27 серпня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Малько О.С., Василевича В.С., Ковалевича С.П.
секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ступнівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області про визнання права власності.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,колегія суддів, -
Рішенням Здолбунівського районного суду від 10 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і Ступнівської сільської ради Здолбунівського району про визнання права власності на спадкове майно - будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 вказує на неповне з'ясування судом обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Його батькові ОСОБА_3 належало в с. Ступно Здолбунівського району 2 житлових будинки з надвірними будівлями :по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, що доведено в суді випискою з погосподарської книги та довідкою з сільської ради.
Належні правовстановлюючі документи на ці будинки відсутні, так як вони спадкодавцем не виготовлялися.
20 жовтня 2000 року батько оформив заповіт, згідно якого 1/2 всього спадкового майна заповів для нього - позивача, і 1/2 - його сестрі ОСОБА_2
Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, однак після його смерті вони з сестрою не звертались із заявами про прийняття спадщини, а після смерті батька спадщину прийняла його дружина ( мати позивача), яка проживала разом з ним.
1 вересня 2013 року його мама померла, і після її смерті він своєчасно звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку(пай).
Його сестра - відповідачка у справі - після смерті батьків спадщину не прийняла, із заявою про встановлення для неї додаткового строку на прийняття спадщини не зверталась.
За наведених обставин вважає, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове , яким визнати за ним право власності на спадкове майно за законом - житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що спір виник з приводу спадкового майна батьків сторін - житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Позивач , заявляючи вимоги щодо визнання за ним права власності на цей будинок, доводив, що відповідачка у справі після смерті батьків спадщину не приймала, а він після смерті матері 1 вересня 2013 року своєчасно подав заяву в нотаріальну контору і отримав свідоцтво про право на спадщину.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з їх недоведеності та невідповідності їх фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 67 Закону України " Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством, і при обгрунтованій відмові нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, можливе вирішення цивільно-правового спору шляхом визнання права власності на спадкове майно в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Правовстановлюючі документи на спірний будинок відсутні, а згідно виписки з погосподарської книги вказаний будинок належить ОСОБА_3 станом на грудень 2010 року(а.с15).
До складу спадщини згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України входять усі права та обов*язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування і до нього переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Згідно заповіту від 20 жовтня 2000 року батько сторін, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, заповів все своє майно, в рівних частках по 1/2 на дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_1(а.с.40).
Відповідно до тексту заяви ОСОБА_1 до Здолбунівської державної нотаріальної контори 10 травня 2012 року він спадщину в установлені строки після смерті батька не прийняв і не заперечував, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано ОСОБА_2, яка також подала до Здолбунівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька.
Мати сторін, ОСОБА_5 , також зверталась із заявою в цю ж контору про прийняття спадщини після смерті чоловіка.
ОСОБА_5 22 листопада 2000 року було зроблено заповіт , яким вона заповіла сертифікат на право на земельну частку (пай), ОСОБА_1.(а.с.7), після її смерті ОСОБА_1 подав в Здолбунівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини на підставі цього заповіту і 4 березня 2014 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
За наведеного у суду не було підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок як на спадкове майно після смерті матері сторін ОСОБА_5
Відповідно до статті 3 ЦПК України, статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а в даному випадку ОСОБА_1 не доведено порушення його прав відповідачкою.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладених у рішенні висновків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку сторонами та особами, які беруть участь у справі, протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: Малько О.С. Василевич В.С. Ковалевич С.П.