на суму 1362750грн. та майна на суму 897239 грн. та уповноважено директора Каховського державного аграрного технікуму підписати кредитний договір, договір застави та інші необхідні для отримання кредиту документи у Каховському відділенні АППБ “Аваль”. З урахуванням вищевказаного листа, позивачем і було надано кредит Каховському державному аграрному технікуму в рамках Генеральної угоди саме на суму, що не перевищує дозволену міністерством суму, а саме:800000грн.
Крім того, наказ на виконання судового акту у справі №2/179-07 про стягнення з Каховського державного аграрного технікуму на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції заборгованість по Генеральній кредитній угоді №010/03-051/363 від 27.07.2005 року та кредитному договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006 року в сумі 639 434,92грн., що включає заборгованість по кредиту в сумі 600000,00 грн., заборгованість по відсотках в сумі 2 262,53 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 37 167,12 грн., пеню за порушення строків сплати відсотків у розмірі 5,27 грн., 6394,35 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, знаходиться на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції.
Не приймаються до уваги і доводи банку, що укладення в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.05р. кредитного договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006р. було погоджено з відповідачем, про що свідчить протокол загальних зборів від 26.12.05р. виходячи з наступного. З вказаного протоколу не вбачається, що відповідач погодив укладання кредитного договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006р. Крім того, рішення засновниками приймалось задовго до укладання вказаного кредитного договору від 19.01.06р. і під час існування заборгованості за кредитним договором № 010/03-051/363-1 від 27.07.05р., який було укладено в рамках Генеральної угоди.
Стосовно питання додержання умов Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/363 від 27.07.2005р. при отриманні боржником кредиту в сумі 600000грн. на підставі кредитного договору № 010/03-051/363-2 від 19.01.2006р., а відтак дійсність наданого забезпечення, то колегія суддів вважає, що отримання кредиту здійснюється на підставі кредитного договору укладеного у письмовій формі. Отримання кредиту, а отже і укладання кредитного договору за умовами Генеральної кредитної угоди можливе лише в межах, визначеного п.1.2 Генеральної угоди, ліміту заборгованості.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк “Аваль”в особі Херсонської обласної дирекції “Райффайзен банк “Аваль”, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2009р. у справі № 14/165-08 задоволенню не підлягає.
Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен банк “Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції “Райффайзен банк “Аваль”, м. Херсон.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк “Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції “Райффайзен банк “Аваль”, м. Херсон залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2009 р. у справі № 14/165-08 без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Мойсеєнко Т. В.
Кричмаржевський В.А.