06 вересня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :
головуючого судді Григоренка М.П.,
суддів Ковалевича С.П., Оніпко О.В.,
при секретареві судового засідання Міщук Л.А., за участю відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2010 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
В порядку забезпечення позову по даній справі накладено арешт на належний відповідачу ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки „Шкода”, державний номерний знак НОМЕР_1, з передачею цього транспортного засобу для зберігання на штрафний майданчик.
В поданій апеляційній скарзі на вищевказану ухвалу відповідач ОСОБА_1 вказує, що з дана ухвала є незаконною, оскільки суд належним чином не з'ясував обставини справи, зокрема те, що автомобіль відповідача перебуває у кредитній заставі, цей автомобіль використовується ним для здійснення підприємницької діяльності і арешт цього автомобіля позбавить його можливості отримувати дохід.
В зв'язку із викладеним у суду першої інстанції були відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а тому апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 5 статті 153 ЦПК України передбачено, що про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 „ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді
Справа № 22- 1070 /2010 р головуючий у 1 інстанції - Рогозін С.В.
Категорія : 19.27 доповідач - Григоренко М.П.
заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Всупереч вищевказаним нормам ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року, вживаючи заходи забезпечення позову по даній справі, суд першої інстанції виходив лише із того, що заявлена вимога про стягнення грошової суми і у відповідача відсутнє інше майно, крім транспортного засобу, але не взяв до уваги те, що цей транспортний засіб останнім використовується для здійснення господарської діяльності, а також те, що цей же транспортний засіб перебуває в кредитній заставі банку „Укрсоцбанк”, в якому ОСОБА_1 отримав кредит і до теперішнього часу зобов'язаний здійснювати його погашення.
У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає, що ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2010 року підлягає частковому скасуванню, в частині щодо передачі належного відповідачу автомобіля марки „Шкода”, державний номерний знак НОМЕР_1, для зберігання на штрафний майданчик, із залишенням без змін рішення суду першої інстанції про накладення арешту на цей автомобіль, з тим щоб унеможливити здійснення ОСОБА_1 відчуження цього автомобіля до розгляду даної справи по суті.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 151, 153, 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2010 року, в частині щодо передачі належного ОСОБА_1 автомобіля марки „Шкода”, державний номерний знак НОМЕР_1 для зберігання на штрафний майданчик скасувати та відмовити позивачу ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.
В решті оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді : Ковалевич С.П.
ОСОБА_3